Чи ж виносити сміття з хати?

Про сміття у місті говорено-переговорено. От і нещодавно на телемості в Дубровиці великий рівненський журналіст зауважив, що наше місто, за винятком центру, неприбране. Чи то об’їхав він всі вулиці Дубровиці, чи то йому наснилося, чи виробив для себе формулу –шукати на периферії тільки сміття. Особисто мені за його висловлювання стало образливо. Шкода, що не помітив рівненський представник четвертої влади у нас позитиву, а от смітники чи то їх відсутність побачив на відстані, як справжній медіум чи оракул. Якось дивно, що й представники нашої громадськості, що на майдані того вечора на телеміст зібралися, проковтнули кпини обласного «аналітика», сказані на адресу  нашого міста, громади, мера.

Так, у місті подекуди не зовсім чисто. Це марсіани нам вночі, як ми міцно, солодко спимо, папірці і пляшки скидають, граються так, теж над нами насміхаються. Не завжди  й встигає будинкоуправління  чи комунальна служба всюди прибрати, бо буває, що за кілька годин сміттєві баки наповнюються вщент. Як? Яким чином ємкості, щойно прибрані, незадовго стають переповненими? А ви прослідкуйте, як хитрі дубровичани, серед них і чимало «новоспечених» мажориків, привозять на своїх автівках мішки з відходами і викидають у спеціалізовані баки. Дійсно, для чого ж їм договори з підприємством укладати і платити за організоване вивезення побутових відходів? Можна ж серед білого дня за кількасот метрів викинути у бак все, що у господі зайве. А пенсіонери з хрущівок, бюджетними з багатоповерхівок хай за вивезення сміття платять. Вони ж дурніші. Є й інший варіант: можна викинути сміття десь на узбіччі на в’їзді в місто. Хай  рівненські журналісти мають привід «чмерити» мера, якого ми обрали, Столярця, який  за кожним з нас має папірець підіймати, як підсумок, нас усіх.

Погоджуюся, що Дубровиця не ідеальна. Ми не ідеальні. Нема нічого ідеального в цьому світі. Але якщо шукати у людях, подіях, обставинах лише негатив, то суспільство в цілому кращим від цього не стане.

Помітила тенденцію, коли щось позитивне пишеш про місто, то відразу перепиняють на вулиці і звинувачують у підтримці міської влади. Так було завжди і при роботі міської ради минулого скликання, і тепер. Скажу по-народному: з Богданом Микульським дітей разом не хрестили, швидше всього, вже й не будемо цього робити. Кожен, хто очолював і очолює нашу громаду, попри помилки, робить для її чимало хорошого. Ми ніколи не обирали поганих мерів. Ми обирали достойних, на думку, більшості. Всі вони працювали, не сиділи, склавши руки. У кожного, звісно, свій почерк і стиль роботи. Докладає зусиль, аби Дубровиця була кращою, теперішня міська влада. Робили місто більш затишним і комфортним і обранці минулих скликань. Але, не забуваймо, що від помилок ніхто не застрахований. Безперечно, треба на їх вказувати і критикувати, РАЗОМ шукати шляхи подолання наших труднощів. Й добре, коли люди радять, вчасно підмічають, ставлять певні речі під сумнів і знаходять істину. Але зле, як людина,  лише в загальних, віддалених рисах знає наше повсякдення, дозволяє собі принижувати наше місто, а отже усіх нас.

У народі кажуть, що сміття не треба виносити з хати… Ні, треба його викидати, у спеціально відведені місця, не нагромаджувати у власній оселі. Думаю, не варто, свої суто внутрішні недоліки розкидати на всю область, бо нікому чужому, по великому рахунку, вони не треба. В кожній хаті по своїй лопаті. А журналіст, який сміявся (мало не падав у студії), наголосив на нікчемності райцентру, у якому живе громада близько 10 тисяч чоловік. В цій громаді так багато шанованих особистостей і людей, до рівня якого багатьом аналітикам  ще рости і рости. Образливо, не так за себе, як за тих, хто віддавав Дубровиці і дубровичанам душу, серце і свій розум. Отож давайте будемо виносити сміття туди, де йому зможуть дати лад. Й чисто буде. І у місті, і у душах наших. А ще, варто шукати один в одному не лише негатив, бо далеко не він стержень людського співіснування.

Любов Клімчук.

Кожен раз викидаючи сміття на березі річки або озера, в лісі чи в полі,

задумайтеся над цими цифрами. Ваші онуки, а може, навіть правнуки будуть насолоджуватися всіма цими принадами після вас.

1. Послід тварин – біда великих міст. Термін розкладання невеликий, всього 10-15 днів, але він доставляє багато клопоту.

2. Харчові відходи. Розкладаються близько місяця.

3. Газетний папір. Термін розкладання – від 1 місяця до 1 сезону.

4. Листя, насіння, гілочки. Навіть вони можуть бути причиною серйозного забруднення в умовах міста. Термін розкладання – 3-4 місяці.

5. Картонні коробки розкладаються протягом 3 місяців.

6. Папір. Звичайнісінька офісний папір розкладається 2 роки.

7. Дошки з будівництва. Якщо вони не зберігаються в належних умовах, то термін розкладання досягає 10 років.

8. Арматура. Термін розкладання 11-13 років.

9.Залізні банки. Термін розкладання – 10 років.

10. Старе взуття – 10 років.

11.Уламки цегли та бетону – 100 років.

12 Автоакумуляторів – близько 100 років.

13. Фольга – понад 100 років.

14. Електричні батарейки – 110 років.

15. Гумові покришки – 120-140 років.

16. Пластикові пляшки – близько 180-200 років.

17. Алюмінієві банки – термін розкладання 500 років.

18. І, нарешті, скло. Скільки його вже розбито в наших місцях відпочинку, нікому невідомо. Термін розкладання скла більше 1000 років, ще як мінімум 12-15 поколінь буде насолоджуватися нашими осколками.

Разом з тим:

Щосекунди у світі з’являється 3,8 кг «екологічно нешкідливого сміття», що переважно складається із харчових відходів.

Якщо викинути в море паперову серветку, вона повністю розчиниться за 3 місяці. Недопалок плаватиме у воді від року до трьох, а поліетиленові пакети – від  15 років.

Найпоширеніше сміття на планеті – цигаркові недопалки, яких щороку викидають аж 4,5 млрд. штук.

Перший завод по спалюванню сміття з’явився в Англіїї 200 років тому.