ЗВЕЛА ВІЙНА, А ПОЄДНАЛО КОХАННЯ

Навіть, коли зрозуміли, що не можуть жити одне без одного, ці закохані ні разу не зустрічалися в реальному житті. Між ними не було вже жодної забороненої теми й таємниці, але Григорій навіть не здогадувався, яка ніжна й шовкова шкіра у його коханої. Він часто мріяв, як цілує це любе йому світло-русяве волосся, але ніяк не уявляв, як п’янко воно пахне.

Вони познайомилися випадково. Подруга Тетяни дала їй телефонний номер солдата й попросила підтримати хлопця хоча б розмовою. Дівчина довго вагалася, чи телефонувати. Але після якоїсь страшної теленовини про події на Сході відкинула всі умовності й набрала цей номер. Його голос їй одразу видався рідним. Проговорили майже годину, хоч були зовсім чужими людьми. Й теми знаходилися, й не відчувалося втоми. Три місяці спілкування телефоном.  Обмін фото. Він закохався у неї, здається, з першого погляду. Попри війну й кілометри, що лягли між ними, хлопець упадав в кращих традиціях жанру. Любовні смс, ніжні освідчення. Навіть букетно-конфетний період у них був своєрідний. Кожному з солдатів, що приходили у відпустку, Григорій наказував занести його коханій букет й коробку цукерок…

І ось нарешті довгоочікувана реальна зустріч. Григорій дивився на Таню й відкривав все в дівчині по-новому. В реальному житті вона виявилася ще кращою, гарнішою та милішою, ніж на фото. Солдат уже не міг уявити своє життя без цієї людини. Тож дуже скоро запропонував побратися. Тетяна відповіла згодою. Отак, на день святого Валентина з’явилася нова сім’я Котяїв. То й що, коли закоханих звела війна, поєднало ж їх все одно кохання…

Людмила РОДІНА.