Батьки + школа = виховання

31 березня у актовій залі центру позашкільної освіти пройшов форум батьківської громадськості нашого району. Традиційно у його роботі взяли участь ті, хто причетний до навчання та виховання майбутнього України. А це педагоги, батьки, працівники правоохоронних структур району, служби у справах дітей, учнівська молодь. Відразу зазначу, що кожен виступ на заході був цікавим і змістовним. Присутнім у залі свої думки учасники форуму доносили, апелюючи не сухою статистикою, а реальними прикладами з життя. Для себе почерпнула чимало цікавих нюансів, на які в пересічних розмовах навряд чи звернула б увагу – моральних, юридичних, психологічних. Коли ж про певні проблеми  нашого буття говорять спеціалісти, то й сприймаються вони свіжо і незаангажовано. Як завжди, налаштувала на небайдужий діалог у залі учаcників форуму начальник управління освіти, молоді та спорту Ніна Іванівна Стасюк. Вона зазначила, що обмін думками у залі - це найкраща можливість знайти відповіді на запитання, які хвилюють не лише присутніх, а й всю шкільну і батьківську громаду. Ніна Іванівна наголосила:

– Школа покликана сьогодні не просто давати дитині знання. Її основним завданням стає навчити вчитися, розкрити творчий, індивідуальний потенціал особистості, прищепити нестандартні форми мислення. Саме ці якості особистості в майбутньому стануть затребуваними в суспільстві. І, ставлячи перед собою таке завдання, школа не може з нею впоратися самостійно, вона потребує допомоги найближчих людей для школяра, його батьків. Хто як не вони знають особливості своєї дитини, хто може мати більшу мотивацію для подальшої їй повноцінної реалізації. Тому сьогодні школа невіддільна від батьків, і в цьому аспекті вона повинна йти від стандартного формального підходу до союзу вчитель-батько.

Слід відмітити велику проведену роботу щодо підготовки форуму Галини Захарівни Рабешко, головного спеціаліста управління освіти, молоді та спорту райдержадміністрації. Саме під її опікою поетапно розширюються об’єми роботи батьківських комітетів, налагоджуються їх взаємодія і планування. Галина Захарівна є у районі вдохновителем такої гілки освітянської роботи, як налагодження взаємодії педагогів і батьків у вирішенні питань виховного процесу.

На форумі виступили також Сидоренко Зоя Сергіївна – голова Дубровицького районного суду, Агатинська Наталія Анатоліївна – прокурор Дубровицького відділу Сарненської місцевої прокуратури, Родзін Ірина Миколаївна – голова районної батьківської ради, Ящук Микола Іванович – директор Удрицького навчально-виховного комплексу «ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ», Янковський Віталій Леонідович – старший інспектор Дубровицького відділення поліції Сарненського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, капітан поліції, начальник відділення кримінальної міліції у справах дітей, Лобзун Олена Петрівна – начальник служби у справах дітей райдержадміністрації, Галушко Дарина – заступник голови районної ради старшокласників, голова учнівського комітету Сварицевицького НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. – ДНЗ».  Кожен з них окреслив не лише свою ділянку роботи з молоддю (а за плечима ораторів чималий досвід роботи з підростаючим поколінням), а й запропонував своє бачення щодо подальшої співпраці з школою та батьками. Усі виступаючі закликали не бути байдужими до долі тих дітей, хто зростає сьогодні і не лише в неблагополучних сім’ях, а тих, у кого просто виникають проблеми чи то з однокласниками, чи то з рідними. Адже навіть тепле слово, підтримка чи мудра порада інколи допомагають змінити рішення молодої люди чи зробити необдуманий вчинок. А зараз думки про батьків, школу, дітей, як  про невіддільні складові виховного процесу.

(З виступів на батьківському форумі)

Галина Рабешко: «Дуже важливим є вплив сім’ї»

16 лютого 2016 року на базі центру позашкільної освіти проведено навчання районного батьківського активу та засідання районної батьківської ради. Розглянуто результати опитування школярів 7-10 класів  району з питань здоров’я, збереження та вивчення думки підлітків району щодо незаконного видобутку бурштину. Обговорено питання роботи батьківських комітетів з неблагополучними сім’ями. Вивчено питання щодо створення районного батьківського клубу. З вересня 2016 року плануємо організувати роботу батьківських клубів у ЗНЗ та районного батьківського клубу.

Працівниками психологічної служби у 2015 році проведено психологічні дослідження щодо визначення думки підлітків району щодо незаконного видобутку бурштину. В рамках вивчення даного питання 30 закладів освіти опитали школярів 14-18 років, які вже мають стале уявлення про законність використання корисних копалин та знають про причини виникнення такого явища. Із 1958 загального числа школярів цього віку було опитано 1310, що становить 66,9%. Основними причинами  видобутку «сонячного каменю» школярі називають такі: майже 54% вважає, що це чи не єдиний спосіб заробітку грошей у нашому районі; 21,2% опитаних кажуть, що причиною є відсутність робочих місць, яке зумовлює шукати засоби для існування; 8,76% вірять, що за допомогою бурштину можна дуже швидко збагатитися; 7,23% респондентів свідчать про те, що гроші з видобутку бурштину є додатковим заробітком до мізерної заробітної плати батьків; 4,14% вважають цей спосіб заробітку масовим. Вивчення думки школярів щодо незаконного видобутку бурштину лише може підкреслити цю глобальну проблему у нашому районі. Як видно із результатів – підлітки перебувають «у курсі» даного питання, розуміються на причинах виникнення, усвідомлюють екологічні наслідки, а також активно долучають до наповнення сімейних бюджетів, як і багато інших громадян. Потрібно наголосити, що близько чверті опитаних школярів (24,76) готові пропустити уроки заради можливості заробітку і ще 15,97% не визначилися у цьому питанні. У сумі це майже 40% «потенційних прогульників», які заради грошей можуть поступитися навчанням! Хоча, варто відмітити, що 60% не залишать шкільну парту та не спокусяться на «легкі гроші». Аналіз стану відвідування показав, що високий відсоток пропусків мають учні, заклади яких розміщені поблизу місць видобутку бурштину. Це Трипутнянський, Перебродівський, Туменський, Мочулищенський, Осівський, Озерський, Орв’яницький, Берестівський, Великоозерянський, Залузький, Кривицький і Бережківський заклади. Найбільше пропускають школу без поважних причин у Перебродівському НВК. І коли два роки тому найбільше пропускали школу учні середньої шкільної ланки, то тепер найбільше пропускають школу учні 10-11 класів. За 2014/2015 н.р. учнями навчальних закладів було пропущено 1 млн.081 тис. 821 урок. Це приблизно 93 уроки на одного учня за навчальний рік. Пропуски з поважних причин становили 99 5 тис. 590 уроків (82 уроки на одного учня), без поважних причин – 86 тис.231 урок (11 уроків на одного учня). Відповідно до пункту 15 Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку «учні, які тимчасово не відвідували загальноосвітній навчальний заклад, подають медичну довідку чи письмове пояснення батьків або осіб, які їх замінюють, про причини відсутності на уроках». У закладах наявні медичні довідки. А що стосується заяв та письмових пояснень батьків, то тут не завжди все так, як хотілось би.  В першу чергу повинна звернутись до голів батьківських комітетів. Дане питання варто розглянути на класних та загальношкільних батьківських зборах. Довести ще раз до батьків, що такі пояснення або заяви повинні бути обов’язковими, школа повинна знати причину, чому дитина пропустила уроки. Батьки часом свідомо дозволяють дітям не відвідувати школу, покривають їх прогули. Тому і не дивно, що трапляються випадки, коли заява або пояснення написано заднім числом і на 3-5 днів. Не може дитина, за винятком одиничних випадків, часто пропускати школу за заявою батьків по 3-5 днів підряд. Однією з проблем є не реагування батьків на свідоме невідвідування навчального закладу їх дітьми. Такі випадки у нас в районі були у Вербівському НВК, є у Перебродівському НВК. Було направлено не одне подання навчальними закладами в управління освіти, управлінням освіти згідно з п.18 Інструкції з обліку дітей та підлітків шкільного віку надсилалися подання у службу у справах дітей, залучалися працівники відділення кримінальної міліції у справах дітей. Але повністю вирішити дані питання не змогли. Бо батьки не реагують належним чином на зауваження та звернення адміністрацій закладів та суміжних служб. Думаю, що сьогодні ці питання піднімуть у своїх виступах служба у справах дітей та відділення кримінальної міліції у справа дітей. Напевне, у нас не все в порядку із законодавством з даного питання, коли у нас за стан відвідування у першу чергу несе відповідальність школа, а не батьки. І що може зробити директор чи класний керівник, коли батьки, на запитання, чому дитина не відвідує уроки, (а трапляється і таке) дозволяють собі грубо висловлюватися на адресу директора школи, класного керівника. Не директор школи чи класний керівник повинен думати, чому певного учня немає у школі, і не один день, а декілька днів підряд, а батьки. Не класний керівник повинен телефонувати батьку і просити написати пояснення за пропущені дні, а батьки повинні повідомити школу, чому, по якій причині дитини не буде сьогодні у школі. Дуже часто батьки свідомо замовчують причину невідвідування закладу, причини різні, в тому числі і незаконний видобуток бурштину. Тому прохання до батьківських комітетів – провести відповідну роботу у закладах з даними сім’ями і допомогти вирішити це питання. На сьогодні управління освіти непокоїть і екстернат як одна із форм здобуття повної загальної середньої освіти. Екстернат передбачає самостійне опанування екстерном програмового матеріалу і надає можливість проходження річного оцінювання навчальних досягнень та державної підсумкової атестації на базі загальноосвітніх навчальних закладів. У 2015 році державна підсумкова атестація у 11 класі з української мови проходила у формі ЗНО. У 2016 році для проходження державної підсумкової атестації у формі ЗНО додано ще математика або історія (на вибір). Коли у частині закладів здобуття повної загальної середньої освіти у формі екстернату носить одиничні випадки, то у Будимлянському НВК ця цифра сягає 19 дітей, у Великоозерянському – 7 дітей, у Перебродівському НВК – 30 дітей. Ні для кого не секрет, що на екстернатну форму навчання переходять діти, яким школа і батьки не може дати раду, які не бажають вчитись та відвідувати навчальні заняття. Питається, як самостійно вони опанують навчальний матеріал? Але це вже інша сторона медалі. Чому так? Напевне тому, що є Постанова Кабінету Міністрів від 12.04.2000 №646 «Про затвердження Інструкції з обліку дітей та підлітків шкільного віку», яка направлена на забезпечення здобуття громадянами України повної загальної середньої освіти.  Вважаю, що батьки повинні сприяти тому, щоб їх діти здобували повну загальну середню освіту, як передбачає законодавство України.  Нехтувати цим не слід. А виховувати дітей так, щоб вони цінували працю вчителя і школи.

 Ми змушені відзначити, що кожен третій  підліток 13-17 років має шкідливі звички, і лише 57% з них хоче подолати таку залежність. Ми помітили схильності до тютюнопаління та вживання алкоголю школярами, при чому число учнів, що періодично вживають спиртні напої більше за число курців (хоч і різниця не дуже велика). Можливо, це пояснюється тим, що у сучасних підлітків зросла мода на пиво, слабоалкогольні та енергетичні напої. Як бачимо, простір для роботи великий і різноманітний. Роботи дуже багато, адже мета, яку ми переслідуємо, - партнерство в ім’я духовного становлення особистості, здоров’я дитини, її інтелектуального розвитку – дуже благородна. Вважаю, що настав час нам всім: батькам, учнівській молоді, педагогам долучитись до проекту «За чисте довкілля». Подивіться, як засмічена наша природа, який жахливий стан мають наші населені пункти, вулиці, узбіччя. Давайте не будемо байдужими до землі, на якій народилися і живемо. Важливо не тільки прибрати територію, але і навчити своїх дітей дотримуватись чистоти, порядку, не смітити, виховати у них високу екологічну культуру.

Дарина Галушко, заступник голови районної ради старшокласників: «Треба жити кожним днем».

Хочу сказати, що районна рада старшокласників – це справді дієвий і ефективний орган учнівського самоврядування в районі, який дає можливість говорити про те, що нас турбує, дає можливість разом із дорослими робити добрі справи.

Нині все більш актуальними стають національно-патріотичні конкурси. Але для кожного з нас слово патріотизм має різне значення. На районному засіданні лідерів у грудні ми обговорювали вголос це питання і багато хто з лідерів сказав, що патріотизм на сьогоднішній день – це данина моді, коли всі одягнені у вишиванки, махають прапорами або співають патріотичні пісні. Особисто я вважаю, що серед нас є багато патріотів: одні це патріоти-державотворці, інші патріоти – мистецтвознавці, культурологи. Є серед нас патріоти-сім’янини, патріоти-землелюби, землероби. Простими словами про таких кажуть: «Люди на своєму місці!». Окремо треба сказати про патріотів-воїнів. Без усяких сумнівів, це звання є найвищим проявом патріотизму. Ті воїни, які захищають нашу землю, достойні від нас не лише слів вдячності. Я впевнена в тому, що успіх нашої держави багато в чому залежить від нинішнього покоління юнаків і дівчат, які сміливо можуть сказати: «Ми проти насилля! Ми проти війни! Ми проти розрухи і знищення нашої нації!». Ми вголос говоримо, що у нас є великі проблеми, але ми їх не можемо вирішити без вашої допомоги. Ми не можемо самостійно справитися з екологічними проблемами, що дедалі частіше з’являються як по селах, так і по містах, бо одними лише акціями ми не можемо ліквідувати стихійні сміттєзвалища. Нас турбує наше змістовне дозвілля! Адже ми обмежуємося тими заходами, що організовують переважно навчальні заклади. А наші старші друзі зовсім не мають вибору. Ми хочемо дружити з однолітками з Білорусії, Польщі, щоб пізнати, як живуть наші сусіди, і тому нам потрібна ваша допомога в організації дружніх поїздок. Ми хотіли б на рівні району втілити у життя проект «Пізнай очима свою Батьківщину», що запровадила наша Сварицевицька школа, і який має за мету розвивати туристсько-екскурсійний напрям виховної роботи, щоб не на словах, а на ділі вивчати культуру й історію нашої країни. Ідеєю впровадження цього проекту стало те, що наші вчителі пройняті бажанням показати учням культурну спадщину нашої держави, щоб пробудити інтерес молодого покоління, бажання жити у своїй державі, прагнення розбудовувати свою країну. Як часто ми – українці, возвеличуємо Європу, забуваючи просту істину: «Добре там, де нас нема»! Чи можемо ми мати правильне мірило про чужі держави, не знаючи привілегії своєї країни? Ось мета цього проекту. Хочу знову згадати Назара Рембезі і поділитися його особистими враженням від закордону. Він сказав, що у американських школах лідерська позиція проявляється в межах школи. «Районне учнівське самоврядування як явище за кордоном відсутнє, свої проблеми вони вирішують в межах своїх навчальних закладів. Їхня освіта багато в чому поступається нашій, і знання у них набагато слабші. А ми часто прагнемо перейняти у них досвід, не маючи елементарних уявлень про їхнє життя. За кордоном добре заробляти гроші, а жити краще в Україні. З нашою щирістю, добротою, довірливістю, українським менталітетом там важко вжитися, бо вони зовсім інші. Коли посміхаються в очі, то чекай усякого. Нам є чим пишатися і є чим поділитися з ними». Ось чому нам хочеться, щоб розширилася мережа навчальних закладів району, які б увійшли у проект ліцею, що спрямований на Європейську інтеграцію, щоб ділитися своїми думками, ідеями з іноземними друзями. У нас багато планів, багато хороших ідей! Але про них не треба багато говорити. Настав час, коли треба втілювати їх у життя, з вашою допомогою. По принципу: «Зробімо разом те, що завтра можливо буде пізно або неможливо». Наше майбутнє залежить від нашого голосу, від наших дій, від нашого вибору між Мовчати і Говорити, між Слухати і Діяти. Я насмілилася сьогодні говорити вголос про такі серйозні речі, бо мені не байдуже, що відбувається у моїй державі. Більшість молодих юнаків і дівчат хочуть змін на краще. А тема війни і досі не зникає з обговорення. Тисячі воїнів, а з них - не один десяток з нашого району, продовжують захищати цілісність України. Ми маємо пам’ятати, що кожен з них обміняв свій спокій, свою життєрадісність на душевну тривогу, біль, рану, які тяжко забути. Всі вони герої. Серед них є і загиблі. П’ятеро воїнів з нашого району. Життя – це дорога ціна, яку вони заплатили, щоб ми жили краще. Це ціна, яка не вимірюється ні в яких грошових одиницях. Про це не можна забувати! Третій рік ми працюємо над проектом «Пам’ять».

А на завершення свого виступу я хочу висловити найважливішу думку. Скільки б ми не говорили, усім нам і дорослим, і дітям хочеться впевнено вірити у краще майбутнє нашої держави, переживши складне сьогодення. Лише з відчутною підтримкою органів влади, батьківської громадськості, людей, що є на своєму місці, ми зможемо рухати свою ініціативу вперед у правильній послідовності. Бо мета нашого виступу не в тому, щоб формально говорити і в черговий раз послухати, а щоб бути почутими і дієво зрушити з місця. Як закликає усіх нас Ліна Костенко:

Нам треба жити кожним днем,

Не ждать омріяної дати,

Горіть сьогоднішнім вогнем,

Бо… ПОТІМ… може не настати!

Дякую за увагу!

Від автора: додамо, що Дарина виступила на форумі дуже впевнено, проникливо, достукалася до сердець всіх присутніх своїм бажанням саморозвиватися і шукати свою істину у житті. Відрадно, що наші освітяни допомагають батькам сьогодні виховувати таку талановиту і щиру юнь.

Любов КЛІМЧУК.