Головне, щоб навчальний рік був традиційним

Начальник відділу освіти Дубровицької РДА Ніна Іванівна Стасюк має сорок років стажу педагогічної роботи, з них – 25 років працювала вчителем, 15 років – трудиться у відділі освіти. Сьогодні розмовляємо з Ніною Іванівною про ситуацію у відділі освіти і передсвятковий настрій педагогів.

 

Що на душі у освітян Дубровиччини напередодні професійного свята?

Одним словом, настрій описати складно. Вчителі щасливі, що повернулися до навчання у класи, вони працюють самовіддано, з ентузіазмом, діти раді, що вони навчаються традиційно. Але водночас, ви ж бачите, яка тепер ситуація у районі щодо коронавірусу. Отож хвилювання присутні в усіх учасників навчального процесу. Щиро бажаю, щоб ми  всі пройшли це випробування з найменшими проблемами у здоров’ї. Я сама на лікарняному. У структурі, де я працюю, виявили хворих на ковід. Завтра йду здавати тест ПЛР (тест ІФА – від’ємний), бо маю ознаки застуди, і я була контактною з недужими. Температурила один день, є загальна втома. Частина наших працівників взяла відпустку, частина – на самоізоляції. Безпосередньо у нас у відділі ситуація, на жаль, не святкова. Здоров’я людей – завжди і всюди надважлива тема.

Ніно Іванівно, багато людей вважає, що колектив відділу освіти – це всі люди, які працюють у зеленому приміщенні на Поштовій…

Насправді у відділі нашому колись було п’ять чоловік, пройшло скорочення, нас залишилось троє фахівців (я і двоє головних спеціалістів), а роботи не поменшало. Це троє людей, які фінансуються з держбюджету. Поряд з нами працює централізована бухгалтерія – це окрема структура (14 чоловік),  група господарського обслуговування закладів освіти. Вони фінансуються з інших джерел. От у нас пройшло скорочення, як я сказала раніше, і тепер роботу п’ятьох спеціалістів ми виконуємо втрьох. Повірте, і на лікарняному працюю, бо є робота, яку неможливо відкласти. 

Щодо галузі освіти району загалом. Деззасобів навчальні заклади мають ще на місяць, а далі знову кожен директор буде думати, де їх взяти. Відділ освіти осторонь цієї проблеми не стоїть, шукаємо спонсорів та інші шляхи вирішення питання. Це не надзвичайна проблема, бо вона вирішувана. Турбує наразі найбільше знову ж таки здоров’я учнів та вчителів.

У районі є класи та групи у садочках, які ідуть на самоізоляцію, тобто, тимчасово знову переходять на дистанційну форму навчання, як, до прикладу, Лютинський навчальний заклад. На сьогодні ще у трьох школах маємо підтверджені випадки ковіду у вчителів. Усі рішення щодо роботи навчальних закладів у таких випадках приймають директори і видають відповідні накази. На самоізоляцію йдуть на різні терміни, бо тести ПЛР іноді приходять зовсім нескоро, хворий може вже тижнями лікуватися. Лікарняні на самоізоляції від ковіду оплачуються на 50 відсотків від заробітку. Педагоги, які контактували з хворими, телефонують сімейному лікарю і їм видається такий лікарняний. Дошкільники можуть на цей період взяти відпустку, яка оплачується згідно із законом, а вчителям відпусток у період навчального року Законом «Про освіту» не передбачено. Педагоги на самоізоляції втрачають, звісно, у матеріальному плані.

Щороку до Дня працівників освіти у нас проходили дуже гарні масові заходи і концерти…

Урочистостей до Дня працівників не буде, ми в жовтій зоні, тож всі заходи обмежені. По школах будуть вітання, але й вони не так масово проходитимуть, як завжди.  Нагородження, звісно, є, бо є грамоти Міністерства освіти, обласного управління, відділу освіти, і профспілка відзначатиме вчителів. Керівники заберуть і вручать грамоти. У нас є дуже багато гідних педагогів, бо маємо прекрасні результати олімпіад, МАН, різних конкурсів.

Опублікований рейтинг шкіл за результатами ЗНО. Що скажете про успіхи наших навчальних закладів?

Скажу так: результати не такі високі, на жаль, як у минулих роках, коли наші навчальні заклади входили в першу десятку рейтингу, були роки, що й лідирували. А тепер найкращий результат за підсумками ЗНО-2020 в області з наших навчальних закладів має Дубровицький ліцей, який посів 20-е місце серед 284 шкіл регіону, Сварицевицький опорний заклад ЗСО I-III ст. – 25, Селецький заклад загальної середньо освіти І-ІІІ ст. – 26,  Дубровицька ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 – 34, Дубровицька ЗОШ І-ІІІ ст. № 2 – 38, Берестівський заклад ЗСО І-ІІІ ст. – 46, Орв’яницький заклад ЗСО І-ІІІ ст. – 65, Бережківська ЗОШ І-ІІІ ст. – 86, далі – інші заклади. Цей рейтинг було скореговано 24 вересня 2020 року у зв’язку з уточненням даних. Повністю можна передивитися в Інтернеті.

Є у нас постійні лідери із результатів ЗНО, приємно, що підтягнулися у рейтингу цьогоріч Сварицевицький та Берестівський навчальні заклади.

Я думаю, що карантин все-таки негативно вплинув на показники, як і на формування саме цього обласного рейтингу. Вірю, що повернемося в області до вищих позицій, доклавши всіх зусиль. Але водночас приємно: багато навчальних закладів району (майже 50 відсотків) увійшли в сотню кращих за результатами ЗНО в області. Дивлячись з цього боку - результат хороший.

Освіта переживає тепер найскладніші часи?

Якщо говорити про хвилювання у плані здоров’я, то тепер дуже непросто, тривожно працювати, мабуть, як і всім, хто йде до людей, до дітей зокрема. А щодо фінансового стану, то тепер педагоги, на щастя, у порівнянні з багатьма іншими категоріями в районі мають вищу зарплату і вона виплачується вчасно. А ми ж переживали часи, коли не платили заробітну плату, коли було безгрошів’я. Але, звісно, я за те, щоб оплата праці вчителів зростала, бо робота ця дуже нелегка і відповідальна. Наші педагоги гідні, щоб їх робота достойно оплачувалася.

Підкреслю, що зараз директори повністю керують своїми навчальними закладами: затверджують штатні розписи (я погоджую), тарифікаційні списки, робочі навчальні плани, програми пишуть. Ми їх консультуємо. Взагалі у нас планується замість відділу освіти створити консультаційний центр.

Якими були Ваші шкільні роки?

У 1970 році я пішла до першого класу Літвицької початкової школи. Там навчалася три роки, потім школу закрили. Моя перша вчителька – Ніна Іванівна Радько, прекрасна людина, завдяки якій я стала педагогом. І мене назвали в честь цієї людини, бо Ніна Іванівна була подругою моєї сестри. У середніх та старших класах я навчалася у Кривицькій школі. Близько трьох кілометрів щодня ми долали з бажанням вчитися. І я щаслива, що тепер діти мають шкільні автобуси, бо пройшла через добирання у школу ногами. Кривицька школа тепер дуже змінилася, це чудовий заклад з прекрасним колективом. Я заходжу туди і не впізнаю свій клас. Єдине, що болить – це мало учнів у цьому навчальному закладі. У мої шкільні роки там їх було близько двохсот, а тепер – тільки 74. У моєму класі навчалося тридцять учнів, всі, хто мав бажання вчитися, здобули прекрасні знання. Звичайно, щоразу щемливо бувати у Кривицькій школі. Пригадую, був час, коли я просилася, щоб батьки мене віддали на навчання в інтернат. Там здобували освіту два мої брати. Я чула їх розповіді і заздрила, що там був телевізор і багато книг. Нам у дитинстві цього бракувало, як і спортивної зали. Пригадую фізкультуру у холод, у мокрих кедах на вулиці… Сучасні школи – це острови щасливого дитинства і юності з усіма необхідними для навчання складовими. Необхідно єдине – бажання дітей здобувати знання, а вчителі у нас – прекрасні! Щиро бажаю колегам з нагоди свята здоров’я і слухняних учнів. Нехай увесь цей рік буде успішним, традиційно-навчальним, а не дистанційним.

Розмовляла Люба КЛІМЧУК.