Як привити дитині любов до читання?

«Читання – це звичка, до якої не звикають, а хворіють на неї. Але сьогодні, на жаль, серед нас забагато здорових», – любив повторювати мій викладач літератури. Безперечно, це правда. Особливо серед дітей, які не просто не хворіють «читанням», а часто мають до цього стійкий імунітет. Одні дорослі оцінюють це як логічний факт. Мовляв, нова епоха – нові звички. Інші – хитають головою, розуміючи, що така тенденція ні до чого доброго не доведе. Однак, чомусь всі сприймають зменшення інтересу в дітей до книги як вирок, який уже не можна змінити. Та, насправді, саме від дорослих наставників залежить, чи буде наше молоде покоління ерудованим. Отож, спробую розібратись в підводних каменях цієї проблеми: чому так відбувається та як цьому можна зарадити?

В епоху стрімкого розвитку новітніх технологій, Інтернет як джерело інформації, на жаль, витісняє книгу. Погодьтесь, деколи простіше знайти відповідь на потрібне запитання у Всесвітній «павутині», ніж йти до бібліотеки та перевертати там томи книг. Так само й діти прагнуть дізнатись щось нове якомога швидшими та зручнішими способами. Нейропсихологи ж вбачать причину небажання малечі читати книги в тому, що упродовж дня їхній мозок вбирає величезну кількість інформації, від якої до вечора просто-напросто втомлюється. І дитині значно легше посидіти перед телевізором чи пограти в гру, ніж братись за книжку. Оскільки процес читання потребує немалої розумової праці, на яку втомлений мозок не здатний.

Негативне ставлення до книги в дітей також породжує й недосконала шкільна програма. Адже одна й та сама справа може бути улюбленою, якщо виконується з власної ініціативи та відповідно до власних зацікавлень, а може перетворитися на ненависну – коли її виконання нав’язують. Ось чому,  «Маленький принц» в молодших класах сприймається, як незрозуміла казка, а в старшому віці – як геніальний твір. Така ж ситуація з творами Миколи Гоголя, Федора Достоєвського, Михайла Булгакова. Основна проблема полягає в тому, що програма не враховує інтереси самих дітей, їхні вікові та психологічні особливості. В сучасних підручниках з літератури засуното все, що можливо. Та невже не ефективніше ґрунтовно вивчити десять творів, ніж пройтись «галопом по Європі» тридцятьма. Борис Пастернак колись говорив, що нелюбов до Володимира Маяковського пояснюється тим, що після смерті його почали «насаджати як картоплю при Катерині». Так само й дітей намагаються змусити полюбити не цікавих їм авторів. І як результат ця обов’язковість відштовхує. Звісно, я не говорю, що треба викинути з програми всю класику, але хоча б постаратися дати школярам можливість вибору.

Цікаво, що в Польщі на державному рівні проводяться цілі кампанії з популяризації книги серед дітей. Зокрема, на телеканалах транслюють спеціалізовані ролики. В нас же держава не лише не запроваджує подібної політики, але й не підтримує те, що має. Адже більшість бібліотечних фондів тотально застаріли. Завідуюча Дубровицькою бібліотекою для дітей Валентина Кіндратівна Томілович з прикрістю зазначає, що книгозбірня зараз відстає на десять кроків від читачів, адже в наявності немає тих книжок, які їх цікавлять. Тому бібліотека власними силами старається зібрати гроші, і хоч якось закупити нові збірки.  

Та все ж, найголовнішою причиною є відсутність родинного прикладу. Якщо дитина ніколи не бачить маму і тата з книгою, якщо вдома відсутня сімейна бібліотека, і на ніч малюку включають мультик, замість того, щоб почитати йому казку чи обговорити з ним якийсь твір, то недивно, що він не буде виявляти інтерес до читання. До того ж, часто батьки роблять із книги засіб покарання. «Не будеш слухатись – просидиш вихідні за книжками», «Зробив шкоду – іди читай», «Не прочитаєш всіх заданих творів – не купимо тобі іграшку». Таким чином, для дитини процес читання претворюється на справжні тортури. А як тортури можуть приносити задоволення? Тому батькам слід негайно змінювати ставлення дитини до книги, перетворити її на вірного порадника та товариша. Ось кілька хороших порад:

1. Привчати дитину до читання необхідно ще до школи. У процесі шкільного навчання читання стає обов’язковим, і любити це заняття стає набагато важче. Читайте дітям з раннього віку якомога більше. навіть коли дитина навчиться читати самостійно, продовжуйте спільне читання. Після прочитання кожної книги обговорюйте з ним героїв і сюжет, запитайте, які висновки зробив малюк з прочитаної книги. Перетворіть обговорення в цікаву гру.

2. Покажіть особистий приклад. Ні батіг, ні пряник не діятимуть, якщо ви самі не будете показувати особистий приклад. Чим частіше дитина бачить своїх батьків із книгою в руках, тим імовірніше, що вона теж стане завзятим читачем.

3. Правильно вибирайте книги для читання. Якщо дитина цікавиться зомбі або інопланетянами, то постарайтеся знайти їй цікаву літературу з цих тем, якими б дурними вони вам не здавалися. Пам’ятайте: інтереси з часом можуть змінюватися, а любов до читання залишиться.

4. Збирайте домашню бібліотеку. Хай вона буде і не дуже великою, але не випадковою. Адже це просто чудово, коли книга має свою історію. Інколи стимулом для читання може стати ваша розповідь про те, за яких обставин книга була придбана, як вона потрапила у ваш будинок, у кого побувала до того, як зайняла своє місце на вашій полиці.

5. Читання як задоволення. Головна думка, яку ви повинні вселити дитині всіма можливими способами – читання приносить задоволення. Це не покарання, не нудний обов’язок чи необхідність, а один із найкращих способів проведення дозвілля. Без розуміння того, що читання приносить радість – будь-які хитромудрі способи не дадуть бажаного результату.

Незвичним методом залучення дитини до книги є спосіб Касілля. Ви берете цікавий текст із захоплюючим сюжетом. Читаючи його дитині, зупиняєтесь на найбільш інтригуючому моменті, пояснюючи це терміновими справами. Малеча бере до рук книгу в надії, що хтось зглянеться, і прочитає йому, все-таки з’їв вовк Червону шапочку чи ні. Ви зразу ж хвалите дитину за прагнення, і продовжуєте читати разом з нею. Рядок ви, два рядки – вона.

Або метод дитячого психолога Іскри Дауніс. Одного ранку дитина знаходить під подушкою листа від Карлсона, де в двох рядках повідомляє, що хоче з ним дружити і залишає для нього подарунок. Такі листи можна писати кожного ранку, але щораз збільшуючи їхній обсяг. Карлсон може навіть порадити малечі якусь книгу.

Отож, недарма кажуть, що кожна книга – це підручник життя. Тому, заохочуйте своїх дітей черпати мудрість та знання, які їм обов’язково допоможуть стати згодом успішними людьми.

Леся КОНДРАТИК.