Воював – доведи!

або про землю, за яку сплачено нервами і кров’ю

Минулого тижня у залі РБК пройшла зустріч ветеранів АТО з  головою РДА Сергієм Киркевичем, керівником центру спілки ветеранів АТО Рівненщини Валентином Пахолюком, головою районного  ГО «Захисту прав та інтересів учасників АТО» Миколою Шкільнюком, обласним військовим комісаром Михайлом Твердохлібом. Цього дня наші земляки, які воювали на Сході, прийшли поспілкуватися і поговорити про наболіле: як виконуються  державні гарантії для учасників АТО, прописані в українському законодавстві. Кожного з них вислухали і почули, запропонували можливості вирішити проблемні питання. А вони у наших захисників є. Саме з метою сприяння подоланню повоєнних цивільних труднощів і створено відповідну структуру у Рівному – Центр допомоги учасникам АТО. Він розміщений у приміщенні ОДА. До складу входять представники громадських та волонтерських організацій, які працюють за п’ятьма напрямками – допомога в отриманні статусу, нагород та пільг; виплати за поранення, допомога сім’ям загиблих; виділення землі та квартир учасникам АТО; лікування і реабілітація; працевлаштування.

Очолив Центр Валентин Пахолюк – професійний військовий. Він – член правління обласної організації ветеранів АТО Рівненщини, перший заступник голови громадського формування «Територіальна оборона Рівненщини «ВАРТА». У березні 2014 року Валентин добровольцем пішов захищати незалежність України і до березня 2015 року виконував завдання в зоні АТО у складі батальйону «Горинь» на посаді офіцера-психолога. На зустрічі з нашими демобілізованими земляками Валентин Пахолюк розповів про роботу центру, закликав наших захисників звертатися за необхідною допомогою до цієї структури, наголосив про свою особисту небайдужість до проблем кожного, хто захищав Україну, а також родин вояків. Зокрема вже під час зустрічі Валентин давав кваліфіковані консультації і роз’яснення щодо законного врегулювання проблемних питань присутніх. У разі потреби всі ветерани АТО та члени їх сімей можуть звертатися до Валентина Пахолюка за тел. 068 850 40 10.

Голова РДА Сергій Киркевич у своєму зверненні до ветеранів АТО ще раз підкреслив: проблеми демобілізованих для нього – справа честі і репутації як керівника і як людини.

– Жодне зауваження і жодне запитання наших солдат, їх родин не залишилося у районі не поміченим. Скажіть, кого з вас я не прийняв і не вислухав, у своєму кабінеті, – зауважив Сергій Васильович, – я завжди сприяю там, де можу чимось зарадити. Я казав і кажу, що всі ваші питання і проблеми для мене першочергові. Кажу це, дивлячись вам у вічі. 

Обласний військовий комісар спілкувався з нашими демобілізованими земляками і як військовий командир, і як товариш, і як психолог. Для кожного підібрав потрібні слова і кожному дав можливість висловитися. Погодьтеся, часто сьогодні, навіть просто вислухати хлопців, дати їм можливість виговоритися  – це правильна психологічна підтримка. Що ж до цієї зустрічі, то намічено шляхи вирішення конкретних проблем. Будемо сподіватися, що все заплановане вдасться і буде реалізоване. Про що ж йшлося під час зустрічі?

Один із захисників попросив, наприклад, вирішити питання щодо переведення його доньки на державну форму навчання. Як нам повідомив Валентин Пахолюк у телефонній розмові у понеділок, це питання вже у процесі вирішення. В області є кілька дітей ветеранів АТО, яких необхідно перевести на державну форму у згаданому у зверненні вузі.

Мати нашого молодого земляка з Зелені Михайла Конончука прийшла на цю зустріч з криком душі. Син воював на Сході, втратив там здоров‘я, а досі не має статусу учасника АТО. Є на це свої нюанси. Однак, попри все, питання отримання статусу учасника АТО для хлопця з Зелені вже також зрушилося з місця. Про це також зазначив у нашій розмові пан Валентин. А у той день нікого у залі не залишили байдужими слова матері.

