Залюблена у квіти

Свого життя без квітів не уявляє Валентина Вишневська із Сварицевич. Її душа належить красивим та пахучим творінням природи, бо ще з дитинства залюблена в них. Цю любов успадкувала від бабусі і пронесла крізь роки. Вона радувала у сонячні дні і втішала, коли на серці ставало похмуро.

 

За освітою пані Валентина – бухгалтер. Колись підбивала дебет з кредитом  у колгоспі. Та з народженням молодшого сина з’явились інші пріоритети і турботи. Йому змалку поставили діагноз – аутизм. Чимало довелось оббити порогів медзакладів у пошуках допомоги. Пережити багато тривог за здоров’я дитини. Тоді ліками для душі моєї співрозмовниці стали синова посмішка та квіти.

«Люблю квіти безмежно. Тільки вранці встаю – одразу біжу на свою клумбу. Мушу зазирнути, яка нова квіточка розпустилась, яка порадувала цвітом, як змінилась та чи інша рослинка. І лиш після того, як все обдивилась, берусь до іншої роботи. – зізнається квіткарка. – Тут я не втомлююсь і готова працювати день і ніч. В кожного власне  джерело для радості. Я ж знаходжу свою віддушину, натхнення та розраду серед квітів».

Будинок пані Валентини можна впізнати одразу – він в будь-яку пору потопає у різнотрав’ї. Як тільки зійде сніг, зацвітають крокуси і підсніжники, на зміну їм приходять нарциси і тюльпани, далі троянди, лілії – і так до самісіньких морозів. І нині, коли навкруги вже давно хазяйнує осінь, на її подвір’ї ніби ще загостювало літо. Головна партія квіткового оркестру о цій порі безперечно належить хризантемам. З кількох кущиків цих осінніх красунь і розпочалось колись квіткове захоплення жінки.

Зараз її строката алея налічує близько сотні сортів хризантем найрізноманітніших кольорів – від ранніх і аж до пізніх, які розквітають в кінці жовтня і тішать, поки не випаде сніг. А якщо висадити їх в горщики та забрати до приміщення, – то навіть до Різдва, додає господиня.

«Хризантеми квітнуть фактично останніми. Тоді, коли хочеться яскравих барв у житті. І завдяки їм посеред сірих та дощових днів  клумба сяє, наче сонечко. Краса невимовна».

Має квітникарка і кілька десятків видів жоржин. Але особливе місце у її серці займають троянди. Про свій розарій пані Валентина може розповідати довго і захоплююче, бо кожен кущ у  ньому – диво природи, чарівність, вишуканість, неповторність. Яких тільки відтінків там  немає – пелюстки білі, червоні, рожеві, бордові, жовті... Словом, справжній трояндовий калейдоскоп. Всього вона плекає більше 120 сортів. Але на цьому любителька розкішних квітів зупинятися не збирається – вже придивляється місце  для висаджування трояндового «поповнення».

«Завжди найтрепетнішим моментом є очікування, коли квіточка нового сорту розпуститься і покаже свою красу. По кілька разів на день прибігаю подивитись на неї. І отримую неймовірні емоції, коли вона все ж розквітає і приємно дивує. Напевне, через це знову і знову замовляю нові види і з кожним роком все більше поповнюю свою колекцію».

Звичайно, уся ця краса вимагає багато часу, уваги і зусиль. Але господиня не шкодує сили, бо отримує від свого квітникарства неабияке задоволення.

«Квіти, як діти, їх треба обов’язково доглядати, плекати, а головне любити. І якщо зробити все як слід, вчасно підкормити і обробити, то вони не будуть «вередувати» і хворіти. А тільки зачаровуватимуть буйним цвітінням».

Нині хризантеми та троянди, вирощені руками моєї співрозмовниці, тішать око і на обійстях односельчан, і за межами села. Бо слава про гарні квіти, виплекані з любов’ю, між людьми розходиться швидко. А пані Валентина тільки рада поділитись з іншими красою. На додачу ще й розкаже, як рослини висаджувати, як про них дбати. Знає про це чимало, адже про квіти не забуває навіть зимою: вивчає нові сорти, дивиться на досвід інших в Інтернеті, відкриває для себе невідомі секрети. Сама освоїла, наприклад, техніку окуліровки – вирощування троянд з куща шипшини. Особисто для мене, дилетанта у цій справі, це взагалі вища наука квітникарства.

Однак не тільки квітник пані Валентини вражає. Вправність господині видно і на городі. Кілька видів капусти (пекінська, савойська, броколі, брюссельська, цвітна), спаржа, кавуни, арахіс, земляний мигдаль «Чуфа» – неповний перелік того, що вирощує моя співрозмовниця. Тільки помідорів цього року в неї було 150(!) сортів. З шести сотень кущів за день, бувало, вибирала по п’ятнадцять відер соковитих плодів.

«Мабуть, любов до землі в нас закладена генетично, – розмірковує співрозмовниця. – Мені цікаво весь час пробувати щось нове. Подивитись, як воно росте, як родить. І цей процес дуже захоплюючий. Здається, маю чимало сортів, вже вистачить. Але все одно постійно в пошуках нового. Благо, нині маємо доступ до величезного обсягу інформації. Якщо маєш бажання, через Інтернет можна придбати будь-яке насіння, прочитати про будь-яку культуру, люди навіть розкажуть, як її вирощувати. А далі справа  власних проб і помилок. Найкраща наука – особистий досвід».

В овочевій колекції господині помідори найрізноманітніших видів,  форм та кольорів. Є круглі, довгі, ребристі, як гармошка, плескаті, серцеподібні, у вигляді хурми та груші…Є жовті, малинові, червоні, зелені, сині, чорні, полосаті… Є маленькі і є величезні сорти (вага одного овоча може досягати кілограма). Є солодкі, з кислинкою і більш кислі. Є м’ясисті та соковиті і є твердіші.

«Фаворита вибрати складно, їх дуже багато. Кожен по-своєму особливий. Так само, як і кожна квітка по-своєму гарна. Щороку експериментую і замовляю нові сорти. Якщо вид мені подобається, він ранній, урожайний і стійкий до хвороб, збираю насіння. Якщо ні – наступного року не саджаю».

Щоб помідори дали гарний врожай, жінка рекомендує  вчасно їх обробляти та підживлювати, високорослі та середньорослі неодмінно пасинкувати і підв’язувати.

«Не можна виділити щось одне. Результат залежить від цілого комплексу дій. Треба добре знати, що і як вчасно зробити. Наприклад, коли внести добрива. Бо ж на початку вегетації потрібно більше азоту. Коли помідори цвітуть – необхідний фосфор, коли наливаються – добрива з вмістом калію. Також під час цвітіння обробляю борною кислотою, щоб помідори краще зав’язувались. В боротьбі з фітофторою народні методи не використовую. Пробувала – вони не працюють. Особливо цього року, коли фітофтора дуже рано взялася. Я зрозуміла, що потрібно з самого початку, коли саджаєш розсаду, хоча б три рази обробити рослини хімічними препаратами. І бажано змінювати їх. А коли плоди вже починають дозрівати, використовую «Фітоспорин». Це безпечний біологічний засіб. Тобто потрібно передбачити багато нюансів. Але коли смакуєш ароматними, соковитими, смачними помідорами  зі своєї грядки, розумієш, що це вартувало всіх зусиль».

Так багато цікавого можна було почерпнути від цієї щирої та енергійної жінки, яка, усвідомивши потребу жити серед краси, невтомно творить її своїми руками.

Леся КОНДРАТИК.