четвер, 27 липня 2017 р.

У 23-річного медика під опікою – 1100 людей

Працювати медиком у селі нині непрестижно: зарплата мізерна, клопоту багато, стрімку кар’єру не побудуєш. Тому молодь й шукає кращої долі у містах. Втім знаходяться ентузіасти, які готові, попри труднощі, виконувати свої обов’язки. Лілія Колядич – саме з таких. У  двадцять вона свідомо обрала скромну посаду фельшера в амбулаторії Великих озер. І уже три роки медик лікує, окрім великоозерянців, ще й мешканців Шахів та Великого Черемеля від гіпертонії та невралгії, від застуд та серцевих недуг.
Приступати до роботи Лілі було трохи лячно, бо на дівочі плечі лягла величезна відповідальність за здоров’я, а інколи й життя більше тисячі підопічних пацієнтів. «До того ж здавалось, хто піде до мене, молодого спеціаліста? Але люди довірились, за що  їм безмежно вдячна».
Теоретичної підготовки не бракувало. А от досвід довелося здобувати вже на місці. «Молодь чомусь боїться села. А я вважаю це прекрасним стартом. От пішла б, наприклад, в нашу ЦРЛ, сиділа біля лікаря. Що тоді вміла б? А за кілька місяців на ФАПі навчилася більше, ніж за роки в коледжі. На практиці освоїла немало медичних «премудростей», про які не дізналася б з книжок чи зі споглядання за лікарем. Та й впевнена, свою роботу треба любити, прагнути поповнювати знання – і тоді все вдасться. Якщо справді хотіти працювати, досвід не забариться».
Про медицину дівчина мріяла ще з дитинства. Не раз маленька Ліля ставила у глухий кут рідних серйозними запитаннями, мовляв, у їжака одна нирка чи дві? Та попри інтерес та любов до чотирилапих, все ж обрала «людську» професію. Закінчила школу із золотою медаллю, вступила до Дубенського медколеджу. Згадує, що особливих проблем із першим внутрішньовенним уколом чи іншими медичними маніпуляціями не відчула: бажання лікувати виявилося сильнішим. Хоча після відвідування моргу в ході навчання ще довго не могла їсти.
Далі хотіла здобути фах педіатра. Але випускні іспити збіглись із ЗНО. І це залишилось лиш в мріях. Втім жодного разу про свій вибір Ліля не пожалкувала, хоча роботу сільського медика легкою не назвеш.
Щодень молодий фельдшер приймає в середньому 15 людей. А коли був грипозний період взимку, то до сільського ФАПу навідувалось й 30-40 пацієнтів. Села віддалені, тому має Ліля чимало викликів. Куди звернеться мама, якщо у немовляти піднялася температура; кому пожаліється старенька бабуся, якій раптом «прихопило» серце? Хвороба не питає, ранок чи вже глибока ніч. Телефонують селяни до своєї рятівниці цілодобово. Часто доводиться їхати у вихідні та свята, за будь-якої негоди. Не кажучи вже, що від амбулаторії до Шахів 6 кілометрів, а до Великого Черемеля - 8.
«За три року були різні ситуації. Але найгірше, коли помирають маленькі діти, – зізнається дівчина. – Тоді з болем розумієш, що медицина не всесильна. Й досі в пам’яті випадок, коли в грудні заживо згоріли 5-річна дівчинка та 3-річний хлопчик. Коли через хворобу відходить у вічність старша людина – одне, а коли діти, та ще й отак, це нелегко пережити. Дай, Боже, щоб подібне більше не повторювалося».
Та якби не було складно, говорить медик, її завжди надихають до роботи люди. «Завдяки вдячності та повазі своїх пацієнтів мені хочеться ще більше працювати та розвиватися. Деколи  падаю з ніг, буває важко на душі, але стараюсь завжди залишатись позитивною. Треба вселяти надію на одужання, дарувати побільше хороших емоцій, підтримати добрим словом. Інколи це виявляється навіть дієвішим за ліки, передусім для старших людей».
Нині Лілія активно готується до весілля. На щастя, майбутній чоловік, нашої героїні ставиться до шаленого графіку з розумінням. «Спочатку трохи нервував через мої затримки на роботі. Бо доводиться деколи «возитись» з документацією допізна або чекати пацієнтів з іншого села. Але згодом зрозумів, наскільки я обожнюю свій фах. Часом сам навіть допомагає, дарує медичні подарунки».
Плани у дівчини далекоглядні. Найперше, медик хоче освоїти основи масажу. А якщо вдасться, здати незалежне оцінювання та здобути спеціальність сімейного лікаря.
Спілкувалася з Лілею якраз напередодні Дня молоді. Тож дівчина вітає винуватців свята з пройдешнім. «Зараз з цією ситуацією з бурштином панує вседозволеність та розпуста. Тому хочеться побажати нинішній молоді в першу чергу здоров’я. А ще натхнення, працювати над собою, вдосконалюватись і прагнути до реалізації своїх цілей та мрій».

Леся КОНДРАТИК.  

Немає коментарів:

Дописати коментар