«Телеком» нас послав… у Сарни.
Ми поїхали, бо була потреба
Багато
інстанцій і відомств у нашому районі давно стали підрозділами Сарненських
управлінь. Робилося це непомітно, але зрештою ми й не дуже відчули, що
Дубровиччину потихеньку обрізали… То поліція стала Сарненським підрозділом, то
прокуратура вже підпорядковується сусідньому району. Найбільше здивувала
«трансформація» управління Пенсійного фонду, головний офіс цієї структури тепер
у Зарічному. Дуже «мудре» рішення
прийнято там, на Олімпі.
Але благо в тому, що ми, прості смертні, не відчули у
щоденних клопотах незручностей у вищезгаданих структурних перетвореннях.
До поліціянтів можна без проблем звернутися тут, на
місці, хочете потрапити на прийом до прокуратури у Дубровиці – будь ласка,
двері відкриті. Наші працівники пенсійної установи як надавали, так і зараз
надають фахово, компетентно консультації, приймають документи від тих, хто стає
новоспеченим пенсіонером, виконують свою роботу фахівці на хорошому рівні. І
хіба ж людям не все одно, де ж отой головний офіс цієї структури?
Давно розпочалися скорочення у нашому «Телекомі». Цей
колишній гігант галузі зв’язку (стратегічної для держави!) продавали, купляли,
знову продавали. Називали його також все по-новому, буду писати просто по-колишньому,
бо суть нині не в назві. Багато працівників цієї галузі у районі постраждали
через перетрубації, хтось до пенсії трішечки не дотяг, хтось й залишив роботу через мізерну зарплату і
складні умови праці, великі навантаження. Пригадую, ще як працювала на радіо,
то в «Телекомі» було цілодобове чергування, бо ж обслуговувався спецзв’язок.
Згодом його скасували… Штат працівників все рідшав і рідшав.
Зараз тримається у районі ця галузь завдяки постачанню
Інтернету. Багато людей телефон не відключають, бо користуються саме ним, а
Інтернет прив’язаний до номера телефону. Згодом частина людей стала шукати й
нових провайдерів Інтернету, бо ж телефон стаціонарний треба вкрай рідко.
Прощалися з «Телекомом» здебільшого «полюбовно», фахівці структури детально
пояснювали всі нюанси в платіжках.
Багато ображених на «Телеком» стало у районі людей, як
ліквідували підрозділ, який працював з абонентами на першому поверсі. От і
зараз тут зачинені двері і на них висить оголошення, що з питань обслуговування
абонентів треба звертатися у Сарни.
«А що в цьому трагічного?» - закрадається думка, Сарни
по-київських мірках не далеко. Чому ж нашим дужим і здоровим пенсіонерам, у
яких велика пенсія, не сісти у маршруточку, не заплатити за дорогу в обидва
боки 40 гривень і не проїхатися до Сарн, щоб з’ясувати питання щодо роботи
телефону чи Інтернету для онуків? Це ж так просто - стратив день, це ж
романтика – подорожувати через лелече Берестя, старовинну Бережницю, через міст
на Горині. У Європі пенсіонери їздять в історичні місця, а нашим у Сарни є
можливість здійснити вояж – в «Телеком» на ділове побачення.
Як користувачі цієї структури, ми теж подалися в Сарни.
Дуже гарно там прийняли нас, лукавити не буду. Щоправда, в той день не всю
потрібну інформацію отримали, бо вірус «Петя» телекомівцям також передав «щирий
привіт». Однак, що треба, допиталися у ввічливої працівниці сарненського
підрозділу. До речі, була приємно здивована, що є у Сарнах поряд з телекомом
телефонна будка, зайшла перевірити, чи працює в ній апарат. О, диво! У слухавці
почула таку ностальгічну мелодію стаціонарного телефону. Романтика…
От так, як у вчорашньому була, бо у Дубровиці телефонної
будки нема вже багато років.
Але це легка іронія. Я про тих, кого «Телеком» посилає у
сусідній район. Насправді це накладно і по часу, і по грошах. Розумію, що
теперішня ситуація не залежить від працівників Дубровицького підрозділу, не
вони ж проводять скорочення штату, вони люди підневільні.
Та чому повинні страждати дубровичани? Треба кудись
стукати. Ми люди, такі ж як у Сарнах, такі ж, як У Рівному чи Києві. Ну чому
вже нас так ображають? Чому посилають? Невже «Телеком» хоче, щоб всі
відключилися від його послуг у Дубровицькому районі? Кажуть, що ми вже
семимильними кроками йдемо в Єропу. Може й так. Але не всюди і не всі.
«Телеком» поки що спромігся йти лише в Сарни…
Любов
КЛІМЧУК.
Немає коментарів:
Дописати коментар