Лідія Юшкевич: весна –

в серці, голосі та у квітнику

На одному з концертів у районному будинку культури мене зачарував спів дуже гарної, харизматичної учасниці художньої самодіяльності Сварицевицького будинку культури. Досі пам’ятаю, що співала Лідія Юшкевич про стрімкий потік, якось світло і затишно стало від її лірики на душі. Подумала, гарним голосом нагородив нашу землячку Господь. Вже згодом дізналася, що Лідія Денисівна – вчитель молодших класів у Сварицевицькому ЗДО. Чула гарні відгуки про педагога від колег та батьків,  свою вчительську майстерність Лідія Денисівна змогла проявити на районному конкурсі «Вчитель року». Яка ж вона, вчителька з творчою душею і енергією весни?

Про себе, професію, своїх вихованців розповідає Лідія Денисівна Юшкевич у нашій газеті.

За традицією для початку коротеньке бліц-опитування. Отож словами Лідії Юшкевич:

«За гороском – рак. Улюблена пора року – весна, тому що прокидається усе життя! Улюблене дозвілля: у вільний час з філіжанкою кави переглянути фільм про світле і чисте кохання. А ще обожнюю свій квітник, намагаюся додати туди щовесни якийсь новий подих! Щастя для мене - бачити здорові і радісні обличчя своєї сім’ї! Мої ключові орієнтири: візьми промінь світла і спрямуй його туди, де панує темрява. Візьми усмішку і подаруй її тому, хто так її потребує. Візьми доброту і яви її тому, хто сам не вміє віддавати. Візьми віру і віддай кожному, хто не має її. Візьми любов і неси її всьому світові. Педагогічний стаж – 10 років».

Щастя вчителя. Ми – безліч всесвітів різних

– Під таким гаслом я переступила поріг Сварицевицької   школи і з такою ж думкою впевнено крокую далі. Адже кожен із нас індивідуальний і неповторний! Тому відкрити неповторний  світ маленької дитини, виявити ті здібності, які призведуть  її до успіху – моє найголовніше завдання. Щастя вчителя я вбачаю у простих речах: в радісних обличчях діток, які біжать назустріч в очікуванні чогось нового і незвичайного. А от результат своєї праці можна буде оцінити тільки через роки.  Хотілося, щоб у майбутньому мої вихованці стали успішними й  самодостатніми особистостями. І в цьому їм повинні допомогти  ми – дорослі, вчителі і батьки. Моя щоденна праця – дарувати дітям радість нового дня, спілкування, звичайно, знання. Кожен день у школі для мене особливий. Я радію, що навчаю майбутнє України!

Мамина наука

– Прихильність до вчительської професії з’явилася ще у ранньому дитинстві. Я часто задумувалась у юності: «Якщо не  вчителем стану, тоді ким?..». Неабияку роль у виборі професії відіграла моя мама, яку я дуже люблю і поважаю. Вона завжди навчала мене і двох менших сестричок любити школу, поважати вчителів. Вже пізніше, будучи вчителем, я зрозуміла, як  важливо, коли вдома й у школі панує взаєморозуміння, підтримується єдина траєкторія виховання й розвитку дитини. Я дякую мамі за те, що вона у свій час не розгубилася, не   опустила руки, а самотужки, коли не стало тата, виховала  трьох донечок й допомогла усім здобути вищу освіту!

Дякую тобі, моя люба мамочко, за те, що ти досі поруч, за те, що ти є турботливою бабусею і допомагаєш доглядати наших  діток!

Директор – моя опора!

– Моя вчительська доля пов’язана з надзвичайною та мудрою  жінкою, директоркою нашого навчального закладу Оленою Михайлівною Полюхович. Надзвичайно приємно, коли в тобі  помічають здібності. Дуже важливо, коли у тебе вірять і підтримують. Олена Михайлівна ще зі часу мого навчання у  школі помітила мої організаторські й творчі здібності і взяла мене на роботу через рік після закінчення школи, спочатку  керівником нашого театру мініатюр, а потім запропонувала мені спробувати себе вчителем початкових класів. Заочно я здобула вищу освіту - за спеціальністю вчитель української  мови та літератури, а після закінченню РДГУ, через кілька років, я отримала другу вищу освіту і другу спеціальність «вчитель початкових класів». Вдячна Олені Михайлівні за настанови і підтримку! Вона з тих небагатьох людей, які  підставляють своє плече у потрібний час. Я дуже ціную кожного, хто підтримує мене, мою родину у непрості моменти.

Театр і мої діти

– У нашому шкільному колективі працюють високоосвічені, талановиті, творчі педагоги, з якими завжди цікаво про щось  поговорити чи поринути у колективну творчість нашого шкільного театру. До постановок театру я активно залучаю своїх учнів-другокласників. Їх у мене 16-ть. Вони – мої улюбленці, мої особливі живчики! Досить активні, темпераментні, емоційні. Це  справді діти нового часу – діти Нової української школи. Шістнадцять вогників у моєму класі – це і є вогонь моєї роботи, це моє душевне тепло і моя вчительська любов.

Школа партнерства

– «Нова школа» – це школа радості, де перш за все має бути обізнаний, умотивований, ініціативний вчитель. Це комфортне освітнє середовище, в  якому діткам цікаво, весело і безпечно. «Нова  школа» – це  школа партнерства вчителів і  батьків, які завжди йдуть мені  назустріч, щоб спільними зусиллями реалізувати наші творчі  ідеї. Тепер так добре, що є розуміючі, небайдужі батьки. Співпраця вчителя початкових класів з батьками – це невід’ємна складова роботи. Без батьківської підтримки не було б і теперішньої НУШ у повному прояві. Мені пощастило і на моїх учнів, і на прекрасних батьків. Приємно відчувати у нашому  закладі академічну свободу, свободу творчості і можливість  професійного розвитку. Гадаю, що лише так можна досягнути  бажаного результату!

Коли дружина і мама – вчителька

– Кажуть, коли ти не сам, успіх сам по собі не приходить.  Кожна родина, де є вчителька, знає, що наша праця школою не обмежується. Приходимо додому і там готуємося до наступного дня, плануємо, творимо. Коли дружина і мама – вчителька, то всі члени сім’ї відчувають вдома педагогічний настрій пошуку, творчості. Отож я щиро дякую і чоловікові Сергію, бо він   мене завжди підтримує, дає свободу у творчому просторі. Напередодні дня Святого Валентина хочу сказати, що любов – це і є підтримка, взаєморозуміння, допомога один одному. На цьому тримається сім’я. А найбільше надихають мене наші двоє синочків – Тимур і Сергійко, вони – мої крила!

Музика серця

– Величезним захопленням для мене є пісня. Це – музика мого серця. Вона переносить мене у світ, де душа збагачується світлом, любов’ю, спокоєм. З нею я відключаюсь від рутинної   буденності. Я радію, що мою любов до творчості підхопили і  мої діти. Те, що співаю я вдома, незабаром лунає з їхніх  вуст. Старший син уже кілька років є постійним учасником шкільного театру мініатюр. Цього року піде до першого класу. Це хвилююча мить для кожної мами. Адже навчати чужих дітей непросто, а своїх – поготів. Тепер матимем вдома свого учня, це приємно.

Конкурс – це досвід

– Я дуже рада, що брала участь у конкурсі «Вчитель року». Адже це була змога продемонструвати свої здібності і побачити досвід інших! Звичайно, були і хвилювання, і заспокійливе, але в той же час були й радість, захоплення. Море різних емоцій наповнювали кожного учасника. На конкурсі ми одне одного підтримували, допомагали, заспокоювали, а потім ще й релаксували! У вчителів початкової школи є надзвичайна підтримка в обличчі методиста Янковської Галини Йосипівни. Вона щиро вболівала за кожного із нас! Дякуємо вам, Галино Йосипівно, за ваші прості та щирі історії, якими ви нас підбадьорювали в перервах між конкурсними завданнями! Беріть участь у конкурсах. Це – гарний досвід!

Ось така вона – вчителька молодших класів Лідія Денисівна Юшкевич. Світла, творча, цілеспрямована людина! Завідувачка організаційно-методичним центром районного будинку культури, спорту та туризму РДА Ірина Ярмошевич додає: «Приємно співпрацювати з такою талановитою солісткою як Лідія Юшкевич. Дякуємо землячці за щирість серця і талант! Вона представляла наш район і на заключному етапі обласного фестивалю «Таланти твої, Рівненщино!». Всім припав до душі гарний спів вчительки із Сварицевич. Отож, чекаємо нових прекрасних пісень від Лідії Юшкевич – талановитої і щирої людини!».

Від себе додам: впевнена попереду у Лідії Денисівни не лише нові пісні, а й нові педагогічні здобутки та успішна праця в новій українській школі!

Розмовляла Люба КЛІМЧУК.