ПІДТРИМАЙМО НАШУ АРМІЮ!

Активістів фонду «Руєвит» важко застати на місці – вони або збирають допомогу по селах, або відправляють її безпосередньо на передову. Світлану Правник вдалося «вихопити» з самого ранку. Саме спілкувалася з моложавою парою.

Як виявилося, це Олена та Петро Шиловці з Узлісся (на фото). Вони саме передавали адресну посилку для свого сина Володимира, який в зоні бойового конфлікту ще з першої мобілізації. Уже з боями в складі 51-ої окремої механізованої бригади пройшов через самісіньке пекло – бачив і Волноваху, і Саур-Могилу. Гостинці з дому передають не вперше. Та коли відправляли передачу через військкомат, коли делегація району відвідала полігон «Широкий Лан», що у Миколаївській області, то Володя її так й не отримав. На той момент він вже був під Волновахою – на передовій. То десь й загубилися материнські гостинці на воєнних переходах. Олена тільки скрушно махає рукою – нехай, може, якийсь інший солдат поїсть, їй усіх дітей шкода. Бо батьки  не пропускають жодних теленовин, слідкують, як просувається операція, бачать, сутужно нашій армії без народної підтримки.

Тільки за Володю дуже вже болить серце, розповідає жінка, дзвонить, що обносився зовсім, з харчуванням не дуже, інколи перебивалися просто кукурудзою. Правда, якийсь грузин місцевий заприязнив з українськими вояками й частенько відвідував їх з гостинцями. Та після того, як дізналися, що Володя бере участь в боях за Саур-Могилу, батьки зовсім втратили спокій. Бачили, як нещадно пошматувало залізо гранітну дев’ятиметрову фігуру солдата меморіалу, а як вже довелося там живим! Тож остання надія у батьків – на фонд «Руєвит». Пані Світлана заспокоює, посилку доставлять, хіба вже зовсім непереборна складеться ситуація. Цікавлюся, як діють волонтери в таких випадках, адже – солдат в самому епіцентрі боїв. Виявляється, уже «Руєвит» мав доставку і на Саур-Могилу, скидали вантажі з гелікоптера.

Оперативно зв’язується Світлана Леонідівна з районною радою, військкоматом. Голова районної ради Сергій Киркевич, перейнявшись долею цього солдата, взявся особисто обмундирувати його, й уже обіцянку свою виконав, придбавши для Володі та іншого нашого земляка Івана Криворучка, що служить разом з ним, форму, берці, розгрузки, захисні наколінники та налікотники - всього на суму 2800 грн. На щастя, хоча б бронежилетами хлопці вже були забезпечені. Їх їм вручив нардеп Єремеєв. Мала я розмову й з самим Володимиром. Голос бадьорий, запевняє, що все гаразд, тільки за домом таки скучив дуже й за маму дуже хвилюється. Насамкінець, зовсім по-дитячому поцікавився, коли вже дійде до нього та посилка… Будемо, сподіватися, що на вихідні Володя вже ласуватиме домашнім. А благодійники, звичайно, не обмежилися однією батьківською передачею. Довантажили щедро по-поліськи ще різними смаколиками. Василь Володимирович Конончук передав навіть свого фірмового мацика.

Уже отримали через посередництво фонду адресні посилки Олег Кузло із Золотого; Юрій Шпеник та Анатолій Торош із Велюні; Василь Петрушко із Ясинця; Сергій Пінчук із Берестя.

Особливу подяку активісти фонду висловлюють населенню Висоцької, Велюнської сільських рад та села Озерськ. Вагомий вклад, каже пані Світлана, зробив громадянин Естонії, який не захотів назвати свого імені.

ПЕРЕДАТИ СВОЇ ПОЖЕРТВИ НА АРМІЮ ЧИ АДРЕСНІ ПОСИЛКИ

МОЖНА У ВІВТОРОК, ЧЕТВЕР ТА П’ЯТНИЦЮ, НА АВТОБУСНІЙ ЗУПИНЦІ БІЛЯ ТОРГОВЕЛЬНОГО ЦЕНТРУ «ДОМІНО»

(НАВПРОТИ ПОШТИ) СПЕЦІАЛЬНО ЧЕРГУЄ БІЛИЙ БУС.

Людмила РОДІНА.