Дякуємо тим, хто жнивує

Напередодні річниці Незалежності України дуже хотілося б говорити про позитивні зрушення в державі, зокрема в економіці і сільському господарстві. Оскільки зараз на часі жнивна кампанія, то сьогодні зупинимося на другому. Про зрушення й поговоримо. Але про зрушення в іншій бік, далеко не позитивний. Про стан сільського господарства у районі багато розповідати не треба, бо якщо ви хоча б зрідка їдете дорогами, що зв’язують села і райцентр, то безпосередньо бачили таку картину: зруйновані корівники, розібрані по цеглинах на майнові паї, тваринницькі приміщення, що світять голими дахами, забур’янені поля, яких давно не торкався плуг – це наші реалії. У поліських районах, якщо починати відлік від 1991 року, поголів’я худоби скоротилося більш як у 30 разів. Страшна і вражаюча реальність: хліб постійно дорожчає, як і молоко, а ціна яловичини взагалі захмарна.

Чому так сталося? Як на мене відповідь одна: у нас провели реформу сільського господарства, «породили» СПП, КСП,СВК і кинули їх виживати, як дітей, які плавати не вміють. А затим взагалі відвернулися державні мужі від сільського господарства. Є у нас галузі, де можна й собі добрий шмат врізати. От на них і ставка.

Регрес, на жаль, триває. Хоча занедбана – і в підсумку майже знищена – інфраструктура землеробства у нашому районі ще «дихає» завдяки окремим підприємствам, передусім їх небайдужим керівникам. Однак і вони часто наголошують, що вже втрачають останню надію на допомогу з боку держави.

Однак, в аномальних умовах нинішнього хліборобського року все ж збирають аграрії району врожай-2016. Збирають звісно там, де сіяли, де ще пульсує сільськогосподарське серце. Двадцять років тому характеризували б жнивну кампанію зовсім по-іншому, гули б комбайни в усіх селах, а діти бігли б на тік у цю пору підзаробити копійку до школи. Зараз, у більшості населених пунктів району це – лише спомини. Жнивують, щоправда, у всіх селах приватники-одноосібники, здебільшого для власних потреб. Отож для громади хліб спечем з жита і пшениці, вирощеної на півдні. А ми? У нас землі неродючі і бур’яни в багатьох нескошені… Дякуємо тим керівникам сільгосппідприємств, хто ще зберіг інфраструктуру, хто працює і дбає, щоб був хліб на столі. А як було на початку нашої Незалежності? Порівняйте самі…

Любов КЛІМЧУК.