пʼятниця, 28 липня 2017 р.

Дякую, Дубровице, за неперевершений
день і святкову особливу втому!
Іменинний день міста (1012 років) пройшов незабутньо. У таких масштабах і серед такого розмаїття святкових дійств Дубровиця свій день народження ще не святкувала. Це природно й закономірно, що з кожним роком ця важлива подія для жителів міста й гостей стає все більш феєричною. Ми йдемо вперед! Життя триває! Бачила багато заходів, але споглядати від початку до завершення всі просто фізично не змогла. Жаль. Неможливо бути одночасно у кількох місцях, де тривають святкові дійства.  Шкодую, що не зі всіма вдалося переговорити про свято і настрій. Не зі всіма навіть вдалося й привітатися, вже по світлинах прослідковую, що багато знайомих у велелюдному потоці просто не помітила.
Головне, що долучилася до отої спільної хвилі піднесення. Як то кажуть, було чуття єдиної родини! Сьогодні хочу подякувати всім, хто зробив мій і ваш недільний день незабутнім. Знаю, що охоплю не все. Дубровичани і гості міста дуже активно висловили свої враження про День міста у соцмережах, отож мені залишається лише додати кілька штрихів до сказаного. Думки викладаю під спільним заголовком: ДЯКУЮ.

Передовсім! Учаснику АТО, працівнику нашого ліцею, депутату Дубровицької міської ради, нашому ЗАХИСНИКУ Василю Таборовцю!
Пане Василю, Ваші слова вже кілька днів, як закарбувалися в моїй голові. Можливо, не передам дослівно, бо не писала на диктофон. Ви сказали приблизно так:
«Дорогі дубровичани! Вітаю зі святом! Хочу сказати, що ми воювали не за пільги, не за нагороди, ми воювали за вас! Якщо потрібно буде, ми знов підем!».
Я горджуся, що живу поряд з такою Людиною, як Ви, поважаю Вас за позицію, за повагу до громади міста!
Ви знаєте: серед грандіозного свята, серед такої феєричної Дубровиці, 1012-літньої іменинниці, серед краси цього дійства, серед тисяч кольорів і усмішок, ваша думка так торкнулася серця, що просто бракує слів, щоб сказати більше про переживання, які викликали ваші слова!
У Вашій особі дякую всім хлопцям-землякам-солдатам, які нас захищають, захищали і продовжуюють дарувати нам затишок і спокій у спілкуванні і в людських стосунках!
Хай далі «не треба буде йти» туди, де ви були.
Поряд з такими людьми, як Ви, тут, вдома, хочеться жити і робити світ кращим!
Богові – за погоду
Вже за тиждень до свята заглядали в Інтернет, чи ж не буде злива 16-го, бо липень не раз дивував своїми погодніми сюрпризами? Основні заходи було заплановано провести на площі, на міському пляжі, у парку Шевченка. Отож саме Бог міг внести свої останні корективи у план роботи. Дякуємо Господу за сонце і блакить, за легкий вітерець і невеличкий дощик. Дощик – то нам вітання з неба, окропив Бог трішки на добро і щастя. Навіть не всі дітки ховалися під накриття та парасольки, бо скільки того дощу, а от незабутні дійства можна й пропустити. Помолилися зранечку наші земляки за долю Дубровиці і її мешканців, за наших благодійників і гостей. Переконані, що Бог молитви почув, бо він чує нас навіть тоді, коли ми зовсім зневірені.
Спортсменам – за приклад здорового способу життя
Міський пляж перебуває у відмінному стані, тут можна не лише гарно відпочити над Горинню, а й позайматися спортом. В день міста на чемпіонат з пляжного футболу з‘їхалися спортсмени району. Приємно було поспілкуватися з нашими шанованими тренерами, які часто працюють з молоддю на безкорисливих засадах або ж обрали спорт фаховою справою свого життя. Микола Голяка, Василь Подик, Сергій Рожко, Андрій Стрибулевич – імена цих людей пов’язані у Дубровиці з сучасним розвитком спорту. Наскільки це потрібна справа, описувати довго не буду, позаяк у всі часи було важливо долучати молодь саме до здорового способу життя. Багато довкола негативних спокус. Дякуємо тренерам і великим прихильникам за виховання дітей. А депутат міської ради Степан Бернацький організував шашковий турнір для юних дубровичан. Разом з Віктором Андрієвським він протягом літа дбає про безпеку відпочивальників на воді.
Богдан Микульський щиро привітав спортсменів і тренерів з Днем міста. Підняли під звуки Гімну стяг України і розпочалася боротьба за медалі, емоційна і запальна.
Батькам і діткам – за настрій у парку Шевченка
Дитячих майданчиків у Дубровиці чимало. Сучасні споруди для відпочинку діток можуть бути візитівкою нашого міста. Хочете доброго релаксу – йдіть в парк, посидіть на лавочці, подивіться, як наші дітки граються залюбки, як бджілки біля квіточок. Чи буває щастя інших кольорів?
 У парку Шевченка (колишній Ленінський) відкрили ще один дитячий майданчик. Не думала, чесно кажучи, що збереться стільки батьків і діток, з квітами і посмішками. Підходили до Богдана Микульського і Оксани Краглевич, дякували, просили ще сприяти у цій частині міста організації відпочинку діток. Добре було б до дитячого ще й спортивний майданчик. Все у планах. Як підкреслив міський голова, треба доповнити передусім ще нововстановлений додатковими елементами для ігор.
Від імені батьків щиро дякували Ірина Шугалевич, Наталія Хвалько, Наталія і Сергій Петрушки, Олександр і Оля Восинські. Діти слів подяк не складали, раділи солодощам та бавилися з аніматорами. Веселково тут було насправді.
Світлані Правник і волонтерам області
За братерське єднання, за уміння зібрати друзів, створити атмосферу свята, пригостити кулішем та іншими смаколиками, зібрати кошти для бійців на Сході.
Знаю, що Світлана Леонідівна заздалегідь запланувала все, як то кажуть, до коми. Вела перемовини з міською радою – радилися і навіть трохи розбіглися в думках щодо місця розташування намету волонтерів. Зрештою обрали найзручніше.
Однак, за приклад треба взяти інше: коли людина прагне взяти безпосередню участь у святі, то шукає і знаходить можливості, не хоче – шукає відмовки. Дякуємо цій дружній команді, яка і нас, журналістів, долучила до атмосфери волонтерського святкового настрою. Було дуже приємно чути позитивні враження від усіх про наше місто, про саме свято. Були раді познайомитися зі знаною волонтеркою, депутатом обласної ради Діаною Гордійчук та з усіма чудовими людьми, які так багато зробили для мирного неба над нашою головою.
Військовослужбовцям командування «Захід»
Скажу чесно, я не люблю військової техніки і зброї. Відразу у голові народжується страх, навіть якщо ця зброя навчальна, а техніка просто стоїть. Однак зовсім інше враження складається, як бачиш на військових машинах усміхнених діток. Це насправді неповторне видовище, бо сила і беззахисність – це симбіоз мирних днів. Дякую військовим за терпіння, толерантність, комунікабельність, усміхненість. Хлопці, ви просто вразили – настроєм, характером, людяністю. Бавили наших дітей, як власних. Зброю давали тримати, бронежилети приміряти, з бойових машин діткам на світ глянути. Вперше в День міста у програмі чільне місце зайняли заходи, представлені армійцями. Завдяки їм ми ще раз зрозуміли роль війська у нашому житті, пройнялися повагою до наших захисників.
Тренеру, чемпіону Європи Петру Радьку та його вихованцям з клубу «Берсерк»
 За видовищний спорт – панкратіон, продемонстрований на майдані Злагоди. Щоправда, дивилася на мужніх і сильних хлопчаків і хлопців недовго, якось по-материнськи болить кожен удар. Не для жінок видовище, хоча й чимало представниць прекрасної статі вболівали за учасників чемпіонату. Знову ж таки, дякуємо пану Петру за виховання дітей у дусі здоров’я і правильного способу життя.
Петру Велінцю, Роману Ковальчуку – за виступ школи козацьких єдиноборств, за демонстрацію незламного козацького духу, надможливостей наших юних патріотів.
Пане Петре, ви вже довгий час сприяєте гармонійному розвитку дітей, виховуєте їх у патріотизмі, власним досвідом показуєте силу тіла і духу. Дякуємо, що завітали до нас на День міста (на свою батьківщину). Гордимося, що репрезентуєте Україну у світі.
Всім продавцям
Торгові намети заполонили парк. У кожному можна було придбати смаколики чи подарунки до свята. Вже вкотре гарно представив свою продукцію Сарненський хлібозавод.
В’ячеславу Боковцю, вчителю історії Дубровицького НВК, який зініціював виготовлення буклетів, магнітів про історію міста, мотоболу
Створили і жартівливу, і як ви зазначили «саме правельну карту» Дубровиці. Бачила, що ці сувеніри користувалися великим попитом. Історія і водночас дух сьогодення переплелися під затишним деревом у парку (на фото Василь Гордєєв). А придбана сувенірна продукція так довго нагадуватиме про цей чудовий день.
А смаколики львів’янина пана Ігоря до вподоби містянам та гостям не перший рік. Подбав господар цього року про ошатні столи, де можна було перекусити з друзями. До речі, коли постало питання щодо безоплатного обіду військовим, то всім 22-ом солдатам надав його без вагань.
Миколі Адамчуку, творчій людині з великої букви
Вже вп’яте організував Микола Миколайович чудову зустріч з шанованими вихідцями нашого міста. Скажу про виступи на святі, які знайшли ключ до моїх емоцій. Віталій Баклан, військовий лікар, який несе службу на підводних човнах, розповів про перші дні початку АТО в Україні. Шанований історик Микола Алексієвець зазначив, що насправді історія нашого міста ще древніша, аніж ми знаємо. Отож, хтозна, скілько ж насправді, Дубровице, літ тобі? Наші ветерани-мотоболісти, колишні чемпіони України розповіли про легендарного Василя Коростеля, про переможні кроки дубровицького мотоболу і свою любов до спорту. Вшанували ювілей митця, який оспівав Полісся у кольорах і тонах, Михайла Конончука. Звісно, про нашого Майстра Федора Івановича Кренька говорили тепло і щиро-щиро. Недавно ж відзначили його 90-літній ювілей. А як  проникливо співав про Дубровицю Павло Дука, заслужений артист України. Почуття любові до рідного краю звучали у кожній ноті нашого талановитого земляка. Зачепив душу виступ бережківської «Родіноньки». Це голоси жінок з українським настроєм, тужливо-прекрасними. Які талановиті у Бережках дружини, мами, бабусі! Як завжди багато оплесків зібрав виступ танцювального колективу Федора Кренька. Професіонали цим аматорам сцени можуть хіба що позаздрити неперевершеним учасникам колективу.
Миколо Миколайовичу, дякую вам за ідею щодо таких творчих зустрічей. Вони – справжній прорив у дусі інтелігентного єднання наших краян.
Юрію Нашорі за організацію виставки видатної людини краю Михайла Конончука
Пан Юрій провів величезну роботу, домовився і зібрав картини Михайла Івановича з усього міста. Щиро привітали рідних художника – дочку Інну та сестру Галину, які були почесними гостями виставки. Слово про художника і поета сказали Богдан Микульський, Оксана Краглевич, Неля Конончук, рідні Михайла Івановича. Зі Львова наш земляк Микола Рабешко доставив виготовлені чудові буклети, де є ілюстрації картин земляка. Побачити його можна у районній бібліотеці. Наші берегині книгозбірень також долучилися до організації виставки, представили альманах про творчість Михайла Конончука.
Учасницям колективу спортивно-бального танцю «Ладушки» і тренеру Сергію Колесніченку
Вже сутеніло, а на сцену майдану Злагоди випурхнули ніжні метелики. Під чарівну музику демонстрували танцювальні па. Старшенькі вже більш досвідчено літали по сцені, а найменшенька ну вже так старалася, так споглядала на подружок, що аж серце зупинялося від кожного ніжного і неповторного дитячого руху. Краса, одне слово.
А потім вразив пан Сергій. Тренер дбайливо, як тато, забрав дівчаток зі сцени, коли я запропонувала зробити світлину, висадив маленьку танцівницю собі на плечі. Тепло і по-батьківськи! Відчутно, що ця талановита людина не лише навчає діток танцювати, а й дарує їм світло своєї душі.
Всім гостям свята
Дорогі наші гості, кожного з вас Дубровиця намагалася зустріти якнайтепліше. Думаємо, що саме зі світлими спогадами ви поїдете з нашого міста.
Дякуємо Василю Петровичу Яніцькому, який розділив з нами цей святковий вечір. Дякуємо за безпосередність, за постійну підтримку добрих починань, за слова вітання. Народному депутату було чим звітувати перед громадою славного міста. Саме завдяки його наполегливості вдалося зрушити з мертвого місця питання будівництва в Дубровиці спортивно-оздоровчого комплексу, з депутатського фонду було виділено кошти на заміну вікон в навчальних закладах міста, утеплено фасад садочка на Борку, виділено кошти на встановлення дитячого майданчика у центрі і спортивного майданчика на Борку та ін.
 Підходили до Василя Петровича люди, казали «спасибі» за підтримку у різних сферах і проектах, просили допомоги в нових починаннях. Дружнє спілкування з депутатом підняло настрій багатьом дубровичанам. До речі, святковий концер Сашка Невже та гурту «Тошонадо» відбувся завдяки нашому народному депутату.
Віктор М‘ялик особисто на свято прибути не зміг. Його надійний помічник Віктор Кузін отримав з рук міського голови подяку благодійнику від громади Дубровиці. Звичайно, у кількох реченнях цієї подяки неможливо висловити нашу шану Віктору Ничипоровичу за добрі справи у благоустрої міста і підтримку мешканців Дубровиці у скрутних ситуаціях. Але часточка душі кожного, хто відчув турботу Віктора Ничипоровича, у цій подяці є однозначно. Благодійник також не оминув увагою наші міські навчальні заклади (встановлювали вікна сучасні), дбав про відпочинок діток, (майданчик подарував біля буд.24), сприяв укладанню бруківки, надавав допомоги жителям у важкі моменти життя. Дуже гарно виступив Віктор Павлович і побажав нам всіх гараздів та храмів у наших душах. Щиро привітали дубровичан голова РДА Микола Петрушко, голова Володимирецької РДА Володимир Хоружий, заступник голови районної ради Олександр Задорожний.
Було багато гостей з сіл нашого району, з сусідніх районів, України та із-за кордону. Дубровичани щиро і тепло ділилися з гостями своїх родин затишком хлібом-сіллю. Щиро всім вдячні за теплі поздоровлення. Хай всі вони стануть нашою дубровицькою дійсністю.
Організаторам
Колектив міської ради на чолі з головою Богданом Микульським  планували і обдумували кожен захід, намагалися зробити цей день незабутнім і якнайкращим. Прорахувати все похвилинно неможливо та й велику роль в організації кожного дійства відіграє людський фактор. Однак, свято вдалося на славу. Міський голова намагався особисто бути присутнім на відкритті кожного дійства і багато спілкувався з дубровичанами. Весь колектив міської ради доклав максимум зусиль, аби атмосфера цього свята залишалася у спогадах назавжди.

От і минуло 1012-ть, ніби й немало, як для карти Європи, але геть-геть маленько, як для Всесвіту. Якщо ви були на святі, то обрали свою родзинку серед усіх заходів. Хтось казав про чудовий концерт Сашка Невже та гурту «ТОШОНАДО», хтось розповідає про військових, інші заходи для діток високо оцінюють, багато людей вражені виступами на зустрічі з іменитими земляками. Все не перелічу. Знаєте, вже тиждень найпоширенішим запитанням у Дубровиці є «Як вам День міста?», а найпоширенішою відповіддю – «Так гарно ще ніколи не було». Хай так, як у цьому році, буде більш не буде, у 2018-му хай буде ще краще. Дубровиця цього гідна, кожен з нас разом з річницею міста пише власну історію життя.
Вдячна всім, без винятку, за родинну атмосферу! Спасибі родинам з немовлятам у возиках, які більше спали солодко під музику, аніж бачили. Приємно було відчувати, що поряд такий мирний дитячий сон. Дякую нашим ветеранам праці, яким це свято було, у певній мірі кіношним, хіба ж так святкували у Союзі. Дуже цікаво було спостерігати за їх здивованими емоціями. Дякую молоді, яка вміє запалювати. Така наша міська родина – різна і така дружня. На іменини до матері, яка нас об’єднала, прийшла переважна більшість її дітей, що дуже радує.
Любов КЛІМЧУК.



















Немає коментарів:

Опублікувати коментар