пʼятниця, 28 лютого 2020 р.


вдячна всім і кожному зокрема
Минув рік, як у новорічну ніч 2019-го, наш син Василь потрапив в дорожньо-транспортну пригоду в с. Селець. Поблизу кафе «Біля криниці» він розмовляв з товаришем. Раптом п’яний односельчанин, який був за кермом автомобіля, збив мого сина та його товариша. На жаль, Анатолія, який понад місяць боровся за життя, врятувати не вдалося, бо травми були несумісні з життям. Ну, а мій син Василь, дякуючи Богу і людям з добрими серцями, став на ноги.
З великим болем на серці згадую ту новорічну ніч. Найперше хочу подякувати нашій фельдшерці Світлані Шиліпук. Саме вона надала моєму синові першу медичну допомогу. А також щиро вдячна завідуючому травматологічним відділенням нашої лікарні С.А. Гаврилюку, який складав родроблені кості руки і ноги Василя. Дуже дякую працівникам швидкої допомоги та реанімаційного відділення на чолі із завідуючим відділенням Р.В. Бовгирею.
2 січня в дуже тяжкому стані, без свідомості, каретою «швидкої»  досвідчений реаніматолог Р.В. Бовгиря доправив Василя в Рівненську міську лікарню №1. В «Атланті», на комп’ютерній томографії нас зустріли  приємні та добрі душею лікарі Велігурський та черговий Скляренко.
Василя поклали на лікування у відділення реанімації і інтенсивної терапії, де заввідділенням В.О. Королюк – справжній «король» слова і діла, який знає своїх хворих. Пам’ятаю той день, коли в перші хвилини після операції поважний «король» в реанімаційній палаті підняв клейонку на нозі, а материнське серце стиснулося ще більше від болю, побачивши кров сина.
Я з великою любов’ю та повагою ставилася до лікуючого лікаря І.О. Труша. У нього всі хворі – на першому плані. Не знаю навіть, коли він і вдома бував. В суботу, неділю, в Різдво і в будні він завжди в реанімації. Його тихий, приємний голос ставив хворих на ноги. Приходячи до свідомості, саме йому Василь сказав «Добрий ранок!».
Того ж дня, 2 січня, в реанімації нас зустріла медсестра Іра Бас, яка за своє чергування не присіла ні на хвилину. Другого дня була Марійка, яка також не відставала від Іри, а третього дня заступила Лариса, котра так само добросовісно виконувала всі призначення лікаря. Думала, що на четвертий день прийде зовсім інша медсестра. Коли це з’являється Таня Кузнецовська, біленька, як лілея, мила і привітна. А як не згадати Ларису Пугач, яка лікує ще й морально. Богдан - він ніколи вдома не бував, хворих лікував, серед медсестер розцвітав. А як не забути Лєну, Іванку, Вікторію… Ну, а Жанна, вона ні з ким незрівняна. Тиха і привітна Леся. Нині Леся працює у відділенні ортопедії. Дякую вам, мої дорогі, що мене терпіли, бо я з молодшим сином була в лікарні день і ніч. Щодня дивувалася, де ж Королюк набрав таких досвідчених медпрацівників. Я вас всіх пам’ятаю! У вашому відділенні ми перебували, як у Царстві Небесному. Дякуємо медперсоналу, який колядував на Різдво. Дорогі медпрацівники реанімації, анестезії і інтенсивної терапії: Бас Ірина, Франчук Марія, Веретняр Лариса, Сакова Тетяна, Шустик Вікторія, Пугач Лариса, Плотка Іванка, Мосійчук Олена, Пінчук Іванка, Петрук Людмила, Мокійчук Тетяна та Святецький Богдан; молодші медсестри: Бондарчук Жанна, Швед Леся, Климчук Наталія, Ковалевич Світлана, Кравчук Марія, Шеремета Тетяна, Якимчук Інна, я складаю молитву до Бога за вас. Подяку за ласку, за недоспані ночі, за те, що мого сина рятували день і ніч на посту, щоб біль його відступив і зник назавжди.
А як не згадати добрими словами Андрія Сергійовича, який давав наркоз сину і чоловіку. Ніяк не можу забути сизокрилої голубки з Лютинська Ольги Булак, котра, як та лебідка-лебідонька піднімала всіх на ноги, просила, щоб лікували мого сина якнайкраще. Як можна забути, коли ти, Олю, всі дні переймалася нашими бідами і просила: «Допоможіть, та це ж хлопці з мого села».
Після реанімації в мого сина були складні операції в травматологічному відділенні, за які я вдячна медикам на чолі із завідуючим Нарсія В.І. Вмілі руки у Валентина Івановича, а скільки вони переробили операцій, яке добре і безвідмовне його серце. Його погляд, усмішка допомагають післяопераційним хворим видужувати. Щоранку він та його команда, а це з десяток травматологів, ведуть обхід по палатах, піднімають настрій, заряджають добрим позитивом пацієнтів. Дуже теплі поради дає Генсіцький О.О., за плечима котрого безліч операцій. До речі, в серпні Олександр Олександрович робив операцію моєму чоловік Миколі, коли в нього був перелом стегна. Старша медсестра відділення Тетяна Миколаївна, тиха і спокійна, завжди на своєму місці. Ну, а медсестри травматології дуже відповідальні, ніжність хворому дають не дозуючи, душу зігріють без всяких ліків. Сестра медична – посада велика, віру вселяє – білий халат.
Цей вірш я присвячую вам, травматологи:
В лікарні на операційному столі
Раптом виросла біла лілея – люди в білому,
Коли схилялися над хворим,
Схожі були на пелюстки лілеї,
Що стулилася в томливому чеканні.
Квіти довго не розкривалися,
А коли розпустилися пелюстки, -
На них виступила роса…
Для нас Рівненська міська лікарня №1 стала другою домівкою. Дякуємо всьому медперсоналу, який промовляв до нас добрими словами. А головного лікаря прошу визнати переможцями відділення анестезії і інтенсивної терапії та травматологічне відділення за високі професійні навики у 2019 році.
Хороших слів заслуговує лікар Руденська Л.І. з обласної лікарні. Низький уклін сім’ї Алли Ващишиної з м. Рівне, які були поряд з нами, з нашими болями, годували, напували.
Не один раз після обласної лікарні ми зверталися до дуже досвідченого і вмілого лікаря-невропатолога В.М. Власюка, який безвідмовний, призначене ним лікування влучало в саме ціль. Щиро вдячні лікарю-терапевту Демидовій Л.І.
Коли в нашу родину прийшло горе, поряд із нашим сином були родичі, друзі, молодь села, вчителі з ліцею, учні, сусіди, куми, хрещенники, свати, одноклассники, одногрупники, односельці, викладачі і просто чужі люди.
Одними з перших на допомогу прийшли до Василя його вірні друзі-ліцеїсти. Кожного дня переймалися нашими бідами директор ліцею Кушнір В.В., Білотіл Г.І., Боковець В.М. і вся ліцейська родина. Ми дуже вдячні діткам з ліцею, які колядували, а кошти перерахували на лікування Василя Миколайовича.
Вся наша сім’я і Василь особисто дякуємо всім, хто прийшов нам на допомогу, всім небайдужим людям, які духовно, морально і матеріально, словом, ділом, помислами, а також молитвами підтримували нас.
Слова великої вдячності хочемо передати народному депутату М’ялику В.Н. та його помічникові Кузіну В.П., ЦНАПу м. Рівне, райдержадміністрації, райраді, освітянам та Селецькій сільській раді.
Попереду у Василя реабілітації, але він живий завдяки Богові і всім вам, людям з добрими серцями. Ми знаємо вас всіх поіменно. Хай та часточка добра, яка подарована моєму синові, множиться вам сторицею.
Вся наша сім’я бажає вам щастя рясного, здоров’я міцного, святкових днів, любові. Щоб ви ніколи не знали ніякої біди.
Ніна Василівна Гордєєва, мати Василя.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар