Операція «Захід»: примусове виселення 79 тисяч українців за один день

Операція «Захід» – наймасовіша депортація, здійснена радянською владою в Західній Україні у 1947 році. Однією з її головних цілей було нейтралізувати діяльність Української повстанської армії та тих, хто їй співчував і допомагав. Протягом доби було вивезено більше 78 тисяч українців до Казахстану та віддалених районів Сибіру. 21 жовтня виповнюється 73 роки з дня примусового виселення українців з батьківщини. Чимало подробиць історикам вдалося дізнатись завдяки розсекреченим архівам СБУ.

 

Підготовка до надсекретного виселення

Усе почалося восени 1947-го, коли 10 вересня Рада Міністрів СРСР ухвалила указ «Про виселення із західних областей УРСР в області: Карагандинську, Архангельську, Вологодську, Кемеровську, Кіровську, Молотовську, Свердловську, Тюменську, Челябінську і Читинську членів сімей «оунівців» і активних бандитів, заарештованих та вбитих у боях».

Фактично, радянська влада планувала вивезти з України всіх тих, хто захищав модель іншої, нерадянської України. А ще зверніть увагу на важливу деталь в назві указу – фразу «членів сімей». Фактично, сім’ї всіх тих, хто брав участь в антирадянському опорі, ставали відповідальними за їх недосконалі діяння. Дочка «ворога народу»? Їдь в Сибір! Загалом, можете і далі вірити в «самое правовое на Земле советское государство».

Восени 1947 року у Львові, Дрогобичі, Рівному, Чорткові, Коломиї та Ковелі були створені пункти для прийому від органів МГБ (міністерство державної безпеки) сімей «націоналістів» і відправки їх на спецпоселення (фактично, у табори). Кожен приймальний пункт (всього їх було шість) отримав штат працівників у складі начальника, заступника з оперативної роботи, начальника охорони і дев’яти вахтерів.

Хто постраждав?

Чітко прописувалось, хто підлягає виселенню: повнолітні та неповнолітні члени сімей повстанців та їхні близькі родичі, які проживають спільно.

Операція проводилася в Львівській, Станіславській (зараз це Івано-Франківська), Тернопільській та Рівненській областях.

У Львові операція «Захід» стала реалізовуватися о 2-й годині ночі 21 жовтня. Мали місце випадки, коли з появою оперативних груп деякі сім’ї намагалися сховатися у підвалах чи у сусідів.

У період з 2 до 4 години ночі був перерваний сон жителів Рава-Руська, Жовква, Буськ, Городок, Яворів.

В інших районних центрах та селах Львівської області операція розпочалась на світанку.

О 6-й ранку 21 жовтня розпочалася «операція з виселення» і була завершена того ж дня, відзначив у доповідній записці «Про результати роботи УМДБ Волинської області з виселення сімей активних учасників ОУН» від 26 жовтня 1947 року начальник обласного управління МДБ полковник І. Матвієнко. Також він доповідає, що понад 150 осіб були відсутні на момент операції, але частина з них з’явилась у райвідділ самостійно із проханням направити їх до відісланих сімей.

Навіщо?

Це – не перша депортація місцевого та мирного населення із Західної України. Радянська влада визнала цей метод як дієвий у боротьбі з українським підпіллям.

На заході України зростали опозиційні настрої, населення вороже ставилося до влади, були сильні позиції українських націоналістів, адже після завершення радянсько-німецької війни більшість збройних акцій Української повстанської армії були спрямовані проти непопулярних заходів радянської влади, пояснює кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історичної регіоналістики Інституту історії України НАН України Олег Бажан.

До того ж, тут ігнорували вибори до Верховної Ради СРСР – вони викликали народний протест. Тож українців примушували йти голосувати, щоб показати явку.

«А 31 грудня 1947 року планувалися вибори до місцевих рад. Повинні були в 1948-му відбутися вибори до Верховної Ради Української РСР. Тому, напевно, і для цього потрібно було вивезти з регіону тих, хто не хотів голосувати за радянську владу», – зазначає історик.

 

У Сибір в телячих вагонах

У жовтні 1947 року генерал-лейтенант МГБ на прізвище Рясной затвердив так званий «План заходів МВД УРСР щодо транспортування спецпоселенців із західних областей УРСР». Спершу планували вивезти 25 тисяч сімей загальною чисельністю до 75 тисяч чоловік, але незабаром МГБ СРСР збільшило цифру на кілька тисяч.

На прохання органів МГБ, тоді ж, 15 жовтня 1947 року ЦК КП (б) України і Рада Міністрів УРСР прийняли секретну постанову «Про порядок використання земель і майна, залишених після виселення сімей націоналістів і бандитів». Фактично, ця постанова вводила грабіж місцевих жителів у рамки закону. Людину без суду і слідства оголошували «бандитом», після чого розстрілювали або висилали, а його родину грабували.

Операція «Захід» розпочалася 21 жовтня, о 6:00 ранку, командував нею заступник міністра внутрішніх справ УРСР Дятлов. Протягом доби виселили 26644 сім’ї. Їх всіх чекали каторжні роботи на рудниках ГУЛАГу і в колгоспах Сибіру. Усе майно виселенців було розграбовано і передано колгоспам.

