четвер, 27 липня 2017 р.

* Добросусідство


У ГІРШИХ ТРАДИЦІЯХ «КАЙДАШЕВОЇ СІМ’Ї»

Напевно, багато з вас пам’ятає зі шкільної програми незабутню епічну повість Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Кумедні сценки з цього твору неабияк тішили нас дотепністю висловів та курйозністю ситуацій. До чого тільки не вдавалися герої повісті, аби якомога більше отруїти одне одному життя. В хід йшли лайка, прокльони, навіть кулаки. Втім одна річ, коли все це «переживаєш» на книжкових сторінках, а зовсім інша – коли подібне трапиться безпосередньо з тобою у реальному житті.

У народі кажуть: коли купуєш дім, насамперед цікався сусідами. Адже хороший сусід – найперший приятель й помічник, а лихий може обернутися найжорстокішим та найпідступнішим ворогом.
У тихому районі Дубровиці, де мені днями довелося побувати з приводу міжсусідського конфлікту, споконвіку жили міщани по-старосвітському – гуртувалися між собою в радості та біді, разом переживали вдачі та проблеми, в повсякденних клопотах додавалося на їхніх головах сивин, а з ними й приязні до ближнього. Тут ніколи не втрачали доброзичливості, порядності, людяності. За сукупністю прожитих по сусідству літ люди вже давно зріднилися одне з одним, частенько збиралися в чиємусь домі, аби просто погомоніти про життя-буття, поділитися новинами, та й просто засвідчити своє шанування ближньому. Так вони й жили в мирі та суцільній товариськості аж поки поруч в дідівській хаті не поселилася одна молода пара, що й внесла дисбаланс в цю сусідську гармонію.
Й ніби чорна кішка пробігла між людьми. Молоде подружжя воювало одразу на кілька фронтів, й треба сказати – ще й одержувало при цьому перемоги. Суміжне землеволодіння ставало причиною чвар між цією сім’єю та їх ближніми сусідами. «Сіль на підвіконні, мак попід хатою, якісь обрядові рушники на деревах, дзеркала по вікнах – це далеко не повний перелік засобів, до яких вдається в цьому протистоянні сусідка. Я вже мовчу щодо тих слів, якими вона «характеризує» нас. Повірте, в них мало виразів з нормативної лексики. В цій сусідській війні жертвою ставали навіть ні в чому неповинні квіти. Рослини, що ще вчора гарно розросталися та буяли, в одну ніч раптом жовкли й пропадали», – розповідає молода жінка про перебіг подій на цьому «особистісному фронті», жаліючись на сусідку.
Інші сусіди подружжя – літня шанована пара, що днями відсвяткувала 60-ліття шлюбу, так само нарікає на брутальну поведінку з боку цієї родини. Кажуть, що скільки живуть, а дідусь вже переступив 90-річний поріг, пережив війну й повоєнне лихоліття, таких сусідів не бачили. «Сусідка постійно лементує, все їй не подобається. До нас вона ставиться зверхньо, звертається виключно на «ти», а то ще й матірно. Думали спокійно дожити віку у власному домі й на власному дворі, а тут справжній геноцид нам сусідка влаштовує», – розповідає літня господиня, спираючись на кульбачку. Бідкається літня поважна пані, що найбільш потерпає в цих суперечках її чоловік. Сусідка буквально зацьковує ветерана, всяким способом провокує до сварки. І при цьому виявляє чудеса винахідливості. «Таку б винахідливість та в хороше русло. Я вік пропрацювала в медицині, але з такою ненавистю до людей стикаюся вперше, – зітхає жінка. – Все в нас почалося з городу, сусідка хотіла використати наш наділ, але коли відмовили, то розгорілася справжня битва титанів. Взяла нас ні на очі». До розмови долучаються й більш дальші сусіди. Також нарікають на гордовитість та крутий норов нової сусідки – не подобається стареньким, що та дозволяє собі обізвати літню людину. «Живуть вони усамітнено, рідко куди виходять, правлять тільки чималу живність й постійно обсварюються за неї з сусідами. Все їм не так. То септик не там в дворі викопаний, то як задумали ми підключитися до міської каналізації, вперлися, не давали прокладати труби навіть по землі комунальної власності, що пролягає перед їхнім домом», – жаліються старенькі. Ці літні люди з дитячою довірою звертаються до представників міської ради, щоб допомогли владнати цей конфлікт, вплинули на норовливу сусідку, що одна тероризує всіх довкола. «Якщо на місці не допоможете, викликатимемо журналістів з передачі «Говорить Україна», нехай на всю Україну розкажуть про наші поневіряння на старості літ. Та й до голови райдержадміністрації  підемо, як то така жінка може на державній службі працювати, та ще в структурі, що повинна захищати інтереси літніх людей? Це її на роботі навчили так дотримуватися Кодексу поведінки державного службовця?», – обурюється поведінкою сусідки моя літня співрозмовниця.
Звичайно, хотілося б почути й другу сторону цього конфлікту, однак та жінка, на яку так жалілися її сусіди, на цю зустріч з представниками влади так й не прийшла, хоча в міській раді запевнили: про візит представників ради на місце конфлікту було повідомлено всіх причетних. Тим паче подружжя так само написало заяву з претензіями до сусідів. Чи вщухне після візиту представництва міської ради протистояння, чи навпаки спалахне з новою силою за ефектом бікфордового мотузка, покаже час. Мені хотілося б зауважити одне: людина продукує в світ те, чим вона наповнена. Якщо її переповнює добро – вона загріває ним все довкола. Витісняйте з душі темінь, хай буде всередині кожного більше світла. Бо життя таке скороминуче, й коли станемо ми перед Господом Творцем нашим, він, хоча Сам все добре знає, напевне, запитає: «Що ти, рабе Мій, за Моїми образом та подобою зліплений, залишив по собі на землі, чи виконав ту місію, яка була покладена на тебе?». Нехай кожен задумається, про що в цю мить розповідатиме. І поки ще є шанс щось змінити в своєму житті, скористайтеся такою можливістю, щоб згодом на шальках, де зважуватимуть наші діяння,  все ж переважало Добро.
***
Про сусідські непорозуміння розповів в редакції й Сергій Бензюк з Макарівської. Коли будували міський газопровід, пан Сергій був так званим старшим по вулиці, що збирав всі кошти на будівництво трубопроводу та оформляв відповідні документи. Тоді на зборах жителів вулиці було вирішено, хто в наступному врізатиметься в цей газопровід, відшкодовуватиме сусідам вартість його будівництва. Востаннє врізалися до цього газопроводу в 2013 році. Тоді новооб’явлена абонентка роздала по 80 грн. всім 14 сусідам. Та нещодавно люди прийшли до пана Сергія й почали ставити претензії, що з’явився ще один абонент, бо одна з сусідок  підключила як окрему точку ще й літню кухню. Жінка за цю точку сусідам кошти не відшкодовує, мотивуючи тим, що вона вже раз складалася на газопровід, роблячи ввід до будинку. Отож сусіди вимагають грошей за нову точку, людина віддавати ці кошти не хоче, а як бути старшому на вулиці? Сергій Максимович звернувся за порадою до редакції та наших читачів: хто в даній ситуації правий. Секретар міськвиконкому Оксана Краглевич каже, що подібні ситуації не регламентуються жодним законодавчим актом. Але існують усні домовленості між сусідами, як діяти в таких випадках. Як правило, підключаючи нового абонента до мережі, газовики контактують зі старшими вулиць. Дзвонили й в ми в газове господарство, описали ситуацію. Там нам пояснили, що по Макарівській ця літня кухня підключена від того редуктора, яким «заживлено» будинок – це взагалі важко назвати новим вводом, скоріше просто зміни в проекті газокористування. При його втіленні регламентованих ДБН та правил експлуатації мережі порушено не було, жінка не має боргів, з боку газовиків до неї претензій нема. Потужності редуктора дозволяли їй зробити перепроектування, отже по ідеї претензій з боку сусідів до неї виникати не повинно.
Людмила РОДІНА.


Немає коментарів:

Опублікувати коментар