ОСОВІ ЛІСКИ

Архівні документи про трагічні події на повстанському санпункті, що сталися 2 квітня 1944 року.

Версія № 1. Звіт командира загону «Ярка» ч. 7-8 за квітень 1943 р.

«…Влаштував в лісі шпиталь, за який відповідає лікар «Часник». Тепер є чотирьох ранених, трьох козаків з бою, де вбитий командир «Лайдака» (чотовий Араб, козаки: Очкіс, Міша, Золотоноша). Дядьки привезли раненого з польової жандармерії – Компаса, а Шворний- к - р СБ - привіз шістьох поранених. Рівно ж є чотири хворих на тиф. 31 березня до санпункту було відправлено козаків Брода і Галушку.

Козаки Бабенко, Варнак та три полонені українці з 9 роти 1107 полку 28 дивізії піхоти перебували в шпиталі з лютого місяця.

Впродовж цілого місяця березня загін ім. Колодзінського командира «Ярка» був переслідуваний червоними. Дня 2 квітня червоні йшли облавою в напрямі нашого місця постою в лісі за с. Літвиця. Інструктор Степан з вишкільною групою заліг на становищах і ждав червоних. Командир Ярок з кіннотою заїхав червоних ззаду і мав вдарити, коли б червоні почали б бій з Степаном. Але червоні, розігнавши в першу чергу СБ Шворного, пішли на наш санітарний пункт і господарчий. На санітарному пункті червоні отримали опір, який поставив лікар Часник з хворими, котрі були в стані тримати зброю в руках. Цей опір комуністи зламали, помордувавши хворих, ранених і обслугу. В сутичці червоні мали 2 вбитих і 3 ранених. На господарчому пункті забрали бочку ковбаси, кравецьку машинку і інші речі і харчові продукти. В напрямі Степана червоні не пішли, а вернулись назад до с. Літвиця».

(ДАРО. Фонд Р – 30,оп. 2.спр. 89)

Версія № 2.

«2.04. о год. пів на 7 прибігає до будки кіннотник Булавний і оголошує, що сталося: «Ми їхали лісом по лінії (до командира Задуми на зв’язок), виїхавши на горбок побачили, що метрів за 100 перед нами хтось з крісом на плечах перейшов дорогу впоперек. Ми думаємо, що то якийсь дядо йде. Пустились до нього. Коли наблизились, то побачили багато більше озброєних людей. Другий кіннотник – Балеба – завернув коня і хотів втікати. Але бахнули стріли і Балеба полетів разом з конем в сніг. Його кінь був прострілений. Сам Балеба, викрутившись звідти, прибіг до відділу.

Алярм. (Тривога). В неділю звичайно спалося до 7, якраз комуністи зробили ранню зорю. Все було зроблено згідно наказу ком-ра Ярка. Табори від’їхали до Степана і так ждемо, що буде дальше. Прибіг Балеба і оповідає про свій випадок. Опівдев’ятої біля будок, де містилося СБ, пронеслися стріли рідкі, потім густіші. Кіннота наша від’їхала до Степана. Потім рішили заїхати комунарів ззаду. Почалася велика завірюха. Почало з неба і з дерев сипати снігом. Ми померзли на конях. Стрілів більше не було чути. Через якийсь час аж почулося кільканадцять стрілів. Кіннота заїхала на старі місця постою. Там пробули до години 4,30 подивитися, що комуністи натворили. Виявилося, що комуністи розігнали санітарний пункт. Там замордували 4-х козаків, решта розбіглися. Наш вбитий Хм (…). Біля господарчих будок не стало одної бочки ковбаси зі смальцем, кілька(…))хліба, сухарів, машинки кравецької і багато дрібниць. Зістав забитий козак Тривожний. Не вернули з того бою козаки:Улас, Урбан, Фрак, Мокашук і Гі (…)».

Хроніка загону ім. Колодзінського, укладена «Канадою»та іншими політвиховниками. (ДАРО. ф. Р-30, оп. 2. Спр. 88-89).

Із «Золотої книги героїв» Корсунського загону:

«На санпукті під Літвицею 2 квітня згинули: лікар Часник, санітар Інгул, кухар Кукурудза, чотовий Араб, козаки: Тривожний, Хроменко, Брід, Золотоноша, кіннотник Очкіс».

(ДАРО,ф. Р – 30,оп,2,спр. 17, арк. 38-46).

