Олександр Баклан: «Сімейний лікар повинен бути не просто медиком, він має стати другом родини»

Держава дала зелене світло для приватних сімейних лікарів. Вони також зможуть підписувати декларації з пацієнтами, за котрими, як відомо, згодом «йтимуть гроші». Без вагань у вільне плавання пішов Олександр Баклан й відкрив власний кабінет. Тож з першим сімейним «приватником» на Дубровиччині спілкуємось про реформу, фуфломіцини та самолікування.

На папері все виглядає гарно,

не зрозуміло, як буде в реальності

Олександре, як складалася Ваша медична кар’єра?

Виріс у медичні сім’ї – мама медсестра зі стажем у травматології нашої лікарні, брат пов’язав життя з лікарським фахом. Тому сумнівів не виникало при виборі професійної стежини. З’явились вони вже пізніше. Починав з роботи епідеміологом у санстанції. Швидко мені набридла паперова рутинна. Ще й складні часи були – зарплати майже не платили. Тому вирішив, що в медицині зайвий. Пішов на інший «хліб». Все було добре, непогано заробляв. Але весь час «гризла» думка, що роблю щось не так, займаюсь не своєю справою. Тож після душевних терзань повернувся у Дубровицю на посаду фтизіатра. Далі кілька років трудився сімейним лікарем в Сварицевичах. Доїжджати до села кожного дня було складно, відтак перейшов на роботу у «швидку». Тут й досі працюю.

Чому вирішили паралельно започаткувати ще й приватну практику?

Мені завжди хотілось себе реалізувати в сімейній медицині – спілкуватись з різними людьми, шукати відповіді на різні загадки організму. Та й думаю, ні для кого не секрет, в яких умовах нині працюють наші медики. Середня зарплата лікаря, який несе величезну відповідальність за життя людини, 3-4 тисячі. Це насправді смішно, це не ті гроші, які мали б бути. Але по складу свого характеру, я не люблю нити, чекати від держави раптової мани небесної. Є голова, руки, бажання, натхнення, чому б не спробувати втілити свою давню мрію.

Часто сімейних лікарів називають універсальними солдатами.  Погоджуєтесь?

В цьому доля правди є. Сімейний лікар – суміш терапевта та педіатра Він наглядає за всією родиною – від немовлят до бабусь і дідусів. Якщо такий медик братиме під опіку маленьку дитинку, то супроводжуватиме  її упродовж життя. Знатиме про пацієнта все: чим хворів, які в нього особливості організму, як він реагує на певні ліки. Ось у чому суть сімейної медицини. Взагалі сімейний лікар повинен бути не просто медиком, він має стати другом родини. Окрім цього, якщо брати статистику, то власними силами і засобами він може вирішити більше половини звернень людей, не скеровуючи до вузьких спеціалістів. Бо не у всіх є складні патології. Втім звісно сімейний лікар не замінить, наприклад, окуліста чи кардіолога.

Приватники теж будуть підписувати декларації. Чи складною буде ця процедура?

Все буде абсолютно безболісно. Треба визначитись з лікарем, прийти до нього з паспортом і кодом, а для дітей – свідоцтвом про народження, спільно заповнити бланк декларації. От і все. По ідеї приписна кампанія стартує з квітня. Але на практиці є багато незрозумілих моментів і питань. Приміром, я маю як сімейний лікар укладати угоду з Національною службою здоров’я, яка й виділятиме фінанси на кожного пацієнта. Але вона буде створена лише в липні. Що до цього часу робити? На яких правах працювати? Тому хоча б до цього місяця потримаю паузу. А далі планую влитись у процес, якщо все буде добре.

Людей настрахали, якщо до липня не оберуть сімейного лікаря, то й взагалі можуть залишитися без нього?

Не треба панікувати та влаштовувати ажіотаж. Всі встигнуть, адже сімейного медика можна обирати до кінця 2019-го. Такий поспіх більше важливий для лікарів та медзакладів, щоб виділялись гроші. Для пацієнтів стислих термінів немає – виникла потреба, щось заболіло, пішли до лікаря і при зверненні зразу ж уклали  декларацію. За прогнозами МОЗ, за цей рік підпишуть контракт не більше 30% пацієнтів. Люди загалом з острахом ставлять до реформи, але надто кардинальних змін для них не буде. Тому переживати нічого.

Лікар може взяти під опіку 2000 пацієнтів – чи осилить таку кількість? І чи вистачить часу на виклики?

Думаю, осилить. Свого часу в мене на дільниці було біля трьох тисяч. Якось справлявся. Щодо викликів, то їхня обов’язковість буде скасована. Лікар сам вирішуватиме, чи поїде, чи ні. Бо інколи люди цим зловживають. Буває виїжджаємо каретою «швидкої», і нам відкриває молодих хлопець з кашлем і температурою 37,4. Це не є нормально, я вважаю. Сімейний медик знатиме стан тої людини. Якщо це старенька бабуся чи маленька дитина, то звісно у виклику ніхто не відмовить. А інші  й самі можуть приїхати, якщо ситуація не критична. 

А уявімо, критичний стан одразу у двох пацієнтів з Берестя і Дубровиці, наприклад, які обрали одного лікаря?

Якщо щось вкрай складне, то слід викликати швидку. У селах є фельдшери, які теж можуть підійти і оцінити стан хворого. Але однозначної відповіді немає. Виникатимуть непорозуміння і конфлікти поки все не буде чітко продумано і доведено до автоматизму.

Медики не набиратимуть мертвих душ?

А як?  Я не бачу способу, як це можна практично зробити. Чийсь ідентифікаційний код чи паспортні дані не придумаєш. За роботою лікаря в перспективі має слідкувати Нацслужба здоров’я – чи призначив всі обстеження, чи приписав нормальні препарати, куди пішли виділені гроші.

В середньому на одну людину держава виділятиме медику 370 гривень на рік. Чи вистачить цього, адже приватнику треба цими коштами оплатити все?

Це ще одна загадка. Комуналка, оренда, податки – з цим зрозуміло. А якщо я направлю людину на аналізи. Вони входитимуть в цю суму? Якщо так, то скільки коштуватимуть. Міністерство обіцяє, що буде пакет безкоштовних послуг – аналіз сечі, крові, холестерин, глюкоза, кардіограма. А хто буде його оплачувати – Нацслужба здоров’я чи місцевий бюджет? Не зрозуміло. Точно відомо, що буде безоплатними огляд та консультація сімейного лікаря.

Хоча б вату і бинт не доведеться купувати, як це робимо зараз?

По ідеї, ні. Лікар не зможе цього вимагати. Хоча й нині така норма є. Але якщо коштів немає, то їх не надрукуєш на ту ж вату чи  бинт. Говорять, що й ліки будуть безкоштовними. Але я читав проекти, і в жодному нема про це ні слова. Трохи виручатиме програма «Доступні ліки».

Часто чути нарікання, що за програмою доступними виявляються найдешевші та найслабкіші препарати.

Є в медицині поняття брендові ліки і генерики. Що таке брендові? Це коли фірма придумує хороший препарат, котрий, як правило, найбільш дієвий і дорогий. З часом інші підприємства вивідують технологію і роблять ліки з такою ж речовиною. Вони звуться генериками. Можливо вони не в такій гарній упаковці, не такі ефективні, але все одно діють.  До прикладу, взяти «Мерседес» і «Деоланос». І той, і то їде. Різниця в комфорті і ціні. Так і з медикаментами. В «Доступних ліках» є з чого вибрати, там зібрані хороші генерики. Особливо ті, що можна взяти за співоплатою з державою.

Як вважаєте, медична реформа – епопея з хепіендом?

На папері все виглядає гарно. Мені імпонують гасла і принципи реформаторів. Не зрозуміло, як це буде в реальності. Є багато «але». Не все залежить  від медичних факторів. Будь-які зміни потребують фінансування. Красивих обіцянок багато, але якщо бюджет не зможе їх втілити, то який толк з цієї реформи. Сподіваюсь, що поступово все налагодиться. Бо переінакшувати систему треба, адже нинішній стан не влаштовує ні лікарів, ні пацієнтів.

