пʼятниця, 1 квітня 2016 р.

який на смак «заробітчанський хліб»?
Весною для заробітчан розпочинається період «жнив» – Європа приймає людей на сезонний підробіток. Відтак українці беруть відпуски або ж взагалі звільняються з роботи і їдуть шукати кращої долі до Польщі, країн Скандинавії, Німеччини, Іспанії тощо. Аби не зводити кінці з кінцями з середньою зарплатнею у 2 тисячі гривень, котру дбайливо забезпечує власна держава, наші люди ладні виконувати «чорну» роботу, терпіти незручності та жити у чужій країні на «пташиних правах». Однак і для таких заробітків попередньо треба викласти кругленьку суму, зорієнтуватися в організаційних моментах та зважити всі за і проти. Отож  того номера ми писали про вироблення закордонного паспорта, нині ж спробуємо розібратися у вакансіях, платні та умовах закордонної  праці.

В поле, на фабрику,
на будівництво чи на курорт
Дошки оголошень в Інтернеті рясніють різноманітними пропозиціями тимчасового підробітку. Найпопулярнішими з них є вакаcії по збору врожаю. Так, в Польщі пропонують роботу в теплицях з квітня-травня цього року. Зазвичай там потрібно займатися вирощуванням та збиранням грибів, спаржі або квітів. Зарплатня залежить від роботодавця та вправності робітника, в середньому пропонують від 12 тисяч гривень на місяць при 10-12-годинному робочому дні. За збір та сортування ягід обіцяють платити від 10 тисяч гривень. Так само як і за польові роботи на плантаціях (догляд за кущами, рослинами, висадження саджанців, полоття тощо).
У всіх вакансіях схожі вимоги до робітників. Поляки хочуть бачити працьовитих та відповідальних людей від 20 до 55 років з хорошим здоров’ям. Вимагають відсутність поганих звичок та початковий рівень польської. Хоча для українців останнє не є великою проблемою через схожість мов. Цікаво, що багато роботодавців надають перевагу робітникам із сільської місцевості, котрі є звиклими до фізичних навантажень.
Варто зауважити, що у Швеції та Фінляндії за таку ж роботу платять в два рази більше. Збираючи чорницю чи морошку, можна заробити в середньому від 20 до 70 тисяч гривень. Втім ягідний сезон обмежений, він триває з другої половини липня до кінця вересня. Тому, якщо плануєте їхати, то варто поквапитись, адже у багатьох посередників набір на цьогорічний період уже закритий. Що ж до вимог, то, окрім витривалості та працелюбності, роботодавці хочуть хоча б мінімальне знання англійської мови та відсутність судимостей, штрафів та порушень в країнах ЄС.
У Фінляндії та Швеції можна також знайти роботу у теплицях упродовж всього року. Зазвичай роботодавці в такому разі підписують контракт з робітником на кілька місяців. Зарплата залежить від виду праці, загалом в середньому вона сягає від 30 тисяч гривень. У Португалії така робота принесе трохи менше – від 25 тисяч гривень.
Від 700 євро можна заробити на збиранні фруктів та овочів в Іспанії. В Італії за таку роботу пропонують 1100-1300 доларів.
За кордоном також потребують тимчасових різноробочих на заводах та фермах. Зокрема нині актуальні вакансії на фермі в Канаді (зарплата – 64 тисячі гривень в місяць, серед вимог – знання англійської, хоча б мінімальний досвід в с/г, контракт на 6-9 місяців), на фермі в США (зарплата – 80 тисяч, вимоги – закінчена вища освіта, потрібні чоловіки віком від 25 до 45, досвід роботи з технікою, бажано водійські права, контракт на 1 рік), на підприємстві в Чехії (зарплата – 25 тисяч), на фермі по догляду за тваринами в США (зарплата в залежності від виробітку – від 3800 доларів, контракт – від 2 до 4 місяців), на фабриці у Франції (робочий на забій птиці, зарплата – 60 тисяч, контракт – 12 місяців), на фабриці у Швеції (зарплата – 80 тисяч, потрібні чоловіки, сімейні пари до 45 років, бажане вміння водити трактор, контракт 12 місяців), на молочній фабриці у Фінляндії (зарплата – до 100 тисяч, бажане знання англійської мови, контракт – 12 місяців), на заводі у Швеції (рубка лісів, зарплата – 85 тисяч, потрібні чоловіки 25-45 років, контракт – від 3 до 12 місяців), на заводі в Литві ( робітники на оббивку м’яких меблів, вимоги – досвід столяра від 3 років), на агровиробництві в Австралії (зарплата – 85 тисяч, вік від 21 до 50 років, досвід роботи в с/г від 2 років або відповідна освіта, базове знання англійської мови).
Звісно найбільше пропозицій в Польщі. Тут шукають працівників на птахоферми (в середньому  зарплатня становить 17 тисяч в місяць), м’ясокомбінати (22 тисячі), швейні, деревообробні фабрики (16 тисяч), виробничі заводи (від 10 тисяч) тощо.
Є робота й для далекобійників та людей будівельних спеціальностей. При чому вона не залежить від сезону і підробіток можна знайти у будь-якій країні, тож тут вибір широкий і залежатиме лише від побажань та суми, яку людина планує витратити на дорогу, візу і проживання.
