пʼятниця, 8 серпня 2014 р.

ПЕРЕДУСІМ ТРЕБА МАТИ ВЕЛИКЕ БАЖАННЯ ВЧИТИСЯ

Про навчання у Польщі розповідає наша юна землячка Яна Гумен

– Яно, чому саме у цій європейській країні ти вирішила навчатися?
– В 11 класі я, як лідер учнівського самоврядування ліцею, і мій помічник – Владислав Ревук їздили по обміну досвідом у Польщу, до Свідвінського повіту. Там дізналися багато цікавого про особливості навчання і організацію учнівського самоуправління. Під час поїздки відвідували Варшаву. Мені дуже припало до душі це місто: люди, архітектура, атмосфера. Саме ця подорож стала першим поштовхом до прийняття рішення навчатися у сусідній країні.
Поляки схожі на нас – своїм характером, менталітетом, звичками. Однак, не секрет, що Польща має більше ресурсів і можливостей для самореалізації особистості. Отож, для навчання я обрала факультет міжнародних відносин у Варшавському університеті імені Лазарського. Але після закінчення ліцею я складала ЗНО, як і всі мої ровесники, причому мала досить хороші результати (більше 190 балів з кожного предмета), і батьки пропонували мені вступати до вузів і в Україні. Моє внутрішнє бажання здобути освіту європейського рівня у Варшаві було, мабуть, більшим. Я вважаю також, що міжнародні відносини – це така спеціальність, яку варто вивчати за кордоном. Ти бачиш реально, наприклад, принципи і засади діяльності того ж Європейського Союзу.
Навчання платне. Завдячую тату і мамі, що вони вкладають кошти у мою освіту, допомагають таким чином здійснити мою мрію. Саме батьки – моя опора і найбільша підтримка.
– Які вимоги до рівня освіти вступників у польські виші?
– Розкажу про свій вуз. Єдиний іспит, який я складала при вступі – це тест на англійську мову. Попередньо перед вступом відвідувала протягом місяця курси англійської мови у Варшаві. Їх можна було пройти і у Києві. Англійську я добре вивчила у ліцеї. Курси проходила додатково для того, аби ознайомитися з процесом складання цього іспиту, з нюансами екзамену і його рівнем. Але ще раз хочу підкреслити, що дуже хороші знання з англійської мені дали у Дубровиці. Я щиро вдячна моєму наставнику Тамарі Олексіївні Семенюк, яка допомагала мені опановувати цю іноземну мову, дала високі знання з цього предмета, знання справді європейського рівня. З перших днів перебування у Польщі я зрозуміла, що серед інших студентів я маю  хороший рівень англійської мови, хоча я, як мої однокурсники не закінчувала спеціалізованої школи, не спілкувалася у повсякденному житті англійською з дитинства. Але серед них я почуваюся досить комфортно у цьому плані. До речі, коли я їхала до Варшави польської мови абсолютно не знала. Зараз вивчила розмовну польську, це потрібно для щоденного спілкування – у магазинах, транспорті, тощо. У вузі також польську не вивчаю. Викладання проходить англійською мовою і спілкування поза університетом також. Лише у побуті з земляками спілкуюся рідною українською мовою.
– Представники яких країн навчаються разом з тобою, чим відмінна освіта у Польщі від української?
– Мої одногрупники – люди різного віку. Найбільше на курсі українців. Є білоруси, казахи, грузини, китайці… Навчається зі мною сил посла з Панами у Польщі. Приємно здобувати освіту поряд з розумними і талановитими людьми. Спілкування з ними додає впевненості і бажання саморозвиватися.
У кожному семестрі ми вивчаємо шість предметів. Лише академічне письмо (ділове мовлення) ми вивчали два семестри. Англійської нам не викладали. З другого курсу буде на вибір друга іноземна мова. Я планую вивчати німецьку, бо займалася нею в ліцеї. В першому семестрі, наприклад, ми опановували макроекономіку і мікроекономіку. Ми не вивчаємо предметів, які не мають безпосереднього відношення до спеціальності, на відміну від українських вузів, де викладають і  предмети для загального розвитку – як от історія України, філософія, екологія. Зрозуміло, що вони розширюють кругозір, але тут прийнято, що кожна людина сама, за бажанням буде їх вивчати. У нас є комфортна чудова бібліотека, де можна одночасно і читати, і відпочивати. Там всі зручності для студентів – кава, зручні меблі. Хочеш розширювати кругозір – будь-ласка.
Зазначу, що на першому курсі ми вивчали обов’язкові предмети, потім нам пропонуватимуть їх на вибір. Навчальний процес – це лекції і практичні навчання. Часто на лекціях присутні студенти різних факультетах. А вже на практичних заняттях студенти однієї спеціальності розв’язують завдання в маленьких групах. У нас є чотири екзамени, три з них – під час навчання. Вони складають 60 відсотків оцінки з предмета. А 40 відсотків балів становить фінальний екзамен.
Всі іспити письмові. Першим їх перевіряє лектор, потім викладач з практичних занять. Кожен виставляє свою оцінку, а згодом виводять спільну. Якщо студент, так як я, навчається на подвійному дипломі то його екзаменаційна робота направляється до Британії. Там знову ж таки проходить її незалежне оцінювання.
– Які успіхи має наша юна землячка у порівнянні з своїми однокурсниками?
– У першому семестрі у мене був найвищий середній бал на курсі. Британські результати екзаменів після другого семестру ще не надійшли. Маю лише попередні результати варшавські, досить успішні. Найвищий бал у Польщі – 5,5, у Британії – 75. Використання додаткової літератури дуже впливає на рівень оцінки.
