пʼятниця, 1 серпня 2014 р.

ЧИ ПОТРІБЕН ДУБРОВИЧАНАМ ОБЛАШТОВАНИЙ ПЛЯЖ?


Ніхто не заперечить, що літо – це особлива пора року, це час свіжих фруктів, нескінченного тепла та гармонізації зі світом. Його чекають не лише діти, але й дорослі. Літо, як окреме маленьке життя, під час якого кожен із нас починає жити зовсім по-іншому, за особливим розпорядком дня, режимом харчування, з позитивними емоціями, теплом та любов’ю, з великою надією на відпочинок, оздоровлення, відновлення сил. І хоч цьогорічний літній настрій, через складну ситуацію в державі, овіяний смутком, все ж ми намагаємося якнайкраще відпочити у теплі дні, шукаємо особливе місце, де можна було б забути про всі тривоги і насолоджуватися літом. А де краще можна відчути природну енергію та набратися сил, як не на березі рідної річки! Не кожне місто може похвалитися таким скарбом, як Дубровиця, яка радує своїх жителів повноводним потоком малахітової Горині. Пологі схили, встелені густою травою, плакучі верби та тихі води величної річки - краєвид неймовірної краси. Саме тут могла б бути створена одна з найпрекрасніших зон відпочинку для дубровичан.
З дитинства пам’ятаю місцевий пляж на березі Горині, який простягався на декілька сотень метрів з обох боків від мосту. Білий пісочок, дерев’яні грибочки, які захищали від сонця, безпечне плавання вздовж пляжу… Це було давно. Поступово стала Горинь судноплавною річкою і в результаті з’являлися піщані пляжі, у тому числі і мій улюблений біля мосту. Цілими сім’ями дубровичани у вихідні дні ніжилися на просторому облаштованому пляжі. Це було улюблене місце відпочинку для багатьох із нас.
Пройшли роки, змінилася наша красуня Горинь, з’явилося нове русло, зникли піщані береги, а натомість ростуть кущі верболозу і високі верби. Та не змінилася моя, як і багатьох моїх земляків, любов до річки і бажання покупатися в ній або ж з гордістю перемоги переплисти на протилежний берег і повернутися назад без жодних перешкод.
Та, мабуть, досить лірики, бо щороку, коли починається купальний сезон, мене охоплює смуток. Зараз двадцятиметрову по довжині територію берега річки, зліва від мосту, важко назвати місцевим пляжем. Зрештою, вивіски такої тут ніколи не було. Облаштування, так званої, зони відпочинку дуже примітивне і не відповідає найелементарнішим вимогам та безпечним умовам. Біля самісіньких кущів із фанери збита споруда для перевдягання. Окремі наші земляки не соромляться тут справити свою нужду. Неподалік берега п’ять столів із лавочками. Сидячи тут можна і позагоряти, і розпити алкогольні напої пізно ввечері. Недарма ж після нічних посиденьок біля двох невеличких смітників вранці сила-силенна сміття, чимало пляшок за самими столиками. Є поблизу річки питний фонтанчик (корисна річ), волейбольна площадка без волейбольної сітки, яка функціонувала лише один день. Зробили і вбиральню неподалік дороги, туди мало хто добігає. Ось таке собі «нічне кафе» замість місцевого пляжу створено на березі нашої Горині.
Що не влаштовує особисто мене? Та, мабуть, все.
Літо – пора канікул. Наші діти повинні оздоровитися, набратися сил, загоріти, навчитися плавати. Де? На двадцятиметровій довжині так званого пляжу, де течія може занести далеко за його межі на велику глибину, або ж у густі кущі верболозу? Чи можливо навчитися пірнати на недобудованому трампліні? От і пробираються наші діти через чагарники та сміттєзвалища, що по праву сторону від мосту, і вже без всякого нагляду пливуть за течією річки, пірнають безпосередньо з берега, що може призвести до плачевних наслідків. На жаль, місцевий пляж не є улюбленим місцем відпочинку для нашої молоді, бо він незручний, не додає позитивних емоцій і настрою.
Доглянутий пляж – це не лише елемент оформленого ландшафтного дизайну певної ділянки, але й комфорт та здоров’я тих, для кого він створений. Облаштування пляжу та підтримка його у належному стані – це нелегка праця, що потребує вміння та кваліфікації. А ще, на мій погляд, великого бажання через мінімальні витрати, але ефективну роботу створити для дітей, молоді та і для нас, дорослих, справжню зону відпочинку по обидві сторони від мосту, викорчувавши прибережні кущі та штучно створивши піщані береги зі спеціальними тіньовими бесідками, дитячими пісочницями, безпечним трампліном для пірнання, щоб не виникало бажання стрибати з мосту і, звичайно, з облаштованими площадками для гри у волейбол, бадмінтон, теніс, зручним туалетом та декількома якісними роздягальнями. Найголовніше – безпека відпочиваючих, яка актуальна завжди і всюди.
Не час про це говорити? Я думаю, що не час мовчати. Кожен день, щохвилини ми маємо бездоганно виконувати покладені на нас обов’язки, піклуватися про безпеку наших дітей, їхнє дозвілля та відпочинок, робити все, що від нас залежить для розбудови та осучаснення нашої Дубровиці.

Тамара БУДКЕВИЧ, жителька м. Дубровиця.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар