пʼятниця, 28 липня 2017 р.


Так близько, але зовсім по-іншому

Надзвичайно багатою на позитивні враження стала творчо-пізнавальна екскурсійна поїздка освітян Дубровиччини у місто Брест сусідньої Білорусі. Це вже не вперше відбуваються подібні зустрічі з обміну досвідом роботи в освітній галузі між дубровицькими та білоруськими освітянами. Тож і нещодавно, на запрошення відділу освіти Столінського району наша делегація,очолювана начальником управління освіти Дубровицької РДА – Н.Стасюк та головою районної галузевої профспілки – В.Твердюк, вирушила до сусідів-білорусів. Варто відмітити, що столінські колеги дуже скрупульозно продумали саму програму заходів протягом екскурсійного дня: від гостинної зустрічі на кордоні і протягом усієї поїздки-подорожі усією Брестською областю (із сходу на захід близько 300 км!). Звичайно, що головним завданням в ході екскурсії було відвідати державний меморіальний комплекс Білорусії «Брестська фортеця – герой» та державний національний парк «Біловезька пуща». Тож,перебуваючи у Брестській фортеці, уважно слухаючи зворушливо-емоційну розповідь екскурсовода, кожен із нас мав унікальну нагоду поринути в історичне минуле тяжких та трагічних для обох народів (як білоруського,так і українського) 1939-1945 років.
Наступним екскурсійним об’єктом став Національний парк Біловезька пуща – державний національний парк,що займає територію великого лісового масиву Брестської і Гродненської областей (площа близько 153 тис. га). На території парку розташована також резиденція білоруського Діда Мороза та Снігуроньки. Тому всі із захопленням слухали цікаві,а часом і кумедні розповіді із їх повсякденних буднів і,незважаючи на зовсім не «по-зимовому» дощову погоду, залюбки пофотогрфувались із казковими героями на згадку.
Крім конкретних екскурсійних об’єктів, які ми відвідали, кожен з нас мав можливість зробити певний порівняльний аналіз щодо рівня життя сусідів із нашим українським сьогоденням. Якщо дуже коротко, то дійсно, теперішня Білорусь просто вражає своїми якісними дорогами. Адже проїхавши таку відстань, ми так і не побачили бодай один населений пункт із незадовільним асфальтовим покриттям. Здивувало й те, що тисячі гектарів полів обабіч траси милують око подорожнього своїм різновидовим суцвіттям (напевне, на білоруських кам’яно-піщаних грунтах краще родить аніж на наших торф’яних, дерново-підзолистих та чорноземах…?!). Вражає підхід їхнього «недемократичного» лідера до соціальних проблем, зокрема в плані демографічної політики, адже, окрім суттєвої фінансової підтримки молодим сім’ям, після народження трьох дітей держава забезпечує безкоштовною квартирою. Солідна різниця і у заробітній платі та пенсіях, хоча, як вони самі стверджують, залюбки їдуть скуповувати найнеобхідніше в прикордонну Дубровицю, оскільки і ціни подекуди надто різняться в порівнянні із українськими. А окрасою сучасної Білорусі є звичайно ж надзвичайно чисті узбіччя, облаштовані зупинки та придорожні місця відпочинку, розмаїття квітників як в містах, так і в селах та працюючі фабрики, заводи і комбінати (н-д, в м.Пінську майже кожен третій офіційно працює на виробництві).
Звичайно, якби принаймні зменшити нашу українську корупцію, подібні зрушення уже давно відбулися б і в нас. Проте наразі залишається лише сподіватися на народження по-справжньому совісних народних політиків, які колись все-таки і нас виведуть із постсоціалістичної прірви у щасливе європейське майбуття.
Анатолій Серко, директор Озерського НВК, учасник поїздки.


Немає коментарів:

Опублікувати коментар