Головне – берегти нерви

Ми рівняємось на заморські зразки медицини. Невже там все ідеально?

В жодній країні немає ідеальної системи охорони здоров’я. Скажу більше, навіть зараз наша медицина доступнішою для пацієнта, ніж, приміром, та ж американська, яку всі хвалять. Так, вона сучасна, на високому рівні. Але якось професор на кафедрі розповідав про свою коліжанку – жінку років за 60-ят. Вона знайшла бойфренда-американця і переїхала до нього жити.  Жінка мала серцеву хворобу, і якось трапився черговий приступ. В нас приїхала б «швидка», дали б їй ліки, зняли кардіограму і порадили  звернутися чимскоріш до кардіолога. А там за три хвилини примчалась карета швидкої допомоги, занесли пацієнтку на руках, поклали в лікарню, зробили безліч обстежень. Вона залишилась в захваті. Але за таке задоволення прийшов рахунок на 40 тисяч доларів. Отож жінка сказала бойфренду, мовляв, друже, тебе люблю, але зі свою хворобою не зможу тут бути. І повернулася в Україну.

Ви працюєте у «швидкій». Її теж реформуватимуть. Які зміни очікувати?

За ідеєю, у «швидких» не буде лікарів і медсестер, а лише парамедики, функція яких зводитиметься до підтримки життя дорогою у лікарню. Також планується розділити екстрену та невідкладну допомогу. Екстрена виїжджатиме на виклики, пов’язані з порятунком людей, коли діяти треба негайно. Наприклад, у ДТП, пожежах тощо. Невідкладну будуть надавати чергуючи сімейні лікарі при підвищенні температури, головному болю, загострені хронічних хвороб. В деяких містах такий розподіл вже діє. В нас поки залишається все, як є, виїжджаємо на всі виклики.

Спілкувався з литовськими колегами. В них перед тим, як відправити машину до пацієнта, диспетчер задасть йому три десятка питань. І за відповідями визначить, чи потребує хворий швидкої. Якщо ні – порадить звернутися до сімейного медика. Щось подібне хочуть і в Україні.

У своєму пабліку у «Фейсбуці» наголосили, що не лікуєте  фуфломіцинами. Про них багато говорять в мережі, що скажете Ви?

Аби європейська країна рекомендувала препарат, він має пройти дослідження на ефективність. Тобто дають половині людей його, іншій – глину. Якщо є результат від лікування, значить медикамент дієвий, якщо ні – неефективний. Повернемось в Україну. За даними фармнагляду, з 10 топ-препаратів, які люди найчастіше купували, лише два мають доказову базу. Інші вісім не використовуються в країнах Євросоюзу і Америки, бо їх ефективність недоведена. Тобто вони є фуфломіцинами. 90% ліків, що рекламують по телевізору, є саме такими. Наприклад, нині актуальні противірусні – «арбідоли», «амізони». Є навіть сайти для перевірки. Спеціально цікавився «Амізоном». Його тестували три місяці, але дослідження закрили, бо він не працював. А ще частину розрекламованих препаратів не слід приймати направо і наліво, як нам розказують. Приміром, «Мезим». Він потрібен при деяких станах, але не тоді, коли просто переїли вареників.

А що з гомеопатією?

Я працюю з позиції доказової медицини, вона туди не входить. Не вірю, що одна молекула речовини, розведена в літрі води, може на щось повпливати. Свого часу у Великій Британії гомеопатія була дуже поширена. Минулого року її там заборонили, довівши, що вона не дає ніякого ефекту. Це про щось має говорити. Ми можемо себе запевнити, що гомеопатія діє, і такий ефект плацебо часто спрацьовує. Але це знову ж не доводить її ефективність. Якщо я віддаю немалі гроші за препарат, я хочу лікуватись не самонавіюванням, а діючою речовиною. Гомеопатичних ліків на українському ринку безліч.

