Зупиняє мить на полотні

Вперше картини Олександра Мозоля з Крупового побачила на виставці місцевих митців в День незалежності України в районному Будинку культури. У фойє приваблювали погляд поліські пейзажі. Поскільки люблю нашу природу, то довго милувалася полотнами, а особливо до душі припала картина з видом місцевого костелу – візитівкою нашаго райцентру. В той день поспілкуватися з автором картин не вдалося. Лише нещодавно поговорили з молодим художником про мистецтво і його бачення краси у цьому світі.Відразу розумію, що Олександр – людина дуже скромна, трудолюбива і творча. Отож цікавлюся його життям-буттям і творчістю. Юнак пояснює мені, як важко поєднати у селі любов до мистецтва і фізичну працю, бо ж коли гаряча пора у полі (а вона і весною, влітку і восени), то часу на написання картин практично нема. Співрозмовник каже:

– От зараз так багато нагальних робіт по господарству, треба батькам підсобити, то останніми місяцями не малював. А хочеться, тягне до фарб, однак вибираєш заняття більш важливе на даний момент. Маю у творчому доробку більше 50 картин, серед них чимало полотен, скопійованих у талановитих митців. Є й свої роботи, дуже люблю відтворювати неповторну красу Полісся. Є духовні картини, створив перший триптих «Українські святині», який передає настрій і духовний світогляд християн.

Не так давно у рідному селі Олександр взяв участь як митець у творчій зустрічі «Музейні гостини», там його 14 картин побачили творчі люди села, району та області. Гарні і схвальні відгуки додали митцю впевненості у своїй улюбленій справі, бо до того вважав, що до його робіт серйозно земляки не ставляться. Ніна Рабчевська – наша знана творча землячка, також всіляко підтримує талант молодого художника і робить все можливе, щоб про його роботи дізналося якомога більше людей.

А Олександр любив малювати змалечку, руки самі просилися чи з підручника картину, чи гарний малюнок скопіювати, плакати у школі малював, то також була його внутрішня насолода. Змалечку в серці Олександр проніс велику симпатію до малювання. Однак, на жаль, отримати в дитинстві фахові знання з образотворчого мистецтва у спеціальній школі чи студії хлопець з поліського села можливості не мав. Це ж не обласний центр чи столиця. Здібним, щоправда, був у багатьох предметах. Закінчив фізико-математичний клас Дубровицького ліцею, вступив до Львівського лісотехнічного університету на факультет комп’ютерних технологій, але зрозумів через три роки, що цей напрямок – то не його життєва стежка. Потім навчався у Національному університеті водного господарства та природокористування на архітектурному факультеті за фахом «Дизайн архітектурного середовища», там найбільше любив предмет «Живопис. Рисунок. Скульптура». Олександр у вузі брав участь у багатьох творчих конкурсах й перемагав. Проте згодом і там полишив навчання. Проте виніс для себе з вузу чимало корисного. От нещодавно знання, набуті у цьому університеті, стали Олександрові у нагоді, він створив проект цілого парку відпочинку у власному селі, але ж на його реалізацію потрібні кошти, а їх сільська громада, на жаль, не має.

– Я не вважаю себе великим митцем, бо мені до такого рівня ще рости й рости. Я просто наразі виливаю свій світогляд і своє світобачення на полотні. Настрій свій і стан душі. Помалювати на природі – це такий відпочинок для серця, що словами не передати. От деякий період не брався за фарби і не вистачає душевного затишку.

Співрозмовник ділиться тим, що жодної картини ще не продав, а як визначити ціну своїй роботі? Як зрозуміє покупець розмір ціни, як об’єктивно вартість полотна порахувати? Про це він дуже хотів би поговорити з творчими людьми, які мають стаж у такій сфері, загалом хотів повчитися у більш іменитих, перейняти їх досвід, пізнати мистецтво, як науку.

Що ж, як кажуть у житті, на все воля Божа. Щиро бажаю Олександру Мозолю не зупинятися у своєму творчому пошуку і творчості. Бо ж краса його картин здатна зачепити глибоко струни душі.

Як на мене, справжня творчість починається лише тоді, коли ти навчишся бачити не лише очима. Коли навчишся відчувати запах, звук, колір. Чути їх у своєму серці, душі. Тоді є що покласти на полотно. Хоча й часто критики кажуть, що картина не має бути «літературою», нести зміст. Все ж вважаю, що крім милування формою, композицією, кольором, вона все ж має навчити людей підійматися над буденністю, над злом, над землею. Ось ця мудрість творення, споглядання має бути в кожній картині. Багато для серця знайшла я у картинах Олександра Мозоля, такого рідного, доброго, поліського, талановитого і щирого. До того ж додам, що кожен глядач (не раз у цьому переконувалася) сприймає мистецтво по-своєму. Для когось воно – досконалість, натхнення, справжнє диво, створене руками людини, сенс життя, а для когось – безглузді речі. Погодьтеся, мистецтво дає нам право вибору, якого часто життя не дає. У ньому можна прожити те, про що можна тільки мріяти. Воно здатне наповнити сенсом кожен наш день і нашу мить. Художник зупиняє цю мить на картині.

Любов КЛІМЧУК.