Телемайдан в Дубровиці:

які проблеми турбують громаду?

В нашій  країні, та й в Дубровиці зокрема, складається справжній парадокс. Народ  нарікає, що влада до нього не дослуховується. Чиновники ж запевняють, що люди не хочуть йти на компроміс та обговорювати проблему. В результаті  таких суперечок маємо замість єдиного цілого два різні полюси. 28 липня завдяки програмі обласного телеканалу і одні, й інші мали чудову можливість почути та бути почутими. А ось чи скористались нею?

Команда «Рівне 1» з другої спроби таки добралась до нашого міста. В рамках їхнього проекту в режимі наживо працювали дві студії. Перша розташовувалась на центральній площі Дубровиці, куди були запрошені громадськість та очільники міста і району –  мер Богдан Микульський, заступник районної ради Олександр Задорожний та перший заступник РДА Микола Кохно. Інша функціонувала у Рівному, де експерти мали можливість коментувати виступи чиновників. Серед них цього разу були лише журналісти: Олексій Кривошеєв із сайту «Все», Юрій Дюг, який за сумісництвом є ще й керівником організації «Антикорупційний моніторинг», та головний редактор «Поліського репортера» Ганна Петрівська.

Варто зауважити, що в попередніх телемостах з іншими райцентрами Рівненщини в студії були фахівці в галузі житлово-комунального господарства, представники «Опори» тощо. Тобто люди, які хоча й не мали відношення до того чи іншого району, проте являлися спеціалістами в певній сфері. І могли компетентно  проаналізувати проблему, а не керуватися власними домислами.

  Незважаючи на бунтування погоди у вигляді дощу та грому, аби розповісти про наболіле, на майдані зібралось кілька десятків людей. Першою звернулася до народних обранців комерційний директор газети «Поліський репортер» Таїсія Дубінець. Вона порушила дійсно важливу тему – відсутність державного нотаріуса, в пошуках якого дубровичанам доводиться їхати до Зарічного.

«Я навіть не пам’ятаю, скільки ми листів адресували до області щодо цього. До нас присилали людину, яка пробула тиждень і сказала, що працювати тут не буде. Вимога до нотаріуса: 5 років юридичного стажу, 3 із них помічником нотаріуса. Таких людей в районі немає. На сесії депутати знову звернулися до обласного управління юстиції, тож чекаємо на відповідь», - так прокоментував ситуацію Микола Кохно. Справді районна влада не може напряму наймати нотаріуса, втім якщо це такий важливий і рідкісний ресурс, то в її силах забезпечити фахівцю належні умови перебування тут. Ще одна проблема полягає в тому, що подібні надвимоги перекривають дорогу талановитій молоді, котра трохи попрацювавши, думаємо, виконувала б ці обов’язки не гірше професіонала.

Далі прозвучав своєрідний докір від пана Павла міському голові щодо зменшення його активності в боротьбі за зниження тарифів. Натомість Богдан Михайлович зазначив, що нині основне завдання влади хоча б утримати комунальні платежі на існуючому рівні. «Якщо в січні ми платили за світло 99 копійок, то наразі –  1,64. Бензин був 8 грн., зараз – 20. Держава підвищує, а ми стараємось утримувати: і по воді, і по будинкоуправлінні. Якщо в когось є такі напрацювання, коли держава вдвічі збільшує, а ми будемо зменшувати, то обов’язково візьму його в радники», - констатував мер. Однак це питання скоріше загальнодержавне, аніж районного рівня. І навряд чи наші чиновники зможуть суттєво повпливати на тарифну ситуацію в країні. 

Молодь цікавилась, чому вже який рік будівля на стадіоні «Горинь» розібрана, і нема бази для заняття спортом. Микола Кохно повідомив, що зведення спорткомплексу в найближчих планах. Якщо буде виділено з держбюджету 34 мільйони, то його будівництво розпочнеться наступного року. Наразі на нещодавній сесії уже було спрямовано 360 тисяч для проектно-кошторисної документації. Хороша теза прозвучала від Олександра Задорожного: «Якщо людина хоче займатися спортом, вона буде це робити. Якщо ж не хоче, то шукатиме всілякі відмовки». Справді останнім часом в місті з’явилось достатньо можливостей, аби зреалізувати себе, було б лише бажання.

Мешканка багатоповерхівки пані Ольга підняла питання щодо підприємств «Будинкоуправління» та «Теплосервісу». Втім в результаті суперечки і представники влади, і жінка залишились при своїй правді. Хоча такі питання було б доцільніше розглядати в кабінеті, а не на загальнообласному рівні.