– Скажіть, як мені сина у госпіталі пролікувати? – зі слізьми на очах звернулася вона до Анатолія Пахолюка. – Я сама недужа (у жінки онкозахворювання), де ж візьму гроші на лікування і реабілітацію свого Михайла? Як жити далі? Коли призивали, то ж знайшли мого сина, тому й зараз прошу, не кидайте мене сам на сам з цими проблемами. Бо нема довідки про статус – нема жодної допомоги.

 Будемо сподіватися, що спільними зусиллями і Валентина Пахолюка, і обласного військового комісара статус учасника АТО наш земляк найближчим часом отримає.

 Але найбільше емоцій викликало у залі обговорення земельного питання, а саме отримання земельних ділянок під забудову.

– Землю порозбирали гектарами у Дубровиці, а нам нема. (У період з 2002 по 2012 рік обабіч міста далеко не прості смертні й справді взяли собі під садівництво та особисте селянське господарство не по одному гектару землі. Але на той час зроблено це було законно, бо землею за межами міста у ці роки розпоряджалася райдержадміністрація. Вже у 2013-му землі за межами міста перейшли під опіку Держгеокадастру). Де поділася дубровицька земля, і хто її продав? Чому нам не вистачає тут ділянок під забудову?

На ці обурення Сергій Киркевич відповів так:

– Я дав завдання, щоб кожну вільну сотку земельники знайшли у райцентрі. Так і зробили. Поклали цей документ (де зазначено вільну землю) на стіл міському голові. Лист у міську раду написали, що ми контролюємо разом з нашими бійцями виділення землі у райцентрі. Не вірте пліткам, що недавно у Дубровицю комусь під забудову землю дали. Вже півроку нікому земля в місті не виділялася, нема генплану. Ви, хлопці, самі будете контролювати цей процес.

Віталій Сімаченко, начальник управління Держгеокадастру, дав детальну інформацію про процес отримання земельних ділянок за межами населених пунктів.

– До нашого управління із заявами про виділення землі звернулося 142 учасники АТО і 39 до органів місцевого самоврядування. Із 142 всі без виключення отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за межами населених пунктів та частина вже оформила правоустановлюючі документи на землю. Жодної відмови від управління у реалізації свого права на земельну ділянку за межами населених пунктів наші захисники у нас не отримали досі і не отримають в майбутньому. По мірі надходження заяв та за потребою будемо виконувати покладені на нас функції. Зазначу, що скористалися такою пільгою і родини наших героїв, що загинули на війні. Часто хлопці воюють і дають доручення рідним, щоб вони тут, на місці, зверталися із заявами на отримання землі. АТО триває, і важко сказати, скільки ще наших захисників-пільговиків ми будемо мати. Наголошую, ми розпоряджаємося виключно землями державної власності за межами населених пунктів сільськогосподарського призначення. Земля надається під садівництво та ведення особистого фермерського господарства.

Віталій Сімаченко також розповів, що на території району (щоправда, не у всіх сільрадах) проведено додаткове резервування земельних ділянок для передачі їх у власність учасникам АТО та сім’ям загиблих із земель державної (комунальної) власності для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва.

Всі наші захисники також написали заяви на отримання землі під житлове будівництво. А виділення таких ділянок у межах населених пунктів – це вже компетенція місцевих рад. За інформацією щодо зарезервованих земель комунальної власності (в межах населених пунктів) треба звертатись саме до міської та сільських рад, на території якої розташований земельний масив або земельна ділянка. На сьогодні 150 учасників АТО мають бажання отримати такі наділи під будівництво у райцентрі, де питання землі найбільш злободенне, бо вільних ділянок обмаль. Міський голова Богдан Микульський звернувся до демобілізованих земляків і запевнив:

– Жодну ділянку під час мого головування ще не виділяли на сесії міської ради. Я вам обіцяю, що вільна земля буде роздана учасникам АТО.

