Коли весілля – це робота

Оксану Черняк у гарному українському строї неодноразово бачила на районній сцені. Завдяки її голосу оживав наш прекрасний поліський фольклор. А недавно познайомилась з дівчиною особисто. Зараз вона – ведуча заходів та мама маленької красуні. У когось весілля буває раз в житті, а у когось – щомісяця. Як це, коли весільні урочистості – твоя робота, поділилась Оксана у нашій розмові.

Напевно, творчою особистістю була ще з дитинства?

Пам’ятаю, як приїжджала до бабусі у Велюнь і зі своєю двоюрідною сестричкою влаштовувала «концерти». На стільчику співали ми «Ой, ти, лілія-лілія», а глядачами були родичі і бабусині знайомі, які сходились на вечорки. Кажуть, що любов’ю до пісні я вдалась у діда. Він мав гарний голос і виступав на сільських заходах. На жаль, його не знаю, бо помер у ранньому віці. Але вдячна за талант, який передав у спадок. А відкрив цей талант у мені Володимир Ярошук, директор Трипутнянського будинку культури – спочатку брав виступати на сільській сцені, потім возив у район. Саме він надихнув займатись вокалом і вступати на творчу спеціальність. Навчалась я в РДГУ на факультеті музичного мистецтва. Було непросто, бо йшла до університету без музичної освіти, знала лиш нотну грамоту, але мала велике бажання займатись улюбленою справою. Дякую батькам, які тоді, як і завжди, у всьому мене розуміли і підтримували, які були і є моїм міцним плечем у житті.

Довелось побути директором СБК в Бересті, тож не з чуток знаєш, яка вона – культура в селі…

Потрапила туди одразу після навчання. То було нове життя, нові люди. Я прийшла в цей будинок культури і злякалася… Який же він був занедбаний. Уже з перших днів довелось братись за роботу – організовувати концерт до Дня Незалежності. Я не знала, з чого починати, до кого звертатись. Але мені в нагоді стала бібліотекар Наталія Куницька. Вона познайомила мене зі всіма, завдяки їй я знайшла «своїх» дітей, з якими займалась. Саме з нею і техпрацівницею Наталею ми почали робити мінімальний ремонт і добиватися хорошої апаратури. В цій сфері один в полі не воїн. Якщо  немає коштів, то як би ти не хотів щось змінити, в тебе руки зв’язані. Тому так важлива підтримка влади. Адже і в її інтересах, щоб культура в селі жила, а не жевріла.

У досить молодому віці очолила етнографічний ансамбль «Серпанок» з поважною історією.

Це було хвилююче, навіть лячно, бо не знала, як до мене будуть ставитись учасники. Але вони дуже гарно прийняли у свою родину. Це дуже хороші люди. Із захопленням слухала їхні історії з виступів, і здавалось, наче була з ними весь творчий шлях. Завдяки їм я поринула у вир поліського фольклору і не переставала дивуватись його глибині і тематичній різнобарвності. Якось ми їхали виступати на фестиваль «Бурштиновий край», і всю дорогу учасниці «Серпанку»  співали пісні. За добрих годин три жодна не повторилась. Таких життєвих композицій, що проймають до глибини, я ніде не чула. А ще завдячую Ірині Потер, яка взяла мене у свій колектив «Намисто». З ним навчилась не боятись великої сцени. Ми об’їздили дуже багато концертів – як  в сільських будинках культури, так і в області та Україні. Наш фольклор - багатогранний, в ньому - поліська душа і норов. Хотілося б, щоб молодь більше ним цікавилась, аби він лиш розквітав. 

Як доля привела до професії весільної ведучої?

На весіллі в старшого брата допомагала ведучій, і захотілось спробувати себе в цій ролі. Свій дебют добре пам’ятаю. З колегою співала на корпоративах в «Галанті», там нас почули і замовили на весілля. А заодно запитали, чи не змогла б я провести їхнє дійство. Мені доручили  зробити свято незабутнім, тому не могла підвести. Були й недоспані ночі, і неабиякі хвилювання. Переглянула безліч відео, щось взяла від інших ведучих, щось додала своє. Врешті  за відгуками наречених та гостей, свято вдалося, а я зрозуміла, що  проведення весіль – це моє. Вони надихнули мене й надалі займатись цією справою.

Після свят починається цьогорічний весільний сезон. Чи не бояться наречені високосного року?

Нинішні молодята кажуть, що це все - забобони. Адже ми самі будуємо свою долю. Саме від наших думок, дій, вчинків залежить майбутнє, а не від якихось законів астрономії. Звісно, в кожного буває чорна смуга в житті, головне не падати духом і пам’ятати, що після дощу завжди з’являється веселка.

Який відсоток традицій залишається у сучасних весіллях? Яка, наприклад, доля весільного рушника, обряду омивання ніг?

На жаль, зараз традицій стає все менше. Але, як і колись, молодята стають на весільний рушник. І вірять, хто перший на нього скочить, той і буде головою в сім’ї. Ніхто з моїх наречених не відмовлявся і від короваю. Хто б що не казав, він додає весіллям української родзинки і родинності. Цікаво спостерігати, як весільні традиції відрізняються в різних регіонах. От, здається, Дубенщина зовсім поряд, але там в кожного з молодять, окрім дружбів і дружок, є свати і свашки. І їм теж треба приділити увагу. В них дуже цікавий парад короваїв, які ділять не хрещені батьки, а свати. Кожному гостю особисто несуть і цікаво приказують. А от миттю ніг часто наречені одноголосно кажуть «ні». Танцюють, зять вручає тещі взуття і на цьому все.

А які весільні віяння навпаки нині «на стилі»?

Зараз дуже популярно проводити вечірні церемонії на вулиці в якомусь гарному місці. Вечір, тиша і закохані дають клятви один одному в присутності гостей. Зі сльозами на очах, тремтячим голосом наречені промовляють зізнання і обіцянки любити вічно. Цей чуттєвий момент мій найулюбленіший на весіллях.

Що для тебе є основним критерієм того, що свято таки вдалося?

Слова вдячності від щасливих молодят та задоволених батьків. А ще коли гості, які були присутні на весіллі, просять провести їхнє свято також.

Багато хто вважає, що тамада – це не робота, а суцільні веселощі, розваги. Що скажеш?

Це непроста професія. Бути цілий день в центрі уваги, в оточенні багатьох людей, приділити кожному час і разом з цим залишатись ненав’язливою, усміхатись і старатись задовольнити побажання наречених та гостей. Втім насолода від процесу значно більша, ніж ці робочі моменти.

На ринку весільних послуг чимала конкуренція. Щоб бути популярною, треба постійно працювати над собою. Де черпаєш креатив і натхнення?

Так, щоб «не перегоріти» у цій сфері, потрібно постійно йти вперед. Зараз проводиться чимало майстер-класів, де кращі ведучі України діляться секретами проведення успішного весілля. І цього року я побувала на одному з таких і взяла для себе дуже багато цікавого. Тож моїх молодят чекає хороша програма.

Скільки весіль на твоєму рахунку, і які історії запам’ятались особливо?

 Я у весільній справі п’ятий рік, за виключенням кількох місяців декрету. Чесно кажучи, спочатку рахувала усі проведенні весілля і випускні вечори, але потім збилась. Їх чимало і кожне по-своєму унікальне. Найбільше мені закарбувалась в пам’яті одна історія кохання. Він з Одеси, а вона з Костополя. Познайомились на морі, зав’язався курортний роман. Але за прикрими обставинами в майбутньої нареченої на вокзалі вкрали телефон, де був номер обранця. І так все обірвалось (тоді в Інтернеті не особливо  спілкувались). Але через шість років вони випадково зустрілись в Києві. Тоді наречений зрозумів, що вона - таки його доля і що він не може її знову втратити. Через пів року я в них вела весілля.

Маєш поради для молодят, яким хочеться, щоб їхній день весілля був ідеальним?

Будьте на позитиві в цей день, він залишиться в пам’яті на все життя. Менше звертайте уваги на речі, які йдуть не за планом,  натомість більше насолоджуйтесь моментом і один одним. Заздалегідь обговорюйте всі деталі вашого весілля. При зустрічі з ведучими будьте відкритими і розповідайте все, про що мрієте і щоб хотілось бачити на святі. Завжди можна щось придумати і знайти компроміс.

Кумедні ситуації чи забавні форс-мажори траплялися?

Бувало всяке. Якось на одному весіллі  до мене підійшли і сказали, що хтось викрав наречену. Коли ж я на загал запитала, які умови повернення, ніхто нічого не сказав. І так упродовж трьох годин гості не могли знайти ні молодої, ні «викрадачів». Коли настав час розподілу короваю, закриття кафе, за пошуки взялась я. І знайшла її в одному з номерів (заклад знаходився на території готелю). Вона сиділа сама. На моє питання, чому ж не виходила до гостей, вона відповіла: «Мені сказали чекати, допоки не заберуть».

А яким було твоє власне весілля?

Для нас незабутнім. Було майже все, про що я мріяла і планувала. Одним з найпам’ятніших моментів для мене і всіх гостей  був прихід колективу «Намисто», який привітав нас і провів невеличкий весільний стародавній обряд. Тобто все було на висоті.

Ти мама чарівної донечки. Як встигаєш  поєднувати цю роль з роботою?

Усе вдається завдяки допомозі рідних. Мама завжди сидить з донечкою, коли я працюю, за що їй дуже вдячна. А чоловік на весіллі  мені допомагає та підтримує.

Наостанок, про що мрієш?

Мрій багато. Головне, щоб усі близькі були здорові. І  щоб я ніколи не кидала ту справу, яку розпочала. Навіть якщо на дорозі виникнуть якісь негаразди.

Спілкувалась Леся КОНДРАТИК.