Після першого семестру, до речі, у нас багато студентів відсіялося, є такі, що просто не витримують рівня навантаження, можливо, хтось передумав стати спеціалістом саме цієї галузі. Навчання складне – потрібно постійно працювати. На це нас націлювали з першого дня: вливатися у щоденну роботу, не розслаблятися, бо потім дуже важко надолужити втрачені моменти в освіті.
– Яно, як організовані твої робочі тиждень і день?
– Мені подобається, що розклад занять я формую сама. Я можу прийти на лекцію з того чи іншого предмета у зручний для мене час. Хочу, роблю це зранку, можу – і по обіді. Студент у нашому вузі сам обирає, коли йому відвідати потрібне заняття: день, час і вчителя. У моєму тижневому розкладі три вихідних дні: п’ятниця, субота, неділя. В понеділок, наприклад, я навчаюся з 10 до 17, у вівторок – з 13 до 18. Відповідно до цього планую свій день. У будні самопідготовкою не займаюся. Роблю це у вихідні. Найголовніше завдання – багато треба читати англійською мовою. Зауважу, що дуже мало студентів використовує у роботі конспекти, які ведуть кульковою ручкою. Є студенти, що не використовують у навчанні жодного письмового зошита. Всі лекції у нас з презентаціями. При потребі, викладач висилає на електронну пошту все необхідні матеріали. У кожного студента є такий інтернет-зв’язок з викладачами. Я люблю писати конспекти, так краще сприймаю викладений матеріал. Таким чином організовую свою підготовку до іспиту, бо  це  дає можливість аналізувати інформацію, виписувати у конспект найважливіші моменти.
Мені дуже подобаються стосунки між студентами і викладачами. Наші наставники дуже просто одягаються, спілкуються поза лекціями з нами як приятелі, щиро і безпосередньо.
На лекції можна вільно вийти, відвідування загалом ніхто майже не контролює. Але на лекції приходять переважно всі студенти, бо хочуть мати знання, які доносять викладачі в аудиторіях.
– Як любиш відпочивати у вільний час?
Спілкуюся з друзями: ми відвідуємо музеї, гуляємо у парках, слухаємо класичну музику. Для наших студентів влаштовують і вечірки у нічних клубах, але я не люблю такого виду відпочинку. Я найбільше товаришую з українками і дівчинкою-грузинкою. Знайшла за рік студентства хороших і надійних подруг, це, звичайно, дуже важливо, коли ти далеко від рідного дому.
– Як поляки ставляться до подій, що відбуваються у нашій країні?
Поляки дуже хвилюються за нас, співчувають ситуації, яка зараз у нашій державі. Коли до мене приїхала тітка на авто з українським прапорцем, то її обступили на вулиці з усіх боків і розпитували про події у нашій країні. Звичайно, що ми, українські студенти, душею і серце вболіваємо за рідних, за землю, яка нас зростила. З татом і мамою спілкуюся щоденно по скайпу, розпитую про події у рідній Дубровиці.
– Що потрібно молодій людині, аби стати студентом польського вузу?
– Для навчання у цій країні передусім потрібні досконале знання англійської або польської. Навчання англійською, до речі, там дорожче. Бажано вступати через спеціальну агенцію. Агенція займається страхуванням, візою, всіма організаційними питаннями. Саме їх спеціалісти нас туди відвезли, ознайомили з побутом і транспортною системою. Найголовніше – треба хотіти вчитися. Мій університет хвилюється за репутацію, за рівень освіти, отож треба старатися здобувати знання. «Автоматом» у нас оцінок не ставлять. Ще треба бути  відповідальним і покладатися на себе у вирішенні всіх питань. Пригадую, як нас в перший день, на метро, відвезли в центр Варшави і потім дали завдання самотужки добратися до місця проживання. Кілька хвилин була розгубленість: велике незнайоме місто, чужі люди, незнання польської. А потім коли ти відчуваєш відповідальність за себе, за своїх друзів, то збираєшся з силами і вирішуєш проблему.
Я знаю, що в Україні дуже багато талановитої молоді, але мало можливостей для самореалізації. Я хотіла б залишитися працювати у Варшаві. Загалом під час навчання я можу зробити перерву і поїхати на навчання або на практику до іншої країни. Моя спеціальність передбачає вивчення різних наук, що дає можливість хорошого працевлаштування.
– Все ж таки до рідної домівки завжди тягне…
– Я навчаюся порівняно не так вже й далеко. На авто це 8 годин їзди, автобусом – 12-14. Протягом минулого року я 5 разів була вдома. Сполучення з Варшавою дуже хороше. З Рівного є прямий автобус, можна поїздом доїхати з Сарн.
Звичайно, додому завжди хочеться, бо тут люди, які найдорожчі для мене, тут посміхається мені кожна квітка і надзвичайно рідне небо. Але життя не стоїть на місті. Потрібно рухатися вперед. Дуже хочу, щоб мої ровесники і цьогорічні абітурієнти досягнули омріяної мети, здобули освіту, яка їм до душі, і могли реалізувати себе у житті. Найголовніше звичайно, щоб в Україну прийшов мир. Україна завжди у моєму серці, я люблю землю, на якій народилася і виросла. Хочу, щоб моя держава посіла гідне місце у європейській родині.
Коли я привожу з дому мацик, то всі з задоволенням пригощаються нашим делікатесом. Мені приємно, що ця поліська страва, є ще однією самобутньою презентацією нашого мальовничого куточка України.

Розмовляла Любов КЛІМЧУК.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар