пʼятниця, 3 листопада 2017 р.

Героїчними стежками повстанської слави
10 жовтня відбулося освячення пам’ятного знака в урочищі «Лайдацька гора» на місці загибелі районного коменданта СБ «Стіжка» (Буткевич Пилип Іванович) та його заступника, керівника атентанської групи«Трясила» (Юхно Петро Пилипович) у бою з чекістами МДБ 22 жовтня 1946 року.

Цей захід проходив у рамках святкування 75 річниці створення УПА й в ньому взяли участь сестра Пилипа Івановича Буткевича – пані Олена з усією своєю родиною, керівництво району, учнівська молодь, місцеві краєзнавці та громадськість з навколишніх сіл.
Обряд освячення та панахиду по героях повстанського руху відслужив настоятель церкви Параскеви П’ятниці отець Михайло.
Сам пам’ятний знак був встановлений в травні ц.р. за кошти районних організацій УНП та ВО «Свобода» щоб нащадки героїв завжди пам’ятали, що незалежність держави здобувалася зі зброєю в руках, що за свободу країни гинули молоді герої. Дубровицькі свободівці згодом біля пам’ятника встановили ще й дубового  хреста.
Виступаючи перед присутніми, голова РДА Микола Петрушко провів паралелі між буремними сороковими минулого століття й сьогоденням. «Ми сьогодні схиляємо голови перед світлою пам’яттю тих, хто в середині минулого століття зложив голови в бою зі сталінським Кремлем, та сьогодні знову кращі сини України вступили в бій з кремлівськими ордами. Проте наші вороги мають пам’ятати, що з нами правда й лицарських дух славних прадідів, ми на своїй землі, й вона є нашим оберегом».
Подякував голова райдержадміністрації за ґрунтовні краєзнавчі розвідки нашому земляку з Крупового Володимиру Мозолю, в доробку якого три документальні книги з історії діяльності ОУН-УПА на теренах Дубровицького району.
Гарну ідею висловив й сам Володимир Романович, запропонувавши створити пішохідний туристичний маршрут «Героїчними стежками повстанської слави». Цей маршрут, за задумами краєзнавця, включатиме в себе 5 знакових місць в лісовому масиві між селами Кривиця – Крупове, що має назву «Лайдацька гора» як безпосередньо пов’язаними із національно-визвольним рухом у період 1943-46 рр. на теренах району. Історик каже: «Святим обов’язком кожного національно свідомого мешканця краю має стати пройти стежками героїчного минулого предків, помолитися за Україну і належно вшанувати борців за її волю».
Розповів він й про вояків, чиї імена було вибито на пам’ятному знаку. «За наявними у РВ МДБ агентурними даними, а також за матеріалами, захопленими у учасників ОУН, відомо, що у 1946 р. на території нашого району існував районний провід ОУН, відомий під зашифрованою назвою «Дача». Вказаний провід ОУН очолювали районні провідники: спочатку «Устим», а потім «Стіжок».
Районна боївка «Стіжка» була організована восени 1944 р., діяла на території всього району. Найчастіше члени боївки відвідували хутори с.Орв’яниця, Нивецьк, Грані, Залішани, хутори с. Грицьки, що мають назву «Варшава». Очільник боївки – районний комендант СБ Буткевич Пилип Іванович на псевдо «Стіжок», він же «Наливайко», 1922 р.н. уродженець с.Любиковичі Сарненського району. Його заступником був, він же офіційно командир боївки – Юхно Петро», розповів пан Володимир.
За часів більшовицької окупації про національно-визвольний рух радянська влада всіляко замовчувала, архівні матеріали КДБ були засекречені і про діяльність цих людей, мало хто знав. Невідомими й донині є місця масових поховань борців за волю України, яких спецкоманди органів НКВС таємно ховали від громадськості. Як зізналася сестра одного з героїв пані Олена, котра вже розміняла восьмий десяток, вона вперше на цьому місці й безмежно щаслива, що тепер має куди прийти помолитися за упокій душі брата та покласти квіти. «Довгий період ми вірили, що Пилипові вдалося врятуватися й він емігрував за кордон… Тепер хоча б знатимемо, в якому місці покояться його кості».
Після освячення знаку ми ще мали змогу прослухати й цікаву розповідь про легендарний зимівник на «Лайдацькій горі». Його було збудовано в 1943-44 р. Величезне підземне приміщення – «зимовик» для загону ім. Колодзінського командира «Лайдаки» військової округи «Заграва» УПА «Північ», що оперував на теренах цього краю із кінця вересня 1943 року - будувалося в умовах цілковитої секретності й продумане до дрібниць. Варто зазначити, що масштабна конструкція була продиктована потребами повстанців. Станом на осінь 1943 р. загін налічував близько 240 чоловік особового складу, що перебували у двох відділах на чолі із сотенними на псевдо «Гук» і «Ярко».
Зрештою кожен може сам пройтися цими овіяними героїкою стежками й побачити на власні очі, як організовували свої боротьбу та побут вояки Повстанської армії.
Людмила РОДІНА.



Немає коментарів:

Опублікувати коментар