Не бурштином єдиним...

Коли у новинах звучать нечувані суми, які «крутяться» у бурштинових районах, всім здається, що ми живемо, як у Бога за пазухою. Відтак можемо собі дозволити і житло, і одяг, і продукти за обласними, а то й столичними розцінками. Втім добре розуміємо, що на старательському промислі заробляють сотні, а от «бурштинове» клеймо тягнуть тисячі. Саме останнім доводиться шукати хоч якийсь підробіток, аби наздогнати нав’язаний рівень життя. Цьогоріч, попри низьку вартість, непогано виручили чорниці. За день сім’ї могли поповнити свій бюджет на кілька тисяч. На чому ж наразі вдасться заробити копійку, дізнавався «Дубровицький вісник».

Дари полів та лісів

Не так давно в нашій газеті було оголошення про купівлю лікарських трав. Відтак найперше телефонуємо туди. Отож за кілограм безсмертника дають 35 гривень, за листя берези та кору крушини – по 10 гривень. Щоправда, мінімум слід назбирати від 100 кілограм.

Чомусь в нашому районі бізнес на травах не надто розповсюджений. Хоча на сусідній Костопільщині завдяки йому заробляють немалі гроші. Туди регулярно приїжджають заготівельники за свіжим травами. Пані Марія із села Ставок Костопільського району розповідає, що на поля йдуть цілими родинами. За 3-4 години реально одержати до 500 гривень.

Є безліч пропозицій і в Інтернеті. Зокрема ми поспілкувались з підприємцем Олександром з Нетішина. Він більше спеціалізується на закупівлі сухих трав.

«Якщо регулярно займатись лікарськими рослинами, то це може принести непоганий дохід. Маю клієнтів переважно в селах. Вони заготовляють певну кількість трав, телефонують мені і я приїжджаю забираю. Якщо є достатньо продукції, можу приїхати і до вас. Якогось особливого обладнання для цього заняття не треба. Зазвичай збирають рослини біля річок, в лісі та на полях. Дехто навіть садить біля хати. Сушать їх на горищі. Правда, треба наглядати за цим процесом, перемішувати по кілька разів на день, аби трави не зопріли. Також варто слідкувати, щоб вони не були довго на відкритому сонці, а то швидко осиплються. Добре висушені рослини потрібно зберігати подалі від вологи, найкраще – в  полотняних мішках. Головні критерії при прийомі – запах та товарний вигляд», – консультує Олександр.

Відтак він бере сухе листя кропиви по 25-30 грн./кг, чистотіл – по 18 грн., подорожник – по 20-25 грн., лист мати-й-мачухи – по 25 грн., деревій – по 12 грн., череду – по 20 грн., хвощ – по 12 грн., звіробій – по 16-18 грн., лист малини, смородини, ожини – по 20-25 грн. Втім найбільше ціняться зараз цвіт липи – 110-120 грн., пелюстки волошки – 550 грн. та суха чорниця – 270 грн. Підприємець купує і свіжу обліпиху на гілках по 10-12 грн. та коріння хрону – по 4-6 грн.

Ще подекуди приймають ожину. Найактуальнішими ягодами нині є бузина та чорна горобина, їх беруть по 3-4 грн. за кіло.

Стартує період реалізації яблук. Заготівельники їх скуповують по 70-90 копійок за кілограм. Дорожче (по 1,30 грн./кг) приймають фрукти на заводі в Рівному, що знаходиться на вулиці Грушевського, 2а. З початком вересня починається і сезон волоських горіхів. Проте ранні плоди купують не дуже дорого. Торік за кілограм правили в середньому 15 гривень. Значно більше можна вторгувати, якщо горіхи просушити, обробити та полущити.

Ще на одне оголошення натрапляємо в «Поліському репортері», де до  співпраці запрошують грибників, збирачів виноградних слимаків і навіть здобувачів  рогів оленя та лося. Чоловік, який відізвався на наш телефонний дзвінок, зазначив, що на гриби поки не сезон, тому їх не скуповують. В Інтернеті  три літри сушених лісових дарів можна збути щонайменше за 250 гривень.

Виноградні равлики – ходовий товар на Львівщині та Закарпатті. В нас поки заробіток на слимаках є диковинкою. Равлики водяться переважно в лісі. Їх збирають до сходу сонця та після дощу. Якщо працювати швидко, то за день можна «вполювати» до 30 кілограм. Скуповують їх по 13 гривень. Далi наших слимакiв везуть до Австрiї, де обробляють, чистять i продають французам, якi дуже люблять цей делiкатес. Втім цьогоріч займатися таким бізнесом пізно. Потрібно чекати наступного літа.

Селяни ще мають надію на городину. Уже сьогодні на продовольчих ринках молоду картоплю можна купити за ціною від 3 до 5 грн./кг. І це не пік падіння вартості. Цілком ймовірно, що нам цієї осені доведеться віддавати бульбу за рекордно низькою ціною. Фахівці прогнозують, що картоплю закуплятимуть в людей навіть по 1 гривні за кілограм. Вартість буряка та моркви дешевша в кілька разів, ніж торік, констатують фермери. Зараз їхня ціна на опті – 3 гривні.

Гроші на… смітті

Можна підзаробити і на непотребі. Зокрема в Дубровиці приймають картон по 1,50 грн. за кілограм, газети та книги – по 1 гривні. Головна вимога до сировини – сухість паперу.

П’ята частина усього барахла на смітниках – це скло. Воно тотально засмічує звалища і практично не розкладається з плином часу. У радянські часи такої проблеми не було, адже в кожному домі на балконах чи в комірчинах рівними рядочками стояла тара з-під молока, лимонаду та пива. Її ретельно мили та здавали у пункти прийому, в які іноді вишикувалися чималі черги. Нині такого ажіотажу немає, проте і в нашому місті працює подібна «точка». Приймають там склобій по 25 копійок за кілограм. Приїжджі підприємці купують кольоровий склобій по 30 копійок, білий – по 60.

Поліетиленову плівку можна збути по 6 гривень за кіло, пластикові пляшки – по 3 грн./кг, бляшанки  – по 12 грн./кг.

Першими почали заготовляти пір’я та пух цигани. Вони й донині їздять селами й практично за копійки купують у бабусь старі пухові перини, подушки та ковдри. Більш-менш реальну ціну за пух та перо можна отримати від скупників. Якихось пунктів прийому у нас немає, по району часом їздять спеціальні машини. Пропонують в середньому 35 гривень за кілограм пера. Якщо пір’їнки зібрані від ваших домашніх пернатих, то подбайте, щоб «одежина» з гуски, курки, качки була розфасована кожна окремо. Найдорожче ціниться пух водоплаваючих птахів, адже він не мокне. Також закупники більше заплатять за біле перо, ніж за чорне.

Лідером на ринку купівлі відходів залишається металобрухт. Саме його дубровичани активно збирають, здають і заробляють на цьому чималі гроші. Підприємці платять за «залізне сміття» в середньому 3 гривні за кілограм. Якщо ж ви щасливий володар кольорових металів, то свій гаманець зможете поповнити набагато швидше. Адже за мідь у Дубровиці правлять близько 95 гривень за кілограм, за алюміній – 24 гривні.

Скарб на горищі

В кожного на горі дому є купа речей, які й шкода викинути, і в господарстві не використаєш. Втім варто найближчим часом зробити там генеральну ревізію, адже серед лахміття, котре на перший погляд і гривні не варте, колекціонери можуть запримітити справжній скарб.

Якщо натрапили на старі листівки, фотографії чи листи, то не спішіть кидати їх до грубки. Адже, скажімо, радянські відкритки можна збути по 1-5 гривень за штуку. Чим вони раритетніші, тим дорожчі. Наприклад, конверт, датований 1919 роком, оцінюють у 1000 грн. На листах можуть бути старі марки, вартість котрих коливається від кількох гривень до кількох тисяч.

Фотографії давніх часів також можна непогано продати. Так, за колекцію з 145 фото, на яких зображена події Другої світової війни, просять на сайті ОЛХ 150 000 грн. Якщо на світлині зображено давній пейзаж якогось міста, портрет знаменитості чи просто раритетне зображення, то вартість одного знімка може сягати від 20 до 500 гривень.

Напевно, чи не у кожної радянської малечі були іграшки-неваляшки. Нині їх можна продати від 100 до 1300 грн., залежно від розміру та стану. Ціняться на аукціонах і ляльки, і машинки, і ялинкові прикраси виробництва минулого століття.

А яка дитина у часи, коли в Україну ввірвались закордонні жувальні гумки (turbo, Donald Duck, Love is тощо), не збирала наклейки та вкладиші. Нині їх можна продати по 2-7 гривень за кожну.

Також в Інтернеті випадково знайшли  цікавий екземпляр на продаж – колекційну цеглину, виготовлену Тюремним заводом в Києві, з початковою вартістю майже 700 гривень. А от колекція цегли XIX-XX ст. оцінюється в 78 тисяч. Погодьтесь, пристойні гроші за будматеріал.

Загалом будь-яку стару річ можна виставити на аукціон. Хтозна, можливо, й на раритетний годинник дідуся чи бабусину картину або шкаф знайдеться свій покупець.

Однак в мережі реалізують не лише старовину. Люди намагаються продати й власні речі. Тож заходимо на ОLX та дивимось від чого позбуваються наші земляки.

Бурштинова лихоманка дається в знаки повсюди. Ось і тут в топі оголошень пропозиції купити пожежні рукави, насоси, мотопомпи тощо. Пропонують також і результати такого промислу, зокрема люстру з бурштиновим плафоном за 32 тисячі або картину з «сонячного» каменю за 5 тисяч.

Звісно найбільш вартісним товаром, котрий продають дубровичани, є нерухомість. Так, елітний будинок з банею, вольєрами та фонтаном з водопадом вартує, увага, більше 4 мільйонів гривень. Все-таки вміють в нас люди красиво жити. Жаль, що середньостатистичному дубровичанину, аби зібрати цю суму зі своєї зарплати, потрібно буде запастись еліксиром безсмертя. Є також кілька будинків та квартир від мільйона гривень.

Масово продають наші краяни і транспортні засоби. Поміж сотень оголошень можна знайти пересувний засіб для будь-якої потреби та на будь-який гаманець. Наприклад, BMW за мільйон, грузовик за 40 тисяч, Москвич 1985 року за 10 тисяч чи мопед «Карпати» за 3,5 тисячі.

Серед неординарних пропозицій можна придбати в дубровичан голуба за 30 грн., двометрового вазона «Тещин язик» за 850 грн., раритетну скриню за 1000 грн., пояс для схуднення за 250 грн., 682 монети 1961-1991 років, більярдний стіл за 800 дол.США та акаунт у грі за 200 грн.

Загалом поліщуки позбуваються від книг, взуття, одягу, меблів, побутової техніки до живності та продукції з власного городу. 

Великого капіталу, звісно, на вищеперерахованому не набудеш, проте копійчину-другу на кишенькові витрати отримати можна. Щоб заробляти суттєвіші гроші, слід започатковувати власну справу. Є багато успішних прикладів в Україні, коли люди «піднімались» навіть на часнику та помідорах. Втім у бізнесовій справі головною перепоною є зазвичай брак коштів. Але, як-то кажуть, гуртом батька бити легше, і, виявляється, гроші заробляти теж. Про такий феномен нам розповіла знайома з Тернопільщини Тетяна Васильчишин.

Є в сусідній області сільська глибинка Лосятин. Її мешканці завдяки експорту малини і полуниці в день заробляють як в Європі – від 2 до 5 тисяч (!). Все це завдяки тому, що у свій час очільниця населеного пункту разом з селянами створила кооператив. Фонтаном одразу він не забив – і власні гроші прийшлось вкладати, і великого доходу на початках не було. Але поступово зусиллям голови у село «влились» інвестиції завдяки міжнародним грантам. Подумати тільки: за останні роки Лосятин зумів впровадити вісім проектів, залучивши для свого розвитку 21 мільйон гривень. Нині там діє ягідний, молочний та кооператив з виробництва брикетів. Таким чином відстале село перетворилось на гідний приклад для усієї України.

Отож, можливо і нам варто не зациклюватись на «сонячному камінні», а нарешті починати господарювати, як європейці, до котрих так прагнемо.

Леся КОНДРАТИК.