пʼятниця, 28 лютого 2020 р.


Олена Бура: «Люблю конкретику
і досі спілкуюся з дубровичанами»


Час швидкоплинний. Здається, недавно ми обирали депутатів до Верховної ради. Парламентські вибори у нашому окрузі запам’яталися, окрім гострої боротьби й тим, що поруч з чоловіками за перемогу боролися три чарівні жінки Лариса Кирикович, Олена Бура та Вікторія Войціцька. Передусім, звісно, це мудрі люди. Досі чую багато відгуків про спілкування з кандидатками у народні депутати.


Про участь у виборах
– Це в мене перший власний досвід, бо до цього я не була в політиці і не заявляла про своє балотування. А передвиборча кампанія тривала менше місяця. Тому це було справжнє випробування себе у новій якості. Фактично – це був іміджевий проєкт, як за такий короткий період представити себе виборцю і стати впізнаваною політичною фігурою. Такий досвід точно не здобудеш з чужих слів чи з чужих виборчих кампаній.
Після інтерв’ю у пресі і на телебаченні зацікавленість до мене як до кандидата у виборців дійсно зросла. Я хоч і народилася у Вараші, та наразі проживаю в Києві. Я розуміла, що зіткнуся і зі зворотньою стороною медалі, бо виборці 155 округу мене зовсім не знають. Тому мені потрібно було представити себе та передвиборну програму за короткий строк. Дякую за співпрацю і вашій газеті, бо і на її сторінках доносила людям свої думки у Дубровицькому районі. У нашому житті журналістика відіграє велику роль. Спасибі колективу редакції за співпрацю.
Щодо змагань на перегонах. Я не розділяла кандидатів на чоловіків і жінок, тут всі рівні. Лідери перегонів готувалися до передвиборчої кампанії заздалегідь і визначилися ще задовго до виборів. І це були дійсно відомі на окрузі особистості, якщо порівнювати зі мною, новачком.
Та я не ставилася до інших кандидатів як до суперників, бо головний мій конкурент – це низький рівень життя громадян. Головне, що я відчула свої сили. І я вже говорила, що впевнена: мого адвокатського досвіду достатньо, аби працювати над підвищенням якості життя співвітчизників. Українці не повинні чекати одноразових допомог, бо громадяни кожен день мають бути соціально захищеними.

Життя продовжується…
Після виборів народних депутатів України 2019 року, я повернулася до свого звичного життя і продовжую займатися улюбленою справою – адвокатурою. Проживаю і працюю у Києві, хоча маю клієнтів по всій Україні і доводиться часто подорожувати у робочих справах.
Моя участь у виборах звісно вплинула на світогляд, адже велика різниця – надавати юридичні консультації кандидатам чи народним депутатам як адвокат, ніж особисто брати участь у виборах. Я звикла реально оцінювати ситуацію, працювати над доказами і таким чином відстоювати позицію. Під час передвиборчої компанії, все навпаки, складається передвиборча програма. Її озвучують виборцям без посилань на конкретику, доводиться тільки обіцяти. Насправді, я не звикла обіцяти, не підкріпивши реальними справами. Зрозуміла, наскільки важлива просвіта для громадян, принаймні навіть щодо діяльності народних депутатів. Робота парламентаря – це, в першу чергу,  не одноразові матеріальні допомоги, не вирішення місцевих проблем, а напрацювання законопроєктів, які б змінили життя українців на краще щодня. Активно здійснюючи адвокатську діяльність вже тринадцять років, маю достатньо загартований характер, тому мій внутрішній світ після виборів не змінився, але гостро реагую і маю спротив до маніпуляцій людською свідомістю для досягнення бажаного. Ми – гідна нація процвітаючої країни і маємо вже розрізняти перспективи успішності чи безвідповідальності за свої слова. Корупція, занепад і обман має бути в минулому, час – новим поглядам і справам.

Кожному болить своє
Мені важко сказати, які наразі головні питання піднімають мої клієнти, адже для кожної людини її проблема є найголовнішою і найважливішою. З врахуванням прогалин в законодавстві, різкої зміни законодавства та судової практики, не завжди вдалу роботу правохоронних органів, судів, все більше громадян потребують правничої допомоги та відстоювання своїх прав та інтересів за допомогою адвоката. Працюю завжди відповідально та на совість. Скажу всім, не важливо, якої статі адвокат – жінка чи чоловік. Щоб досягти успішного результату в справі, потрібно багато працювати. За тринадцятирічний період адвокатської діяльності доводилося працювати з людьми з політики, високопосадовцями та підприємцями, захищати права у різних сферах їх діяльності, жертвувати власним часом, бо адвокатська діяльність загалом не проста, але цікава. Вважаю таку співпрацю особливо корисною для мене. Бо ж це цікаві і сильні особистості, надаючи допомогу яким і сама переймаєш їх бачення успішного вирішення питань на основі життєвого досвіду.
Адже разом з клієнтом опиняєшся в центрі різноманітних складних ситуацій, в яких вирішуються долі людей.
Про проєкт трудового кодексу
Звісно, багато законів потребують змін та оновлення, з врахуванням сучасних тенденції життя, як і трудове законодавство. Теперішній Кодекс законів про працю України діє з 1971 року, а за 49 років багато що змінилося в країні, тому є необхідність і в зміні трудового законодавства. У парламентарів минулих скликань були законодавчі ініціативи нового Трудового кодексу України, які так і залишились законопроєктами, скоріше через відсутність політичної волі. У Верховній Раді України 9 скликання теж зареєстровані законопроекти Трудового кодексу і один з них за ініціативи Прем’єр-міністра України Гончарука О.В. № 2708 від 28.12.2019 року, що складається з 10 глав (98 статей), який 02.01.2020 року направлений на розгляд комітету та 03.01.2020 року надано для ознайомлення. Саме цей міністерський законопроект і не дивно, що вважається найбільш перспективним.
Як адвокат відразу звертаю увагу на главу щодо трудових спорів, а саме медіація у сфері трудових відносин, тобто передбачається вирішення спору за допомогою третьої особи, медіатора. Не вважаю це революційним нововведенням, адже процедура медіації в судовому процесі передбачена за допомогою судді і на практиці майже не застосовується через відсутність бажання однієї з сторін вирішувати конфлікт.
Новим кодексом передбачено, що усі трудові відносини здійснюються лише за трудовим договором. А договорів є сім видів. Актуальним на сьогодні є узаконення робочих відносин з «фрілансерами» та домашніми працівниками – прибиральницями, садівниками, нянями, репетиторами. Маю слабке уявлення укладення щодо таких договорів. Навіть в європейських країнах цього не дотримуються, і українці таких професій працюють без договорів.
Законопроєктом не регулюється діяльність професійних спілок, хоча начебто планується ініціювати окремий закон щодо цього. А, можливо, було б доцільніше розвивати професійне самоврядування, яке б опікувалось проблематикою працівників за професіями. Наразі ми спостерігаємо невдоволення профспілок цим закопроєктом. Роботодавець має право з власної ініціативи розірвати трудовий договір з працівником, про що повідомити за 15, 30, 60 або 90 днів залежно від періоду роботи працівника. Як на мене, то єдиний стандартний строк без можливості попередження за коротший термін або не попередження про звільнення призведе до збільшення трудових спорів. Згідно із законопроєктом оплата праці за роботу у вихідні дні здійснюється у підвищеному розмірі, визначеному трудовим договором та має бути на 20% вищою від оплати праці, встановленої в трудовому договорі. В чинному законодавстві чітко вказано, що робота у святкові та неробочі дні оплачується в подвійному розмірі. Розумію, що у приватній сфері роботодавці зачасту не дотримуються цієї статті, але, вважаю справедливим, залишити діючу норму.
Також законопроєктом передбачено трудову книжку як основний документ про трудову діяльність, хоча було багато розмов про відхід у минуле трудових книжок.
Тому, загалом не можу назвати законопроєкт № 2708 проривом у трудовому законодавстві. Дивує відсутнє регулювання професійних спілок, адже на їх балансі безліч нерухомості (санаторії та інші будівлі), але то вже інша історія.

Думки про сьогодення
Наразі мене, як і більшість українців, найбільше хвилює низький рівень життя людей, зокрема в регіонах, військові дії на Донбасі, система охорони здоров’я, безробіття і кадровий голод одночасно. Я невиправний оптиміст і вірю в позитивні зміни нашої країни, тому готова робити усе можливе для покращення життя кожного українця.

Про Дубровицю
Дубровиця – гарне і чисте містечко, яке має внутрішню гармонію.
На жаль, через брак часу, мені не вдалося спокійно прогулятися містом і добре все розгледіти, але я познайомилася з великою кількістю місцевих мешканців під час святкування Дня міста. Зустрічалася з людьми на ринку, у парку, в магазинах. Це добрі, щирі, працьовиті люди.  Я їм безмежно вдячна за теплий прийом, за поради, за дружелюбність. Досі спілкуюся з вашими земляками.

Поради для жінок від чарівної пані Олени
Жодна косметика не зможе приховати ваш втомлений вигляд. Саме тому потрібно добре висипатись та робити зарядку, щоб бути енергійною. Здоровий сон і харчування, спорт – це основа. Кожного ранку, прокидаючись, потрібно говорити собі «Я красива» і починати день з усмішки самій собі в дзеркалі. Ви навіть не уявляєте, якою привабливою ви є, коли усміхаєтесь та випромінюєте доброту та впевненість. Загалом приємна природна посмішка невербально передає людям інформацію про вашу життєрадісність, оптимізм і хороші комунікабельні здібності. А це і є ті самі якості, якими повинна володіти щаслива жінка.
Розмовляла Люба КЛІМЧУК.



Немає коментарів:

Опублікувати коментар