Попереджений, а значить озброєний

Поки в Китаї лютує коронавірус, на Рівненщині шириться  грип. За минулий тиждень припинене навчання у 54 навчальних закладах області. Захворіло близько восьми тисяч людей. 23 січня від ускладнень грипу помер 50-річний чоловік з Кореччини. Одразу у кількох районах  введені заходи, які передбачені на період епідемії. На Дубровиччині підвищення епідпорогу не зареєстровано. Втім лікар-епідеміолог Альона Боярин просить бути обережними. Медик розповіла про основні симптоми грипу та як запобігти захворюванню.

Грип і ГРВІ: як відрізнити

Грип – це високозаразне вірусне захворювання з можливістю тяжких ускладнень та ризиком смерті. Його збудниками є різні штами вірусу (варіанти одного виду вірусу, що відрізняються за рядом властивостей). Грип має симптоми, подібні до ознак інших гострих респіраторних вірусних інфекцій (ГРВІ), але набагато небезпечніший. Основна різниця полягає у тому, що грип розпочинається раптово і гостро, а впродовж періоду хвороби різко виражені ломота в тілі, озноб, головний біль і біль у м’язах, а ГРВІ – зазвичай починається поступово і супроводжується відчуттям «розбитості» та загального нездужання.

Наскільки важко буде протікати грип, залежить від вашого імунітету; штаму вірусу та вторинних бактеріальних інфекцій, які можуть перейти в ускладнення після зараження; супутнього будь-якого іншого захворювання; певних генетичних особливостей організму.

Різні комбінації всіх цих факторів пояснюють той факт, що одні люди хворіють грипом практично без прояву зовнішніх симптомів, а у інших людей він  викликає серйозні ускладнення або навіть стає причиною смерті.

Запальний процес і, відповідно, підвищення температури до 38 є нормальною реакцією організму на збудник, оскільки дозволяє боротися з інфекцією та поступово одужувати. Однак висока температура (понад 39) є небезпечною, тому її слід понижувати.        

Іншими характерними симптомами грипу є загальна слабкість, біль у горлі, втрата апетиту, кашель, в окремих випадках – блювота і пронос. Симптоми  виникають раптово і можуть тривати від кількох днів до кількох тижнів.

Вірус грипу може локалізуватися як у верхніх, так і у нижніх дихальних шляхах, що частково пояснює здатність цього вірусу викликати важкі форми захворювання. Найчастіше це пневмонія, що інколи може за 4-5 днів призвести до смерті хворого. Також нерідко розвивається серцева недостатність. Ще одним важливим фактором, що робить вірус грипу небезпечним, є ймовірність розвитку вторинних бактеріальних інфекцій. Такі бактеріальні інфекції часто стають причиною погіршення стану хворого через пошкодження легеневої тканини, посилення запального процесу та серйозних порушень функцій органів дихання.

Головний метод профілактики – вакцинація

Хвора людина, навіть із легкою формою грипу, становить небезпеку для інших упродовж усього періоду прояву симптомів – це, в середньому, сім днів.

Щоб попередити зараження грипом, дотримуйтесь наступних рекомендацій: уникайте контакту з особами, що мають прояви грипозної інфекції; обмежте відвідування місць великого скупчення людей; часто провітрюйте приміщення; регулярно мийте руки з милом щонайменше 20 секунд; не торкайтеся очей, носа, рота немитими руками; прикривайте ніс і рот під час чхання або кашлю одноразовою серветкою, яку зразу ж після використання потрібно викинути; якщо у людини є симптоми грипу, то необхідно триматися від неї на відстані не менше двох метрів.

Щорічна вакцинація – найдієвіший засіб для профілактики грипу. Це зменшує ризик захворіти, небезпеку серйозних ускладнень, госпіталізації та смерті. Одне щеплення захищає впродовж усього сезону грипу від найбільш розповсюджених і небезпечних штамів. Вакцинація проти грипу належить до рекомендованих щеплень та відсутня у національному календарі, тому вакцину можуть закуповувати за гроші місцевих бюджетів, підприємств або власним коштом громадян. Вона не впливає негативно на імунітет людини, а зміцнює його і змушує працювати більш активно і продуктивно. Найкращий час для щеплення – напередодні грипозного сезону (у вересні-жовтні). Якщо такої можливості не було, то вакцинуватися можна і впродовж усього сезону. Всупереч поширеному міфу, це не ослаблює, а посилює здатність організму протистояти грипу.

Передусім щеплення рекомендоване людям, які входять до груп ризику: Медичні працівники, які мають більший ризик захворіти на грип через особливості професії. Ми закликаємо їх захистити себе і своїх пацієнтів та зробити щеплення. Вагітні, яким варто пам’ятати, що грип може мати серйозні наслідки під час вагітності. Натомість вакцинація проти сезонного грипу безпечна на всіх етапах вагітності. Літні люди – імунітет із віком послаблюється і стає менш ефективним у боротьбі із грипом, який може мати серйозні наслідки, коли вам за 65. Люди із хронічними захворюваннями, яким слід пам’ятати, що за наявності хронічних недуг ризик ускладнень грипу значно підвищується, тому важливо захистити себе від них.

Якщо ви захворіли – негайно зверніться до лікаря та не займайтеся самолікуванням. Пам’ятайте, найефективніший спосіб запобігти захворювання – це його профілактика.