пʼятниця, 12 серпня 2016 р.

ПРО ПОЛЬЩУ –
З НАЙКРАЩИМИ ВРАЖЕННЯМИ













Я завжди мріяла побувати в Польщі. По-перше, ця країна знаходиться не так вже й далеко від дому, а по-друге, цікавив менталітет її мешканців, який, здається, схожий до нашого, а насправді є зовсім іншим. Тому дізнавшись, що районна влада організувала подорож для дітей, які здобули в обласних конкурсах та олімпіадах призові місця, була не просто вражена – я ніби втратила дар мови. І, повинна сказати, не дарма.
Довга 16-годинна дорога, крісло, яке не відкидалось, втрачений сон були абсолютними дрібницями в порівнянні з такою чудового можливістю – пізнати цю країну. якими б дорогами ми не їхали, всі вони були майже ідеальними. От що значить європейська країна!
Місто, в якому нас так гостинно прийняли, має назву Полчин-Здруй, воно знаходиться на півночі країни, недалеко від Балтійського моря. Нас вітали не лише працівники пансіону, а й сам пан Мірослав – голова Свідвінського повіту, до якого і належить це містечко. Смачно поївши та отримавши у подарунок жовто-блакитні браслети і кепки, ми пішли відпочивати, а вже опісля вирушили на прогулянку містом. Полчин-Здруй за територією як наша Дубровиця, однак виглядає зовсім по-іншому: затишні будинки з квітами на підвіконнях, та що найголовніше – дуже чисті вулиці, привітні, добрі люди. Це лише маленька частка того, що ми там побачили. Екскурсію нам проводила пані Магда, яка згодом часто нас супроводжувала. Цю біляву тітоньку середніх років ми дуже полюбили. Вона стала для нас втіленням всіх поляків: щирих, відкритих, гостинних. Кожен день у Польщі був незабутнім – екскурсії, поїздки, ігри, розваги, дешеві магазини, ситна їжа. Ми були і на летовищі, де проходив військовий парад, і на Балтійському морі, де катались на кораблі, були в аквапарку та музеях. Емоції, які отримали у цій країні, назавжди залишаться у наших серцях. Були ми в гостях у пана Мірослава, який вручив нам подарунки, серед яких карта пам’яті та по 100 злотих, за що ми були безмежно вдячні.
Польщу недарма називають країною костелів - їх там безліч. А готичний стиль, в якому вони збудовані, просто зачаровує: стрільчасті арки, барвисті фрески, кольорове мерехтіння… Відчувається якийсь особливий рух і якась божественна атмосфера, коли ти відвідуєш ці святі храми. Це неможливо передати словами, це треба відчути.
Відвідували ми і навчальні заклади. Всі вони оснащені новітніми пристроями, спеціалізованими кабінетами. Працюють там лише професіонали. Директори цих коледжів та ліцеїв і нас запрошували на навчання. Сказати чесно, ніхто і не був би проти, однак… нас чекала Україна.
Прощатися з Польщею було складно, адже за ці 16 днів ми вже так звикли до тамтешніх людей, до чистих вулиць, до хороших доріг, до дешевих цін. Прощання було тяжким. Персонал та пан Мірослав теж не хотіли нас відпускати. Але, як кажуть, в гостях добре, а вдома краще. Звичайно, Польща нам дуже сподобалась, але Україна є Україна. Нехай не ідеальна, нехай зі застарілими мисленнями і трохи неправильними пріоритетами, проте рідна і одна.
Ми вдячні районному керівництву за цю поїздку, і у свою чергу обіцяємо: усе найкраще, що ми побачили там, ми будемо намагатися зробити тут.
Зоряна ДАЦЬКО,
одинадцятикласниця

Орв’яницького НВК.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар