Лілія Гриневич: Неможливо навчати сучасних дітей так, як навчали нас

Міністр освіти Лілія Гриневич чітко пояснює суть реформи середньої школи, яку взялась впроваджувати. «Ми мали цей досвід із ЗНО. Аж коли ми достукались і пояснили, що дає ЗНО для дітей – нас підтримало суспільство. Потім вже ніхто не міг повернути з цього шляху», – каже вона.

Приклад із зовнішнім оцінюванням не випадковий – саме Гриневич була першим директором центру оцінювання якості освіти і займалась впровадженням ЗНО на національному рівні. Тепер її завдання ще важче – повернути дітям можливість отримувати якісну освіту.

Про зміни для школярів, вступну кампанію ми й поговорили під час цього інтерв’ю.

ПРО НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ. 

ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ, ЯКЩО ВЧИТЕЛЬ

НЕ ПОГОДЖУЄТЬСЯ ВЧИТИ ПО-НОВОМУ

– Ми дуже уважно стежили за розвантаженням програм початкової школи. Але підручники залишаються ті самі, і вчителі, які не вміють працювати по-новому, теж. Яким чином в таких умовах нововведення мають бути ефективними?

– Фундаментальні нововведення будуть після оновлення стандартів освіти, підготовки вчителів і запуску нової української школи – це планується на 2018 рік.

Ви цілком правильно ставите питання. Ми даємо доопрацьовані програми. Тепер нам треба привернути увагу вчителів – і навчити їх працювати з цими програмами. Тому що підручники залишаються ті самі, стандарти навчання ті самі, і корекція програм зроблена в межах стандарту. У серпні в кожній області відбудуться конференції для вчителів, які мають три головні питання: готовність до нового навчального року, концепція нової української школи, яку ми презентуватимемо, та програми початкової школи.

В масштабах країни єдиний інструмент найшвидше донести інформацію – це інтернет. Доки на сайті Міносвіти немає необхідного функціоналу, ми викладатимемо на допоміжні навчальні матеріали. Ще плануємо спільний українсько-канадський проект – 10-хвилинні відеоуроки, які покажуть нашим вчителям методики компетентнісного навчання. Батьки теж знають про оновлення програм початкової школи. Вони мають питати своїх вчителів: «А як ви використовуєте це оновлення?»

– Я не так давно для себе з’ясувала, що вимоги з каліграфії і охайності писання в зошитах і раніше не були такими суворими. Наприклад, дитина могла не відступати три клітинки справа і зліва, як вимагалось, і за це не мали б зніматися бали. Тобто є багато речей, які вчителі роблять, тому що вони так звикли – а не тому, що такі вимоги.

– З учителями треба працювати, змінювати їхнє розуміння навчання. Крім того, треба моніторити діяльність вчителів, і це справа адміністрації шкіл.

Коли вчителі отримають оновлені програми, ми будемо їх націлювати на те, аби вони навчали саме за ними.

Якщо раніше на уроках англійської від 6-річної дитини вимагалось копіювання «графічного зображення слів, словосполучень та речень», то за зміненими програмами у першому семестрі першого класу буде лише усне мовлення.

Вчителі англійської не зможуть посадити дітей, щоб ті мучилися і робили ці копіювання, абсолютно безглузді для дитини, яка щойно вчиться писати рідною мовою. Якщо вчитель продовжить з першокласниками писати, це означає, що він порушує програму.

Є певні критерії, за якими ми можемо відслідковувати, як діє вчитель. І на це будемо націлювати адміністрації шкіл. Зрозуміло, що цей моніторинг праці вчителя йому неприємний. Вчитель завжди каже, що процес навчання страшенно забюрократизований, і вчителю треба більше довіряти. Успішні освітні системи ґрунтуються на довірі до вчителя. Але разом з тим, ця довіра завжди корелюється з рівнем кваліфікації вчителя – коли вчитель настільки кваліфікований, що ми можемо віддати спокійно йому своїх дітей, і знаємо, що він буде робити все на користь дитині.

Ми маємо пояснити вчителю, який пропрацював 20-25 років у школі, чому діти мають писати олівцем у першому класі, доки у них не виробляться сталі навички письма. Тому що вчитель ніколи не думав, що коли дитина пише ручкою і змушена часто щось виправляти, це формує в неї страх помилки.

– Ми ще повернемось до питання про вчителів, але зараз я хочу з’ясувати: що ще мають знати батьки про «вимоги», яких насправді немає?

– Широка дискусія навколо програм початкової школи показала, що батьки мають право передивитися програми, можуть їх оцінити. Зараз ми допрацьовуємо методичні рекомендації щодо навчально-виховного процесу в початковій школі. Там будуть питання, пов’язанні з оцінюванням.

Тільки-но буде зроблено проект методичних рекомендацій, знову кладемо на EdEra. Усе це буде на сайті МОН – щоб кожен міг знайти в цей документ, подивитися на нього й, у разі потреби, показати своєму вчителеві. Не можна скочуватися в крайність, коли батьки диктують вчителеві, як навчати дітей, тому що кожен має займатися своєю справою. Але займатися своєю справою треба професійно і кваліфіковано.

Тому підкреслю – методичні рекомендації до оновлених програм будуть суттєво осучаснені. І вчителі мають їх виконувати. Батьки зможуть апелювати до цього документу, коли бачитимуть, що вчитель порушує ці методичні рекомендації.

– Дуже складно відстежити, як вчитель ставиться до дитини, чиї батьки активно чогось добиваються. Яким має бути план батьків, які хочуть захистити інтереси дітей і не зашкодити їм?

– Я б говорила не про контроль батьків над вчителями – а про партнерство батьків та вчителів. Це нова категорія, яку ми мусимо додати до нашої школи.

Тому що батьки часом зараз розглядаються школою, як «ті-хто-мають-принести-гроші-на-школу». А вони мають бути партнерами. Школа теж не має, де ще шукати інших партнерів, – бо це дві сторони, які найбільше зацікавлені в успіху цих дітей.

Культура партнерства в новій українській школі – це взагалі одна з базових цінностей нової школи. Батьки мають право у ввічливій формі навести свої аргументи вчителю – тому що все робиться заради якості освіти дітей.

Наприклад, сказати: «На сайті МОН написано, що діти мають писати олівцем, а ви змушуєте писати ручкою, а ще червоним підкреслюєте помилки – це стрес для дитини. Будь ласка, чи можете ви перейти до нових методичних рекомендацій».

Якщо вчитель буде казати, що він не погоджується і хоче вчити так, як вчив 25 років до того, у цьому випадку ви звертаєтеся до дирекції школи про порушення методичних рекомендацій. Якщо дирекція школи не реагує – тоді, будь ласка, напишіть на електронну скриньку Міносвіти з чітким вказанням номера школи та прізвищем вчителя. Якщо є порушення методичних рекомендацій і програм, які затверджені колегією МОН, це для нас є приводом для інспекції і визначення, наскільки вчитель виконує посадові обов’язки.

– Нинішні підручники для початкової школи будуть відірвані від нової програми, по якій вчитель має йти. Ви плануєте видавати нові?

– Програми оновлені в межах чинних стандартів, а підручники написані під існуючі стандарти, тож вони не будуть відірвані від оновлених програм.

– Але в них є інформація про те, що видаляють з програми і навпаки.

– Ми не маємо коштів змінювати підручників на цьому етапі. Нові підручники будуть під нові стандарти. Але вчитель завжди має право щось пропустити в підручнику і орієнтуватися на програму.

У підручнику для 6-річних дітей в перші місяці навчання було визначення нуля: «Нуль – це відсутність елементів в множині». Значна частина вчителів розуміли, що це абсолютно глупота – змушувати дітей вчити це напам’ять в 6-річному віці у перші місяці навчання в школі. Вони просто опускали це визначення і подавали його вже тоді, коли дитина була до цього готова.

Шлях збільшення кількості фактичних знань та інформації, яким йшла наша школа останні десятиліття, безперспективний. У нас відбулася знаннєва криза української школи. Ми мусимо це зрозуміти і визнати.

Ми повинні виділити ядро знань, з яким треба обов’язково працювати. На цьому ядрі знань будувати вміння, як застосовувати ці знання для вирішення практичних життєвих ситуацій, як формувати навички критичного мислення. Таким чином ми маємо сформувати в дітей ключові компетентності, які сьогодні визнані провідними освітніми системами світу як такі, що необхідні для сучасної людини в 21 столітті. І їх буде покладено в основу змісту освіти в новій українській школі.

Але в будь-якому випадку, оновлення програм – це вже крок назустріч тим дітям, які сьогодні вчаться у початковій школі. Я весь час звертаю увагу вчителів на те, що ми живемо в новому столітті. Це інше покоління дітей, яке по-іншому сприймає інформацію. Ми теж мусимо мінятися.

Неможливо навчати сучасних дітей так, як навчали нас. Зараз ми залишаємося в межах старих державних стандартів, у яких визначені основні очікування і навчальні результати. Але ми торуємо трохи іншу дорогу до доходження до результатів.

Наприклад, діти мають знати табличку множення. Це обов’язковий результат навчання.  Але щоб вони нею справді добре володіли, її треба вчити більшу кількість уроків, і вчитися застосовувати її практично, а не просто зазубрити. Ми зараз шукаємо можливості, як потім провести моніторинг навчальних досягнень дітей початкової школи, які вже навчатимуться за розвантаженими програмами. Але я буду наполягати і можу аргументувати всім опонентам, що цей крок є кроком назустріч до дітей і кроком назустріч до підвищення їхнього інтересу до навчання.

Бо від того, що відбудеться з учнями в початковій школі, залежить те, наскільки успішними вони будуть в основній школі. Якщо вони знеохотилися до навчання на рівні 3-4 класу – важко очікувати, що вони потім будуть успішними в базовій школі. Це критично важливо.

– Коли планується розвантаження програми для старших шкіл?

– Зараз ми в першу чергу працюємо над 9 класом, бо наступного року мають друкуватися підручники для 9 класу. І тут вже є можливість ці програми скоригувати з підручниками.

– Щодо нововведень для школярів початкової школи. Окрім того, то діти можуть писати олівцем і вчитель не має виправляти червоною ручкою – що ще зміниться з 1 вересня?

– Усі нюанси будуть в методичних рекомендаціях, які зараз готуються.

Але точно буде обмеження в домашніх завданнях. Тому що в нас є дуже тривожний сигнал про те, що діти в 3-4 класі діти мають завеликі обсяги домашніх завдань. Інколи буває, що обсяг написаного вдома перевищує обсяг написаного на уроці. Дитина перевтомлюється і втрачає інтерес до навчання. Тобто в методичних рекомендаціях буде дано рекомендації щодо обмеження домашніх завдань по обсягу.

Будуть питання, які пов’язані з читанням. Для нас важливо, щоб дитина вчилася розуміти текст, не боялася висловлювати свою думку. Ми хочемо відійти від техніки читання на швидкість – до читання з розумінням.

Далі аналіз тексту – як дитині зробити з нього висновки, коли дитина оцінює, наприклад, не героя (чи він позитивний, чи негативний) – а його вчинки. І це вже формує в дитини навички критичного мислення. Тобто ми «зашиваємо» елементи компетентнісного підходу в такі нюанси – і це вже і є маленькі кроки вперед до нової української школи. Як би це патетично не звучало, але для нас це важливо.

 І батькам, і вчителям потрібно зрозуміти суть реформи школи, яку ми втілюємо. Я взагалі вважаю, що в освіті не можна провести реформу, яка не має суспільного прийняття. Ми розробили проект закону «Про освіту». У ньому фактично виписані всі параметри реформи освіти, зокрема, освітньої середньої школи.

Але людям дуже важко читати закон. І все, що вони з нього почули і зрозуміли – «буде додатковий рік навчання». А коли уявили собі, що в оцій нудній школі, яка зараз перевантажена теоретичною інформацією, де діти почасти втрачають своє здоров’я, діти ще мають сидіти 12-ий рік – більшість обурилась.

Така 12-річна школа нам не потрібна.

Для нас важливо пояснити доступною мовою ідеї нової української школи, у чому вона принципово має відрізнятись. І це буде в Концепції, яку ми презентуємо наприкінці серпня. Нам важливо, аби суспільство підтримало цю реформу. Ми мали цей досвід із ЗНО. Аж коли ми достукались і пояснили, що дає ЗНО для дітей, і нас підтримало суспільство – потім вже ніхто не міг повернути з цього шляху.

Це все передбачено в Законі «Про освіту», як і принцип «гроші ходять за дитиною». Він стосується усіх форм власності, тому це вже має зняти певне фінансове навантаження з батьків.

ПРО КВАЛІФІКАЦІЮ ВЧИТЕЛІВ І ЗАРПЛАТИ

– Давайте повернемось до питання вчителів. За цими оновленими програмами працюватимуть вчителі, які до цього не готові – вони багато років викладали інакше. Як їх змінити?

– Один з важливих викликів реформи – виокремити і відшукати вчителів, які сьогодні можуть бути провідниками нових ідей.

Чому в нас взагалі виникла ідеологія публічного перегляду програм? Бо через інтернет-перегляд ми побачили чудових експертів і вчителів, які працюють в регіонах, відкритих до цих ідей, і які можуть бути їх носіями.

Ми зараз працюємо над концепцією нової педагогічної освіти. Тобто, школа повинна супроводжуватись оновленим вчителем з оновленими методами викладання. Але нам потрібно на вході мати хорошого абітурієнта. А якщо ми маємо вступника зі знаннями на слабеньку трійку, то ми й учителя теж можемо отримати на слабеньку трійку.

Я прикро вражена результатами вступної кампанії на педагогічні спеціальності.

Наведу приклади.

На інженерію програмного забезпечення в одному з університетів (не називатиму зараз назву) найвищий прохідний бал 184, найнижчий на програміста – 162 бали.

На право – найвищий 185, найнижчий – 147.

На економіку – 179, найнижчий – 161.

На вчителя математики найвищий – 146, найнижчий – 100,1. На вчителя фізики найвищий – 127, найнижчий – 100,1.

Чи можемо ми очікувати на здійснення реформи з такими вчителями?

Ми мусимо з наступного року шукати інші підходи до вступу абітурієнтів.

Я не можу оголошувати це як готове рішення, тому що воно ще визріває і буде дискутуватися – але пропозицією було б мотивувати кращих абітурієнтів йти в педагогічні спеціальності через відповідні доплати з укладанням певних контрактів.

Наприклад, якщо вони йдуть на педагогічні факультети, то мають отримати якісь бонуси. Чи у вигляді підвищених стипендій, чи у вигляді працевлаштування з якимись надбавками.

Ми будемо намагатись такий механізм представити. Очевидно, що він потребує бюджетної підтримки й відповідних нормативно-правових актів, його не можливо застосувати одразу. Але вже починаючи з бюджету 2017 року, ми маємо хоч трішки просунути зарплату вчителя, при цьому впорядкувавши до нього кваліфікаційні вимоги.

Я розумію, що цей бюджет теж буде складний через військові дії. Але освіта – це теж частина безпеки країни.

– Чи є якісь об’єктивні підстави вважати, що зарплата вчителя найближчим часом буде зростати, і якщо так, то яким чином?

– Поки що тільки просуванням по тарифній сітці.

Нам дуже важливо прийняти новий закон «Про освіту». Він лежить у парламенті, допрацьований до першого читання – проте так і не був винесений на голосування.

Закон визначив механізми зростання соціального статусу вчителя і заохочування кращих вчителів, а у прикінцевих положеннях є план просування по тарифній сітці вчителя. У проекті закону описана можливість мотивувати кращих вчителів через проходження ними добровільної зовнішньої сертифікації. За це вони, відповідно до закону, мають отримувати 20% доплати.

– Підвищення зарплат по тарифній сітці – це великі бюджетні гроші. Мінфін йде вам назустріч?

– Якщо ми підвищуємо на один розряд оплату праці вчителів, то за січень-грудень 2017 року це коштуватиме бюджету 1,56 мільярди гривень.

Зараз йде формування бюджету. Ми поки що не можемо обговорювати якісь конкретні цифри, бо зараз відбуваються загальні обговорення.

Вся освітня субвенція нині на освіту з держбюджету – 44 мільярди гривень. Але вона покриває не лише зарплати вчителям, але й інші видатки – ремонти і утримання шкіл. Якби ми справедливо віддали утримання шкіл органам місцевого самоуправління, як це є у більшості країн, і зайнялись лише педагогічною складовою – ми б мали більше можливостей мотивувати вчителя.

Погляньте, що в нас відбулося, і де насправді є великий резерв. У результаті фінансової децентралізації великий ресурс був переданий на місця – з 1 січня по 1 липня цього року місцеві бюджети отримали на 23 мільярди гривень доходів більше, ніж за аналогічний період минулого року.

Це ті кошти, які б могли зайти до держбюджету. А вони тепер пішли в місцевий бюджет. Треба розуміти, що за цими коштами мають йти також і повноваження. Тому що ми не можемо з держбюджету віддати кошти на місця, а залишити в державному бюджеті ті самі зобов’язання.

– Неодноразово зауважувалось, що кількість вчителів таки доведеться скорочувати. Цей процес вже почався?

– У нас є попередні дані у зв’язку з процесом створення опорних шкіл і оптимізацією шкільної мережі.

За інформацією органів місцевого самоврядування, станом на 1 липня близько  будуть скорочені 3800 ставок вчителів. З них понад 2400 ставок будуть перерозподілені в інші заклади, або збережені з меншим навчальним навантаженням, 700  – ставки, на яких працюють пенсіонери, ще 700 – вчителі не пенсійного віку. Органи місцевого самоврядування зараз уточнюють, скільки з цих ставок на даний час заповнені.

Зрозуміло, що вивільнення вчителів – болючий процес. Людьми, які працюють на тих 700 ставках, що вивільняються, займатимуться центри зайнятості з приводу перекваліфікації, соціальних виплат та пошуку місць праці. Але ми маємо враховувати, що кількість дітей з 1995 до 2013 року (до анексії Криму і початку АТО) скоротилася на 43%, а кількість вчителів – всього на 15%.

Зрозуміло, що саме ці вчителі становлять основну протестну групу проти опорних шкіл і оптимізації.

ПРО ОПОРНІ ШКОЛИ ТА ВСТУПНУ КАМПАНІЮ

– Як просувається процес створення опорних шкіл?

– За даними з регіонів, на 1 вересня буде 134 опорні школи. Туди підвозитимуть дітей з інших населених пунктів. Це школи, які мають філії, які дообладнують, і яким закуповують шкільні автобуси. Було виділено 200 мільйонів гривень на дообладнання і 600 мільйонів на автобуси – це наша частина з держбюджету. Частину коштів повинні додати ще місцеві бюджети.

Процес йде досить складно – тому що за це мають голосувати місцеві ради, а не всі готові понижувати ступінь школи. Наш підхід – початкова школа має бути якнайближче до місця проживання дитини, а старших треба довозити, аби вони отримували якісну освіту.

Не всі батьки розуміють значення якісної освіти для дитини. Але у сільській місцевості поки немає іншого рішення для старшокласників, крім як формувати саме такі опорні школи, аби вони могли претендувати на рівні права у доступі для освіти з міськими дітьми.

За результатами ЗНО в сільських дітей щонайменше в 10 раз менше шансів успішно скласти ЗНО з іноземної мови у порівнянні з міськими. За місцем народження сільська дитина вже фактично має обмежений доступ до якісної освіти.

– Ви згадали вступну кампанію. Цього року вона мала багато нововведень. Як ви оцінюєте їхню ефективність, і чи плануєте на наступний рік їх залишати?

– Цього року була введена повна електронна подача документів.

У перші 2 дні всі хотіли одночасно їх подати. Серед іншого, випускники мали надавати скани своїх атестатів. І спочатку вони їх завантажували у дуже великому розмірі. Це спричинило технічні проблеми. Але ми їх вирішили, поставили додатковий сервер і роз’яснили, якого розміру завантажувати додатки до атестатів.

Але найголовніше – автоматичний розподіл місць держзамовлення за допомогою оновленого алгоритму за формулами ВНЗ та пріоритетами вступників. Є ті навчальні заклади, які за результатами отримали збільшення державного замовлення. Скептики говорили, що всі ці додаткові місця отримають лише київські ВНЗ.

Але, як ви бачите, 11 із 20 закладів – регіональні.

І ще мені приємно, що ми виконали повністю держзамовлення з технічних спеціальностей, де у нас завжди був недобір. Ми продовжуватимемо цю практику на наступний рік. За результатами цієї вступної кампанії ми проведемо дуже детальний аналіз всього процесу, для того, аби виправити певні недоліки.

Але ми рухаємось вперед. Краще робити незначні помилки, але рухатись, – ніж нічого не робити чи робити переворот, який призводить до зривів термінів, корупційних схем і так далі.

Галина Титиш, «Українська правда».