Зберегти і відновити костел – важливе завдання всієї громади

25 червня релігійна громада парафії Іоанна Хрестителя Луцької дієцезії римсько-католицької церкви м. Дубровиця відзначила своє храмове свято. Традиційно у ньому взяли участь духовенство, прихожани костелу, гості нашого міста. Щиро привітати парафіян з радісною подією прийшли Віталій Сухович, наш обласний депутат, Богдан Микульський, наш міський голова, Оксана Краглевич, секретар виконкому міської ради, Віктор Кузін, помічник знаного у районі благодійника Віктора М’ялика, Ніна Стасюк, начальник управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації.

Атмосфера свята неперевершена і особлива. Звертання до Бога, на якій би мові вони не звучало, завжди торкаються найглибших струн душі. У костелі вони піднімаються під купол і знову записуються в історію храму.

Я православна, як і більшість із вас, дорогі читачі. Однак, шанобливо ставлюся до нашої архітектурної пам’ятки, нашої святині Дубровицького костелу і його громади. Погодьтеся, у будь-яку пору року тут, біля костелу, знаходиш душевний спокій і рівновагу. Намолене місце. Весною купається храм у квітах каштанів і ніби торкається неба. А взимку сніг на його даху підкреслює чистоту помислів, які посіяні у храмі. Скільки історії, скільки слів, звернених до Бога зберігають ці міцні муровані стіни? Один Бог і знає. А ми радіємо, що маємо у Дубровиці таку архітектурну споруду, бо, як не крути, а найчастіше саме костел зображують на візитівках міста. От тільки кошти на капітальний ремонт храму треба великі дуже і віднайти їх непросто.

 Нагадаємо трішки історії. Храм споруджений з дерева у 1684 році для ордену піарів коштом Яна Кароля Дольського, який виділив для цього 33 тис. злотих. У 1709 році його спалили шведи, які поверталися після Полтавської битви. У 1695-1742 роках за підтримки ректора польського Університету мистецтв Казимира Пнєвського відбудовано у стилі рококо вже мурований римо-католицький костел з вівтарем на схід. Відкритий храм був ще в 1702 році. Згідно зі звітом з книги записів парафіян за 1860 рік, у парафії Домбровицького римо-католицького костелу значилося 449 осіб (240 чоловіків і 209 жінок).

Уявіть, скільки подій пережив храм за кілька століть. Були й трагічні моменти. За радянського періоду знищено вітраж храму, орган розібрали й вивезли у невідомому напрямку, а цінні ікони й церковне приладдя розікрали. Сам костел був закритий у 1945 році і перефарбований з білого в червоний колір. На його базі створений промисловий склад.

У 1990-1991 роках храм відремонтували, був намір створити у ньому будинок культури. У 1992 році парафія була знову зареєстрована, тоді ж їй було передано у використання і костел. От і зараз двері храму відчинені, і ви можете тут знайти духовну рівновагу під час богослужінь.

Віталій Сухович, депутат обласної ради, зазначив, що минулої неділі вперше був на храмовому святі у костелі: «Вражений неповторною атмосферою духовності, вражений тим позитивним, добрим настроєм, який має громада храму. Так, вона у Дубровиці невеличка. Але ця громада дружня, має чіткі думки про майбутнє храму, готова працювати, не покладаючи рук. Окремі слова хочу сказати на адресу настоятеля Владислава Лукасевича. Приємно, що така високоосвічена, мудра людина співпрацює з нашими земляками, навчає їх Божої мудрості. Я зрозумів, що кожен прихожанин вболіває за костел, як за власну долю. Таким поривам треба вчитися і їх унаслідувати всім християнам. Як обласний депутат, у міру можливостей, буду долучатися до тих добрих справ, які покликані відновити костел. Це архітектурна пам‘ятка, шанована не лише у нашому районі, а й у державі. Справа честі для громади краю – відновити повністю красу величного храму».

Віктор Кузін також підібрав теплі слова вітання для прихожан і гостей костелу. Згодом він сказав:

– Був радий побувати в цьому чудовому храмі за дорученням благодійника Віктора М’ялика. Громада костелу запрошувала Віктора Ничипоровича на свято. Благодійник передав щирі вітання духовенству, прихожанам і гостям, зазначивши, що дорога до Бога – це особиста справа душі і серця. Кожен з нас обирає цю дорогу сам, але важливо завжди на цьому шляху виконувати заповіді Божі.

Передав від нашого благодійника матеріальну підтримку (а це 5 тис. грн.) на утримання костелу. Віктор Ничипорович за зверненням громад допомагає багатьом церквам, незалежно від конфесії.

Зрозуміло, що костел, ця чудова споруда потребує капітального ремонту, треба зберегти його для наших нащадків. Потрібні великі кошти на цю справу. Спільно ми повинні дбати про такі пам’ятки історії і вносити свої лепти на їх утримання.

Ще один рік вписаний в долю цієї величної споруди. Різні покоління людей знаходили у храмі втіху своїй душі, нам зараз найважливіше допомогти костелу зберегти велич архітектури, всю красу храму. Наше життя – мить, життя таких духовних споруд –  століття.

Любов КЛІМЧУК.