Бережімо водойми рідного краю!

Хтось сказав, що вода – очі землі, дивлячись в які споглядач вимірює всю глибину своєї природи. Це найбільш дорогоцінний ресурс на планеті. Цей природний скарб – суть усього живого на Землі, що супроводжує кожну нашу мить. Вона чарівна й швидкоплинна, була й залишається об’єктом багатьох наукових досліджень. Її крапля є дорогоцінним даром природи. Вода різноманітна й щедра, беззахисна й сильна. Вона безперервно змінювала й змінює обличчя планети – то тече в річках й океанах, то піднімається у хмари, то покриває водойми льодом. Це найбільш розповсюджена речовина на землі. В уявленні народу – це символ чистоти та здоров’я. З давніх часів існують магічні обряди, ритуали, пов’язані з культом води. Їй поклонялись, приносили жертви, до неї зверталися з молитвами. Українці вірять, що найбільшу цілющу силу має Йорданська вода, яку тримають у кожному домі як оберіг.

Прикладів дбайливого ставлення народу до життєдайної рідини безліч. Навіть маленька дитина усвідомлювала, що вода – то її власне життя, наснага і фізична сила. Однак буває, що сучасна людина по своїй суті стає варваром, ображає природу. А вона в свою чергу мстить. Та ще й як! Та час від часу в різних місцевостях вона показує свою силу, перед якою ніщо не може встояти.

Сам, як то кажуть, Господь Бог та розкішна природа подбали, щоб людина у повній мірі користувалася життєдайною водою. Від споживання, ранкового умивання до плавання в річках, ставках, озерах та морях – океанах.

Приємно, що в нашому краї багато зон відпочинку. Хоча б такі, як річка Горинь, р.Случ; озеро Сомине, Вербівське, Василеве, Глиняне, Велике і Мале Почаївське та інші.

Візьмемо річку Горинь. У межах міста вона, як ніяка інша, оповита неповторними зеленими берегами. Це краса і гордість Дубровиці. Але замість того, щоб ця краса була гордістю для його жителів та взірцем порядку, вона поступово перетворюється у смітник. Інакше не розцінити це, як дикунство. Відпочивальники закидають її береги пластиковими пляшками і різним непотрібом. І що ж ми робимо з водою, з нашими річками? Всі береги річок вкриті побутовим сміттям, різного роду відходами, прибережні зони розорані до урізу води.

Невже кульок із сміттям не можна віднести у спеціально відведене місце? Невже ніхто не усвідомлює, що у місті існує комунальна служба, яка вирішує всі питання з утилізації відходів? Напевне, ми самі поки що не усвідомлюємо, що ж ми творимо, що знищуємо і що залишимо після себе.

Всі дуже добре розуміють, що ніхто чужий не прийшов і не засмітив річку, не розорав береги, не вирубав у прибережній зоні останні дерева. Все це робимо ми самі – люди. А потім нарікаємо на природу.

Отож, потрібна постійна увага водоймам і прибережним зонам! Така, щоб вони завжди були чисті від всякого мотлоху, битого скла пляшок та іншого.

Щоб зберігати чистоту на водоймах і ходити босими ногами по березі, пити екологічно чисту кришталеву воду, слухати щебетливий, невгамовний, дзвінкий і радісний сміх малечі, давайте разом любити матінку – природу. Берегти її цілющі властивості. Не забруднюймо водойми непотребом, застерігаймо від цього своїх знайомих та близьких, адже чисті водойми – це запорука здоров’я кожної людини.

Ірина Савич,

інженер з використання водних ресурсів І категорії Дубровицького УВГ.