Зазначимо, що на даний час лише 39 захисників отримали землю у районі під будівництво. Це мобілізовані під час першой хвилі. 28 ділянок було надано учасникам АТО під будівництво житла у Дубровиці (2014 р.), 5 – у Сельці, 3 – у Мочулищі, по одній у Лютинську, Бережках, Бересті. У багатьох випадках проблема виділення землі впирається у відсутність генпланів сіл і міста. От, до прикладу, Перебродівська сільська рада виділила чималі кошти на його затвердження і вже розробила, але учасників АТО на території цієї сільської ради нема (!). Селецька, Берестівська, Людинська генеральні плани своїх населених пунктів розробляють, інші – ще думають, де кошти взяти на цю недешеву, але вкрай потрібну справу. От і Дубровиця через відсутність генплану не в змозі віднайти потрібну кількість земельних наділів під будівництво нашим захисникам, а якщо й зважити, що земля довкола Дубровиці належить не райцентру, а Сельцю, то зрозуміло, що забезпечити ділянками під будівництво всіх наших захисників тут не вдасться, принаймні найближчим часом. Хоча Віталій Сімаченко наголошує, що за завданням Сергія Киркевича було детально вивчено стан справ з цього питання у місті і ще «віднайдено» вільну землю під забудову для пільговиків. От тільки як цю землю ділитимуть, як визначатимуть більш достойних (кому і де ділянку дати)? Бо ж вони, звісно, різні за розташуванням, близькістю до комунікацій. Віталій Сімаченко пропонує створити комісію за участю ветеранів АТО, яка й буде ці ділянки між пільговиками ділити.

До слова, звучали цього дня у залі і думки, що статус учасників мають у районі й такі, хто насправді в АТО й не був. Але перевіряти підставність отримання цього статусу учасника АТО – це, звісно, не компетенція міського чи сільських голів чи райдержадміністрації.

Між іншим: частину землі, розданої довкола Дубровиці ветеранам АТО, довгий час окремі жителі міста використовували собі під городництво. Саджали картоплю та овочі там до свого столу, удобрювали, рекультивували. Вже й серцем прижилися до цих ділянок, як до власних. І тут, як грім серед ясного неба: віддали землю у приватну власність іншим людям. А так хотілося ще бодай кілька років тут врожай зібрати.

– Приїхав на свою ділянку. А там вже перегній завезено. Люди хочуть зорати поле. Що мені робити?, – звернувся один з присутніх у залі вояків до обласного комісара

– Це ваша земля, ви її господар. Думайте, як облаштувати її межі. А якщо без вашого дозволу посадять, то восени сміливо можете зібрати врожай, – пожартував Михайло Твердохліб.

А якщо серйозно, то тим, хто донедавна, як він думав, мав власний город, (ніде документально не оформлений) треба змиритися з тим, що у цієї землі є вже законний господар. Можливо, вам вдасться домовитися з ним і зібрати тут ще один або й кілька врожаїв. Якщо ж ні, то шукайте інші варіанти для свого господарювання. У Дубровиці цілком можливо знайти й інше місце під городництво.

Довідково:

За змістом ст. 121 ЗК України учасники АТО – громадяни України мають право на безоплатну передачу їм, зокрема, земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара; для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара.

Як надалі вирішуватимуться питання виділення землі у Дубровиці – побачимо з часом. Невдоволені захисники на зустрічі наголосили, що знають, як вимагати належне їм за законом. Мають на це право, бо держава покликала у небезпечну годину синів, братів, чоловіків, щоб відстояти мирне небо над головою. Ті, хто там був, не ховалися і не шукали підстав уникнути служби. Свої пільги вони завоювали ціною свого здоров’я, а то й життя. Завдання громадськості і влади сприяти, щоб наші земляки ці пільги  отримали.

Як на мене, то вважаю, що подібні зустрічі дуже потрібні, адже учасники неоголошеної війни на Донбасі потребують постійного супроводу і адаптації. Кожен громадянин, який виконав свій обов’язок перед Батьківщиною, має відчувати навзаєм опіку своєї держави.