Ми пишаємось такими учнями

Їм випала нелегка доля, тяжкі часи, війна. І замість обіймів з коханими у руки взяли зброю для того, щоб захистити Україну, незалежність, зберегти мир. Це про них, воїнів АТО.

Саме з одним із них, випускником Колківської ЗОШ, моїм учнем Хомичем Віталієм Олександровичем, відбулася зустріч у стінах рідної школи 17 лютого. Солдат-контрактник, який проходить службу у Сарненській військовій частині, потрапив у зону АТО ще 1 листопада 2014 року і був там до 20 січня 2015 р.

Учні 9 класу запросили Віталія на виховну годину під назвою «З Україною в серці». Це була щира зустріч із сльозами на очах. Діти задавали питання, а Віталій зовсім по-дорослому, не зважаючи на свої 23 роки, серйозно відповідав. Розповів про друзів-побратимів, про дітей, які проживають в зоні бойового конфлікту. з ними наші солдати діляться їжею, про літніх людей, які все-одно не розуміють важливість цілісності нашої держави. Щирі посмішки на дитячих обличчях з’явились, коли Віталій розповів про собаку Кору, німецьку вівчарку, яку привіз з-під Дебальцевого.

Пам’ятаю Віталія учнем: розумний, допитливий, серйозний, міцної статури, із великими карими очима – справжній красень. Його люблять і поважають однокласники, друзі. Згадую відповіді хлопця на уроках української літератури: правильний аналіз художніх текстів, цікава декламація віршів, чітко виокремленні проблеми творів. Ніхто і гадки не мав, що йому, кароокому хлопцю із поліського села Колки, доведеться вирішувати проблеми з кулеметом в руках на БТР, виборювати незалежність держави, захищати українців від підступного ворога, як це робили герої кіноповісті О.Довженка «Україна в огні».

А ще Віталій пише вірші: про кохання, дружбу, про війну… І яким було моє здивування, коли юнак, який бачив страшне жерло війни, засоромився їх читати, а вручив аркуш мені у руки і тихо сказав: «Зачитайте ви». Щиро дякуємо батькам хлопця за виховання сина. Наталіє Миколаївно та Олександре Федоровичу, ви виховали не тільки сильного духом воїна, а і ніжну, романтичну натуру.

Швидко промайнув час. На згадку сфотографувались, обмінялись враженнями, подяками. Із заключним словом, як і годиться, звернулась до воїна і до учнів заступник з виховної роботи Колківського НВК О.Й. Ромаш зі словами: «Бережіть мир, бережіть себе, діти, а головне – нехай всіх оберігає Бог».

Ми дякуємо тобі, Віталію, за вклад у незалежність нашої України. Залишайся завжди собою. Я тобою пишаюсь!

Тетяна АНДРІЄВСЬКА, класний керівник 9 класу, випускників 2010 року Колківського НВК.

Зуcтріч із воїном-захисником

В Україні йде війна. Щодня наші воїни борються за мир та спокій у нашій державі. Вони постійно жертвують своїм життям заради мирного майбутнього нашого народу. Багато наших воїнів полягло в цих боях, та свічка пам’яті буде горіти в серцях українського народу вічно…

Ще декілька місяців тому були мобілізовані декілька наших односельчан. Одним з їх них є Олексій Андрикевич. Хвилююча мить була перед зуcтріччю колишнього учня  школи, а нині воїна АТО, яка відбулася 20 лютого. На цій зуcтрічі були присутні учні 2-9 класів. Атмосфера була дружньою та спокійною. Виступ розпочала вчителька початкових класів С.М. Леоновець, однокласниця нашого воїна, яка пригадала цікаві історії із шкільного життя. Олексій подякував учням за допомогу і листи, які були зібрані та передані. А також розповів про 72-гу зенітно-механізовану бригаду та про своїх побратимів, які знаходяться під Волновахою. Показав відео-матеріали із зони АТО та декілька фотографій.

У кінці зуcтрічі голова профкому Г.В. Вабіщевич від імені учнів та педколективу вручила Олексію невеличкий подарунок для нього та його побратимів. Ми всі дуже вдячні за зуcтріч. хочеться вірити, що війна скоріше закінчиться, і наші захисники повернуться до своїх домівок, де на них чекають матері, діти, дружини.

Алла КАРПОВИЧ, педагог-організатор Смородського НВК.