Виселених людей називали «кулаками», «багатіями-контрреволюціонерами» і «ворогами трудового народу», проте навіть радянська статистика, наприклад, по Дрогобицькій області свідчить, що ці люди мали по одній корові на двір, всього чверть з них – по парі коней, лише третина – по свині і мало хто мав плуги і борони. «Ворогами трудового народу» зробили звичайних селян, після чого почали вивозити їх до Сибіру.

 

«Дружба народів в «Стране всегобщего счастья»

Після відкриття українських архівів КДБ спливло безліч цікавих подробиць і документів про діяння радянської влади в Україні – про операцію «Захід» та інше подібне. В Україні постійно розповідали про якусь там «дружбу народів, що мирно і щасливо існують на території СРСР», але з подібних документів дуже добре видно, як саме створювалася ця «дружба» – «другом» ти був лише в тому випадку, якщо повністю поділяв всі доктрини, які створювала радянська система. Якщо ж був не згоден – ти оголошувався ворогом, націоналістом, «бандерівцем» і підлягав знищенню.

Витяг з підсумкового звіту про підготовку, проведення і підсумки операції «Захід» на території, приміром, Львівської області: тут для зміцнення «дружби народів» знадобилося залучення 5344 солдатів.

 

Хіба не можна було повстати проти депортації?

Вього для реалізації операції було задіяно 30 тисяч солдатів і майже 16 тисяч керівного складу силових відомств.

«Озброєні бійці з Держбезпеки оточували села і за списками, після обшуку, у вантажівках відправляли людей на залізничні станції. Для збору речей передбачалося дві години, однак під час акції цього не дотримувались. Підпілля попереджало про заплановану акцію шляхом поширення листівок «Ховайтеся, вас будуть виселяти», – мовиться на сайті Українського інституту національної пам’яті.

В документах, які розсекретила СБУ, є доповідні записки, які свідчать про опір населення.

«При виїзді автомашини з посадженими на неї сім’ями бандитів, село Корпин Рівненського району, жителями цього села щільним кільцем була оточена машина з метою затримання її виходу з села. У зв’язку з цим оперативна група для наведення порядку та отримання можливості виїзду автомашини з сім’ями бандитів вимушена була відкрити попереджувальний вогонь. Аналогічні факти затримання автомашин із завантаженими на них сім’ями бандитів мали місце в селах Новий Двір та Абаров Рівненського району», – звітують відповідальні за реалізацію операції «Захід» у Рівненській області уповноважений МДБ СРСР полковник М. Головков та начальник управління МДБ у Рівненській області В. Шевченко.

Історія порятунку від працівників МДБ 4-літньої дитини також описана в записці. Родина сховала дівчинку на другому поверсі будинку, а потім хтось із батьків скинув її з вікна на руки жителям села, які чатували під будинком. Оперативники дитину так і не знайшли, її сховали селяни.

«В деяких селах Рівненського, Олександрійського, Тучинського, Межиріцького та інших районів жінки супроводжували висланих плачем та криком. Були випадки, коли окремі з них демонстративно вимагали, щоб їх повантажили разом з висланими або розстріляли на місці», – доповідають виконавці депортації.

 

Куди відвезли українців?

21380 сімей або 60814 осіб у примусовому порядку було направлено на підприємства вугільної промисловості східних районів СРСР:

– на комбінат «Кузбасвугілля» – 30251 осіб,

– на комбінат «Челябінськвугілля» – 10495 осіб,

– на комбінат «Молотоввугілля» – 4976 осіб,

– на комбінат «Карагандавугілля» – 8191 осіб,

– на комбінат «Східсибвугілля» – 5203 осіб,

– на вугільний сектор Красноярського краю – 1698 осіб,

– 5264 сім’ї (15202 особи) «активних українських націоналістів» під конвоєм були направлені в Омську область для роботи на промислових підприємствах та сільському господарстві.

Частина депортованих жителів Західної України опинилася в «Карлазі» – найбільшому виправно-трудовому таборі СРСР, зазначає Бажан.

І що отримали?

Складне становище, в якому опинилось націоналістичне підпілля на західноукраїнських землях в кінці 1940-х років, змусило президію Української головної визвольної ради (координатора національно-визвольного руху в Україні) прийняти рішення про остаточне згортання діяльності УПА як збройної формації, пише історик Олег Бажан в своїй статті.

«Як і у випадку з кримськими татарами, в східній Україні організовували мобілізаційні акції, покликані заповнити недолік робочих рук і, отже, перетворити Західну Україну на свого роду плавильний казан, щоб там не було опозиції радянському режимові. За рахунок тих людей, яких згодом після вишів направляли на роботу до Західної України, і відновлювали дефіцит робочих рук», – пояснює кандидат історичних наук.

Широка громадськість дізналася про найбільш масову депортації населення Західної України лише в часи «горбачовської перебудови».

Підготувала Людмила РОДІНА.