пʼятниця, 28 лютого 2020 р.




Нотатки про добро.
Пишіть наступну сторінку…

Кажуть, у добрих вчинків є принцип «доміно». Не раз у цьому переконувалася особисто, бо знаю, що насправді всі ми щирі і доброзичливі люди. Попри свої щоденні клопоти, нерви і втому, ми, як правило, знаходимо час вислухати, допомогти, порадити. Дуже часто тепер у світі добро роблять для нас взагалі незнайомі люди. Складається враження, що вони приходять саме в потрібну хвилину з волі Божої. Буває, зневіришся, а тут тобі – раз і підставлять плече. Просто так, не чекаючи особливого «дякую». Робіть людям приємності, у міру своїх можливостей, побачите, як це повернеться до вас…
Сьогодні пропоную кілька коротесеньких історій про добрі і теплі моменти, які читала в інеті і бачила в житті. Впевнена, кожен з вас міг би розповісти про подібні життєві події. Їх чимало. Світ стає від таких історій теплішим.
ххх
Іду вранці додому. На під’їзді оголошення: «Дорогі сусіди! Сьогодні приблизно о 9.20 біля прохідних дверей були загублені 120 грн. Якщо хто знайшов, занесіть, будь ласка, в кв. 76 Антоніні Петрівні». Я беру 120 грн. Піднімаюся, дзвоню. Відкриває бабуся у фартуху. Тільки побачила мене з грошима, відразу обніматися і в сльози щастя. І розповіла: «Пішла за борошном, повернувшись, виймала ключі біля під’їзду - гроші-то, напевно, і випали». АЛЕ! Гроші брати відмовилася навідріз! Виявилося, за пару годин я вже шостий (!!!) «знайшов» бабусині гроші!
ххх
Працюю в кафе швидкого харчування. Сьогодні вранці чоловік підійшов до каси і сказав: «За мною стоїть дівчина, я її не знаю. Але я хотів би заплатити за її каву. Передайте їй. «Доброго дня!». Ця дівчина сильно здивувалася спершу... А потім зробила те ж саме для наступної за нею в черзі людині. І так 5 разів поспіль!
ххх
Я тяжко хворіла на ангіну. Вдома була одна, не могла навіть встати з ліжка і плакала від безпорадності. Моя собака сиділа поруч з ліжком і дивилася на мене з занепокоєнням. Потім пішла і повернулася з величезною смердючою заяложеною кісткою: вона, мабуть, у неї була прихована на чорний день. Поклала кістку на подушку і підштовхнула носом до мого обличчя – «погризи!».
ххх
Якось побачив на вулиці бабусю, продавала всього одну-єдину кімнатну квітку фіалку. Стало її шкода, заплатив раз в 10 дорожче, ніж вона просила. Вона зі сльозами: «побігла я в магазин, куплю дідові ковбасу». Приніс квітку додому, на наступний ранок вона розцвіла.
ххх
Давно не було такої грози, як сьогодні. На роботі сказали, що хтось треться біля моєї машини. Я кинувся на вулицю. Все було, як і раніше, крім люка в даху: хтось засунув його щільніше, щоб машина не постраждала в негоду.
ххх
У магазині до мене підійшла маленька дівчинка і попросила: «Візьми мене на ручки». Я так і зробила, подумавши, що вона загубилася. Маленька просто обняла мене, а потім стрибнула. Я дивилася на неї, а вона пояснила: «Хотіла, щоб ти посміхнулася». Я так і пирснула зо сміху.
Будьмо добрими до ближнього. Давайте робити один одному маленькі приємності. Від цього не тільки наші душі, але і весь світ стане світлішим і кращим.

Люба Клімчук.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар