УЧИТЕЛЬКО МОЯ…

 

Як згадую дитинство, то в пам’яті спливає образ першої вчительки – Ольги Максимівни Сильченко (Денищич). Рідна школа. Перша вчителька. Добру пам’ять про неї, мені здається, людина зберігає все життя. Це вона прийняла нас, таких маленьких і розгублених. Клас був великим – 24 дитини. У класній кімнаті – завжди було тепло і привітно. Тоді, мені задавалося, що вчитися важко, і думала, чи навчуся чогось? І досі добре пам’ятаю перші вивчені літери, склади, цифри, лічилки. Ольга Максимівна завжди раділа нашим маленьким перемогам. Усе її тішило: гарно написаний рядок в зошиті, добре вивчений вірш, правильно розв’язана задача чи приклад. Її душевне тепло зігрівало нас. Ми захоплювалися її любов’ю й доброзичливістю, з якою вона ставилась до нас, своїх учнів. На мою думку, лише людина з добрим серцем здатна полюбити маленьких першокласників, наче рідних дітей. Ольга Максимівна ніколи не відмовляла нам у допомозі, підтримувала, вірила в нас. Вона була вимогливою, але водночас люблячою. А загалом у школі – якось було по-домашньому затишно. А ще чай з пиріжками. Той запах грузинського чаю в коридорі, здається, відчуваю й досі. Іноді іду шкільним подвір’ям школи (біля саджалки), і думками лину в дитинство. Там був наш клас, вчителька, ігри і садок, який ми садили і доглядали, та дослідні ділянки, що були закріплені за учнями.

Пам’ятаю її лагідний голос, заплетену й виложену косу, таку приємну усмішку. А ще пам’ятаю, як провела Її останньою земною дорогою у Вічність. Дорогі мої однокласники! У День вчителя давайте з любов’ю згадаємо свою першу Вчительку, адже саме Вона навчила нас доброго, розумного і вічного. Світла Їй пам’ять!

Рая ТРУМ, колишня учениця Удрицької школи.