Нині кожен сам собі медик. Таке самолікування  шкідливе?

Безумовно. І явище це дуже часте. Слава Богу, за моєї практики  летальних ситуацій не було. В біді вистачає розуму звернутися до спеціалістів. Але коли вже дуже припре. Лікуючись самотужки, люди не лише запускають хворобу, залишають купу грошей в аптеці, але й встигають нашкодити собі. Якось приїжджаю вночі до однієї бабусі. Їй справді було недобре, хронічні хвороби роками тягнулися. Розказала  мені, що ні до кого не зверталась і ніяких ліків не пила. Тут бачу баночку перекису водню. Питаю, може уколи робила чи рани промивала. А виявилось, що їй сусідка порадила від усіх болячок пити його по дві столові ложки в день. Цією отрутою заганяла себе ще в більшу яму.

В кожного були елементарні соплі і кашель. Вони можуть самі пройти, а можуть перерости в пневмонію, якщо не відлежатись. Тому треба добре розуміти, коли без лікаря не обійтись.

А ще любимо приписувати собі ліки. Чи очікувати того часу, коли в аптеці без рецепту не вдасться придбати навіть анальгіну?

Я двома руками за. Але не вірю, що в нашій країні таке станеться. Фармацевтичні кампанії не втраться жирний шматок прибутків. В цьому бізнесі крутяться мільярди. В більшості державах з розвиненою економікою 90% препаратів можна придбати лише за рецептами. Бо люди шкодять собі неправильними ліками. Найтиповіший приклад – головні болі. Підвищився тиск і людина біжить в аптеку купувати пачками «Цитрамон». Голова перестає на трохи мучити, але причина залишається. В результаті – інфаркти, інсульти і виразка на додачу від такої кількості таблеток.

Ви вирішили організовувати для людей курси невідкладної допомоги. Чому?

Багато смертей можна було б не допустити, якби пересічні громадяни знали елементарні правила надання допомоги. Це стосується ДТП в першу чергу. Того року зіткнулися дві машини. Лежало троє потерпілих і 20 глядачів стояло навколо них. Нікому не спало на думку зупинити кров, поки приїде «швидка», в кожному ж автомобілі - по аптечці. Якби хтось із них мав хоч елементарні знання, то зорієнтувався б. А буває, що більше нашкодять, ніж допоможуть. При судомах, наприклад, пхають в рот ложку, ламаючи таким чином людині зуби.

Є цікаві випадки з практики, що особливо запам’ятались?

Випадків було багато. Може вони комусь цікаві, а мені звичні. Згадується один кумедний. Я тільки почав працювати в Сварицевичах. Заходить до мене бабця років за 80. Жаліється, мовляв, «дохторику, в мене проблема. Що було за Польщі пам’ятаю, а що зранку – геть з голови вилітає». Починає мені розказувати польські віршики. Через 20 хвилин її перебиваю, пояснюю все, призначаю лікування. Вона подякувала і вийшла за двері. Буквально через три хвилини знову заходить ця бабуся зі словами: «Дохторику, маю проблеми з пам’яттю. Що мені робити?..». Отакі живі анекдоти.

Зміна сезону завжди відбивається на здоров’ї. Як боротися зі славнозвісним авітамінозом?

Є вітаміни синтетичні і природні. Наш організм не дурний, він чужого не приймає. Якщо з’їсти 100 грам вітаміну С в таблетці, то його засвоїться відсотків 20-30. А якщо в свіжому лимоні,  то 60-70%. Разом з тим фрукти кілограмами в день не треба їсти, організм їх не накопичує. Він бере лиш скільки потребує. А в цей період головне – правильно харчуватися, щоб було достатньо овочів і фруктів, більше рухатися і не перепрацьовувати, повинен бути й відпочинок.

Маєте якусь універсальну пораду?

Берегти свої нерви. Недарма кажуть, що від них усі хвороби. Частіше посміхатися і слухати свій організм.

Спілкувалася Леся КОНДРАТИК.