Біль Чорнобиля з роками не зникає

В історії нашого багатостраждального народу чимало дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них - 26 квітня 1986 року, коли над квітучим Поліссям здійнявся в нічне небо зловісний вогонь радіаційного вибуху. Відтоді пройшло багато часу, проте Чорнобиль досі є незагоєною раною, що усе ще болить, ніби сталася вона вчора.

25 квітня 1986 року на ЧАЕС готувалися до зупинки четвертого енергоблоку на планово - попереджувальний ремонт. Цим вирішили скористатися, щоб випробувати одну з систем безпеки експлуатації реактора, але програма випробування мала серйозні недоліки. Внаслідок цілої низки обставин, починаючи з 01 год. 24 хв. 26 квітня 1986 року, відбулася серія вибухів, які призвели до руйнування реактора 4-го блоку і викиду в довкілля великої кількості радіоактивних речовин. І за цих умов справжній подвиг здійснили наші пожежники. Саме вони прийняли удар на себе і врятували людство від катастрофи. До першої шеренги сміливців вогонь Чорнобиля покликав пожежників: В.М. Кібенка, В.П. Правника, М.В. Ващука, В.І. Ігнатенка, М.І. Титенюка, В.І. Тишуру. Найстаршому з них було лише 26 років…

Біль Чорнобиля й до сьогодні залишається в серцях людей, адже наслідки катастрофи будуть відбиватись не на одному поколінні. Вже стало традицією щороку збиратись на мітинг біля пам’ятника жертвам Чорнобильської катастрофи, який власними силами встановили працівники 14 пожежно-рятувальної частини біля підрозділу. 24 квітня 2015 року також зібралися небайдужі, щоб віддати шану жертвам «мирного атому» (на фото вгорі).

* * *

Серед усіх тих людей, які боролися у перші пекельні дні, жертвуючи своїм здоров’ям заради нашого майбутнього, були й ветерани органів внутрішніх справ. Про цих людей ми не маємо права забувати: Твердун Микола Павлович, Таборовець Юрій Йосипович, Голяка Віктор Миколайович, Конончук Віктор Устинович, Красько Василь Лукашович, Охмак Володимир Федорович, Олексійовець Василь Харитонович, Стасюк Федір Тихонович.

На жаль, час та підступна радіація  роблять свою справу, і як би нам того не хотілося, але боротись із ними ми неспроможні. Шкода, проте дехто з ветеранів-ліквідаторів вже залишили нас, тож вічна їм пам’ять та постійна підтримка їхнім рідним та близьким.

Нам залишається берегти у своїх серцях невмирущу вдячність до «солдатів атомного фронту», який відкрився у раніше мало відомому куточку українського Полісся.

* * *

А у центральній районній бібліотеці пройшла реквієм-година, приурочена 29 річниці Чорнобильської катастрофи. Аби віддати світлу шану пам’яті загиблих та висловити вдячність живим, у приміщенні книгозбірні зібралися до двох десятків запрошених.

У рамках заходу ведучі дійства розповіли про історію Чорнобильської АЕС та показали документальний фільм  про ту  злощасну ніч з 25 на 26 квітня, яка докорінно змінила життя тисячі українців та стала болючим уроком для всього світу.

Організатори реквієм-години також згадали про нашого земляка, уродженця села Тумінь, Олександра Васильовича Новика, який до кінця виконував свій громадянський обов’язок під час трагедії, за що поплатився життям.

Хвилиною мовчання присутні вшанували Олександра та тих, хто помер заради безпеки Батьківщини,  мільйонів людей та прийдешніх поколінь.

До заходу долучились й методисти районного будинку культури, які зворушливими піснями зачепили найпотаємніші струни душі гостей.

Насамкінець  бібліотекарі побажали усім, щоб «під мирним небом виростали наші діти та внуки, щоб благополуччя та спокій були у наших родинах, а пам’ять про героїв Чорнобиля вічно жила у наших серцях».

Яна ХРИСАнфова, студентка.