Версія № 3. Повідомлення СБ («грипс»).

«Дня 2 квітня, перед обідом, червоні, ведені сексотами, оберненими для конспірації в білі рядна, оминули наші польові стійки й, підійшовши з боку Літвиці, півколом оточили наш санітарний пункт під Дубов’єм. На санпункті в цей час перебувало до 25 хворих, при охороні - 30 козаків. Чота Шворного, що охороняла підступи до шпиталю, не витримала натиску величезної сили комунарів, почала задкувати. Після цього червоні пішли приступом на санпункт, поливаючи все довкола шквальним вогнем із віддалі 30 метрів. По причині, що стріли з такої короткої віддалі, а червоні стріляли з усіх сторін, козаки спанікували і почали втікати. Коли охорона розбіглася і на пункті лишились лиш ті, хто не могли втекти самі й не були забрані здоровими, енкаведисти пішли на останній штурм. Та тут вони отримали рішучий спротив, який поставили їм лікар Часник із санітарами і тими хворими, що могли тримати зброю в руках. Але цей опір комуністи швидко зламали. Увірвавшись на територію лазарету, вони без жалю постріляли всіх, хто чинив їм опір, у тому числі – й лікаря Часника. Важкохворих же і тяжкопоранених, а таких виявилося сім чоловік, червоні волоцюги закрили в бараці й живцем спалили. В сутичці червоні мали двох убитих і двох поранених. На господарчому пункті вони забрали бочку ковбаси, кравецьку машинку й інші речі та продукти і повернули назад - до Літвиці. У висліді цієї акції ми втратили сімнадцятеро людей, у тому числі й санітарку на псевдо Богуславка». (Стасюк Мотруна Михайлівна 1922р.н. псевдо «Богуславка»із с. Кривиця. Після трагедії родичі «Богуславки» поховали її на цвинтарі рідного села(примітка автора).

Епілог

У честь героїв, що згинули на санпункті, ще весною, члени загону к-ра «Ярка» у вересні 1944 року в лісі на полянці біля села Літвиці насипали «козацький курган» на могилі, славної пам’яті загинувших козаків.

За підтримки небайдужих людей і КМО СУМ в Україні (очільник підрозділу П. Подобед м. Київ) 06.VI.2012р., патріотів дубровицької «Свободи»(очільник О. Задорожний) 29 вересня 2012 року, на могилі полеглих козаків встановлено меморіальні плити з псевдами вояків УПА, зокрема: лікар «Часник», санітар-«Інгул», кухар-«Кукурудза», кіннотник-«Очкіс», чотовий-«Араб», бунчужний-«М’ята», козак ПЖ-«Компас», козаки; «Брід», «Золотоноша», «Миша», «Тривожний», «Хроменко», «Галушка», «Улас», «Урбан», «Клей», «Клин», «Фрак», «Корній», «Незламний», «Бабенко», «Варнак», «Мокашук», «Гі(…), «Хм(…), троє полонених, поранених червоноармійців-українців з 9 роти1107 полку 28 дивизії піхоти, 4 козаки СБ «Шворного», 4 хворих на тиф, 6 поранених козаків у березні 1944р.

Після встановлення і освячення пам’ятного знаку воякам УПА та членам запілля ОУН в урочищі Лайдацька гора 14 жовтня 2014 року патріотичними вчинком відзначився лісничий Літвицького лісництва Борщ Микола Лукашович, який взяв на себе турботу за загиблими вояками на санпункті біля с. Літвиця у кварталі №3 Літвицького лісництва. Саме його зусиллями весною 2015 року на могилі встановлено пам′ятний знак у вигляді хреста, територія навкруги кургану обсаджена декоративними деревами.

«На крові тих, що впали на полі бою в обороні рідних хат, сімей і населення, в наступі на гестапівські та енкаведистські гнізда й загони, в індивідуальному двобою в час конспіративної підпільної роботи, на крові тих, що замучені по тюрмах та таборах, виросла безсмертна легенда воюючої безсмертної нації, що вогненним смолоскипом горить у серцях і думах народу й освічує шлях у майбутнє.

Україна живе й бореться та силою здобуває перемогу. Хай же вічна буде слава впавши героям, що склали своє життя на жертовнику нації!».

(З «Деклярації» Проводу ОУН).

Слава Україні! Героям Слава!

Володимир МОЗОЛЬ, депутат районної ради.