Спорткомплексу

в Дубровиці бути чи не бути?

Одвічна Шекспірівська дилема переслідує будову на стадіоні «Горинь» уже не перший десяток років. Адже історія її зведення починається ще за Радянського Союзу, саме тоді були перші спроби спорудження спортивної зали. Втім далі побудованих стін та покрівлі справа не пішла. Уже за незалежності України місцева влада намагалася подарувати друге дихання будівлі, реконструюючи її. Для цього був розроблений відповідний проект, однак він не пройшов експертизу через застарілість конструкції. У 2012 році було прийняте рішення зробити вже третій проект. Згідно з ним зал мав зводитись на старому фундаменті. Але, як бачимо, все знову ж залишилось лише на папері. Взагалі складається враження, що територія стадіону стала місцевою аномальною зоною. Адже в цьому бермудському трикутнику дивним чином безслідно зникли починання, ідеї та й врешті-решт сотні тисяч гривень, адже проектна документація справа не з дешевих. Весною цього року знову почали говорити про спорткомплекс. Ініціатором став голова спортивної райорганізації «Колос» Андрій Гриневич. Саме з ним нам вдалось поспілкуватися про перспективу вирватися з цього замкнутого кола.

«Коли я запропонував районним керівникам розпочати все з нуля – розробити новий проект, за яким слід знести фундамент і будувати уже не просто спортивну залу, а повноцінний комплекс – зрозуміло, що було певне збентеження. Мені сказали, що я говорю про речі з розряду фантастики. Звісно, завжди краще синиця в руках, ніж журавель в небі. А в нашому випадку готова документація і зведений фундамент, ніж на перший погляд нездійсненні плани. Однак все стає зрозуміло, якщо зіставити проект 2012 року і новий», – розповідає пан Андрій.

Різниця справді очевидна. Так, по-перше, спортивний зал, збудований за старим проектом, не відповідатиме сучасним стандартам. «Ми не матимемо права проводити обласні та всеукраїнські змагання. Тому нас оминатимуть і будуть їхати в Зарічне, де є повноцінний зал 44 на 24. В нас же буде спортзал, схожий на коридор (17 на 40). До того ж в ньому неможливо буде розмістити трибуни для глядачів, що також є порушенням норм».

Другим важливим фактором є те, що наявний фундамент уже не підлягає реконструкції. Він чотири роки перебував під відкритим небом, тому зрозуміло, що там пішли тріщини, фундамент осів та заріс. Варто наголосити, що старий проект був поданий до Державного фонду регіонального розвитку для надання фінансування. І навіть був включений до конкурсного списку. Втім після перевірки комісія дійшла висновку, що будівництво на старих підвалинах неможливе, тому його виключили.

Ще одним цікавим моментом є вартість спорудження спортивної зали. «Для зведення будівлі за проектом 2012-го на той час потрібно було 9 мільйонів гривень. За останні роки гривня значно знецінилась, тому зараз цю суму слід множити на 4. В результаті лише на спортзал треба витратити до 40 мільйонів гривень. А відповідно до нового проекту вартість універсального залу з технічними спорудами та внутрішніми і зовнішніми трибунами становитиме 21,5 мільйона гривень. Така ціна пов’язана передусім з новітніми технологіями будівництва».

«Якщо вкладати гроші, то треба це робити з розумом. Адже в усіх попередніх проектах йшлося лише про спортзал, натомість про стадіон мови не було. Однак ні для кого не секрет, що він наразі є ганьбою району. Молодь йде туди розпивати спиртні напої та курити, а не використовувати його за призначенням. Тому, скажіть, як в дитини, котра прийшла на стадіон і побачила лише розруху, може прокинутись бажання займатися там спортом? Відтак слід облагородити і саму територію. Загалом у новому проекті передбачена будівля спортзалу з місцями для глядачів, роздягалками, душовими та кабінетами, штучні манежі та трибуни на вулиці, гімнастичне містечко, бігові доріжки. Також обговорюється можливість включення ще й басейну», – зазначає Андрій Гриневич.

Звісно звучить все чудово, однак закрадається сумнів, що і ця ініціатива може повторити історію попередніх спроб. Та й опитана нами молодь не вірить, що спорткомплекс у нас таки буде. Більшість впевнені, що це або займе не один десяток років, або «з’їсть» шалену суму грошей, через що знову ж стане черговим будівництвом з «бородою». Прикро, що навіть молоді люди, які мають першими підхоплювати подібні починання, настільки зневірені та впевнені, що всім заправляє тотальна корупція.

Втім, зізнаємось, рішучість пана Андрія вселяє впевненість у «хепіенді»: «За останній період зі спонсорською допомогою в нашому районі відкрито зал боксу, важкої атлетики та тенісу. Хоча ще кілька років тому така перспектива здавалася нереальною. Тому я щиро сподіваюсь, що і спорткомплекс вдасться довести до пуття. Принаймні постараюсь зробити для цього все можливе. Наразі зроблені вже перші кроки. На цій сесії районної ради стадіон «Горинь» переданий на баланс управління освіти, молоді та спорту, котре має повне право укладати договір з фірмою для розробки документації. Новий проект за попередніми підрахунком обійдеться в 400 тисяч гривень. Тому основним завданням зараз є пошук цих коштів. Зокрема вже надіслані листи до міської та сільських рад, в яких є вільні залишки в місцевих казнах. Надіюсь, що наша влада і надалі не словом, а ділом допоможе втілити цю ідею в реальність».

«Спорт в нашому районі суттєво піднявся. Багато що реформовано, багато що змінено. Але прикро, що маючи значну територію стадіону, дітям немає де займатись. Наша ДЮСШ для проведення ігор та тренувань змушена орендувати зали та поля в навчальних закладах району. Однак приємно, що навіть не маючи бази, в нас є призери обласних та всеукраїнських змагань. Впевнений, що спорткомплекс підніме районний спорт ще на вищий рівень», – додає керівник «Колосу». 

Що ж до часових рамок будівництва Андрій Гриневич поки обіцяти нічого не може, однак надіється на найшвидший результат. Головним «каменем спотикання» є фінансування, а точніше його нестача. Він говорить, що якщо складеться все якнайкраще, то зведення комплексу розпочнеться уже наступного року, були б лише гроші. Основними джерелами коштів стануть районний, обласний та державний бюджети, втім і допомога спонсорів буде не зайвою. Хотілося б, щоб і громада, а особливо молодь, не залишалась осторонь. Адже, як відомо, один в полі не воїн. І лише об’єднавши зусилля, можна розраховувати на позитивний фінал.

Якось один з політиків сказав: «Чим більше ми будемо вкладати в спорт і фізкультуру, тим менше доведеться вкладати в медицину». Хоча теза спірна, але, погодьтесь, зерно правди в цьому справді є.

Леся КОНДРАТИК.