Роман Колюхов  також виступив від імені молодих людей, запитавши, яка робота ведеться в напрямку заохочення молоді залишатися на Дубровиччині та працювати на благо краю. Чиновники зійшлись на думці, що заохочувати досить складно насамперед через відсутність робочих місць. «Я у квітні збирав хлопців з Молодіжного альянсу і  питав, чи пішли б вони до мене на роботу із зарплатнею 2000-2500 грн. Вони відповіли: «поки в нас є де заробити, ми не підем працювати на таких умовах», - додав Богдан Микульский.

Ще одне актуальне питання стосувалось дитячих садочків, котрі одночасно закрились як в місті, так і в переважній більшості сіл. Прояснив ситуацію очільник Дубровиці: «Наші дитсадки фінансуються з місцевого бюджету. В тому році на них було виділено два з половиною мільйони, в цьому році – мільйон. Ми не можемо «кидати» на дитсадки більше 30% бюджету». Тобто всьому виною брак коштів. Багато мам через це опинилися в безвихідній ситуації, не маючи куди подіти дитину в робочий час. Тож прозвучала пропозиція, аби для таких випадків літом функціонував хоча б один із садків.

Ганна Петрівська нагадала про не менш болючу для нашого регіону галузь – медицину. «По селам діють ФАПи, але подекуди вони в такому стані, що навряд чи можуть якісно надавати послуги населенню. І щоб поставити їх на ноги працівники, сільські голови змушені шукати спонсорів. В місті райлікарня також особливими успіхами похвалитися не може. Дуже часто, коли спілкуюся з людьми, вони нарікають на добровільно-примусові внески. Ніхто не проти, що медицині треба допомагати, але це має бути чесно і прозоро. В іншому разі гроші завжди знайдуть темний вихід». Згадала журналістка і про плачевний стан доріг в регіоні.

Чи-то люди втомились від бурштину, чи з особистих мотивів не захотіли зачіпати цю тему, однак про «сонячний камінь спотикання» нагадала ведуча телемайдану, поцікавившись у чиновників, що ж перешкоджає такій довгожданій легалізації?

«В першому читанні минулого року Верховна Рада прийняла закон, але в деяких моментах його недолугість доходила до абсурду. Це зробили, аби людям замилити очі, нібито депутати щось роблять. Чомусь, аби наш земляк Юрій Луценко став Генеральним прокурором знайшлись голоси і відповідний закон, а для того, щоб наповнювався бюджет та створювались легальні робочі місця - ні. Та й закон можна не приймати, а просто спростити відповідно до Кодексу про надра процедуру отримання дозволів на цей вид діяльності. Відтак все тормозиться на найвищому рівні. Ми неодноразово писали звернення, але поки нас не чують», - повідомив Олександр Задорожний.

Експерт із студії Юрій Дюг досить слушно прокоментував місцеву бурштинову колізію: «Мене дивує, коли регіон, який має чи не найбільший тіньовий дохід, просить дотацій із Світового банку на розвиток медицини, спорту і т.д. Коли місцевий бюджет розподіляється до копійки, то в першу чергу треба думати, як його наповнити. Я не розумію, чому зволікають керівники вашого району. Насправді вся Дубровиця зараз повинна жити під Верховною Радою, вимагаючи лише одного – легального видобутку корисних копалин (це не лише бурштин, там і на іншому заробляють). Треба взяти в осаду депутатів, поки вони не проголосують за той закон і ту його редакцію, яка потрібна вам. Ні Верховна Рада, ні держава, ні область не будуть рахуватись з дубровичанами, доки вони не доб’ються цього самі».

Наостанок пан Юрій висловив надію, що невдовзі будемо говорити з людьми, які реально щось робитимуть, аби їх край став кращим, а не прикриватимуться фразою «ми в цьому не винні». І це стосується не лише влади, але й мешканців регіону. Адже проблеми Дубровиччини потрібні тільки нам. І їх вирішення виключно на наших плечах.

Отож запит на зміни відбувся. Загалом нового нічого не прозвучало. Всі зазначені питання не раз обговорювались і в місцевих сесійних залах, і на сторінках газет, і серед громади. На деяі місцева влада не може самотужки вплинути, на інші, сподіваємось, чиновники звернуть посилену увагу. Від самого ж процесу залишився неприємний осад. Чомусь наші люди звикли доводити думку криком і навіть образами, чим не зробили ні собі честі, ні нашому місту. Та й порушувались проблеми, які можна було вирішити індивідуально, не виносячи сміття на загал. Ідея проекту хороша, втім правильно зазначив Юрій Дюг, що такі зустрічі треба організовувати з тими, хто має реальний вплив на район – бізнесменами, громадськими активістами, інвесторами тощо. А для влади хай це стане своєрідною наукою, що слід бачитись із людьми не лише в прийомні дні, але й на подібних імпровізованих зібраннях.

Леся Кондратик.