Курортні країни на сонячний сезон шукають переважно обслуговуючий персонал. Барменів, офіціантів, кухарів, покоївок, аніматорів, артистів і танцівників. У Болгарії на цьому можна заробити приблизно 500-800 доларів за місяць, у Греції зарплата може сягати 2200 доларів. У Туреччині аніматорам та офіціантам пропонують 450 доларів на місяць, зарплата танцівників стартує від 1200 доларів. Окремо варто виділити роботу на круїзних лайнерах, які працюють у всіх регіонах світу, включаючи Австралію. Персонал судна (бармени, офіціанти тощо) отримує не лише високу зарплату (від 750 до 3500 доларів), але й можливість потрапити у мальовничі куточки світу, куди навряд чи зможе самостійно злітати у відпустку. Проте варто пам’ятати, що така робота не легша за працю на полях з ранку до ночі.
Втім і в Україні можна знайти подібні вакансії. Звісно, зарплати в нас значно скромніші, але все-таки робота дома. Отож на літній період на роботу запрошують поварів, офіціантів, барменів, прибиральниць в готелі, адміністраторів, музикантів, аніматорів, вожатих. В середньому можна заробити за місяць 4 тисячі. Найменше платять вожатим – 2 тисячі гривень, найбільше працівникам пляжу – 7 тисяч.   
«Підводні камені»  заробітчанства
Заморські зарплати безперечно дурманять голову. Однак перед поїздкою на заробітки слід тверезо оцінити свої можливості (як фізичні, так і фінансові), підрахувати всеможливі витрати та якнайбільше дізнатися про роботу в країні, де плануєте скуштувати «заробітчанського хліба». Спробуємо трохи вам в цьому допомогти.
Почнемо з найпопулярнішої серед українських заробітчан країни – Польщі. Уявіть собі три вантажні «фури», повністю наповненні  євробанкнотами. Саме стільки (більше ніж 5 мільярдів євро) коштів переказали в Україну трудові мігранти в 2015 році за словами міністра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського. Цю країну наші громадяни обирають насамперед через географічну близькість, відсутність мовного бар’єру та легкість отримання візи (хоча з останнім пунктом з недавнього часу не все так просто).
Аби оформити документи та знайти роботу в Польщі, можна звернутися до спеціальних фірм, звісно це значно полегшить пошуки, однак і коштуватиме таке задоволення відповідну суму. Так, ми зателефонували до одного з рівненських агентств, яке надає інформаційні послуги щодо працевлаштування на польські заводи. Зокрема воно допомагає в оформленні документів та візи, консультує щодо виїзду, а також надає послуги страхування.
«Ціна залежить від періоду перебування та виду візи. Загалом вартість пакету документів та послуг обходиться в межах 4 тисяч гривень. Для роботи не обов’язково треба мати кваліфікацію чи певні навички. Головне бути фізично витривалим. Є вікові обмеження, для жінок – 45 років, для чоловіків – 50. Реально заробити за місяць 10-14 тисяч гривень. З Дубровицького району до недавнього часу не було в нас клієнтів, але в останній партії відправилося за кордон аж 12 ваших земляків. Нині головною проблемою є отримання візи. Раніше можна було вільно записуватись на чергу. Зараз же тотальна корупція, тому за місце треба платити або чекати його місяцями», – розповіла власниця організації пані Валентина.
Справді на сайті візового центру неможливо в онлайн-режимі призначити чергу для подачі необхідних документів, що ще півроку тому можна було зробити запросто. За телефоном також не можна зв’язатись, всі лінії перевантажені. Самі ж працівник пояснють, що на найближчий період місць нема і не зрозуміло, коли вони будуть.
Якщо ж ви все-таки дочекались своєї дати, то самостійне оформлення візи обійдеться дешевше. Наприклад, наша краянка Наталія зазначає, що того року платила сервісний збір в розмірі 435 гривень (вартість коливається від курсу злотого), 365 гривень страховки та 50 гривень за фото. Дорога їй обійшлась у 40 доларів. Запрошення від роботодавця коштувало 800 гривень. Деякі посередники, крім цього, окремо беруть плату за вакансію.
Заробітчани говорять, що для новачків робота, особливо збирання полуниці, може здатися пеклом. Студентка Ірина каже, що були випадки, коли приїжджали люди і через кілька днів їхали додому, бо не витримували. «10-12 годин ти практично не розгинаєшся. Після цього нестерпно болить спина, а коліна стираються до крові. Втім згодом звикаєш. Дуже мотивує майбутній заробіток, адже в день я отримувала більше 600 гривень. Зарплатню видавали щотижня. За житло я не платила, ним забезпечував господар. Їсти ми варили самі, продукти в Польщі подекуди набагато дешевші, ніж в нас». Дівчина радить запастись одягом, котрий і від спеки вбереже, і від дощу, оскільки працювати доводиться в будь-яких умовах. Без панамки, гумових чобіт і дощовика там не обійтись.
Заробітчан зазначають, що головне потрапити до хорошого пана. Бувають господарі добродушні та приємні, а є й такі, що слідкують за кожним твоїм кроком, кричать, недобираючи слів, та урізають платню за найменший промах чи хвилину перепочинку.
До того ж, рівнянин Назар додає, що велика удача натрапити ще й на хорошого посередника. «Я заплатив агентству немалі гроші – 5 тисяч. Що ж отримав натомість. Мене та ще кількох хлопців привезли о 4 ранку у Вроцлав. Відповідно ми почали телефонувати роботодавцю, однак ніхто не відповідав до 8 вечора. Агенти весь час заспокоювали, що пан таки приїде. Роботодавець справді ввечері забрав нас і завіз до зйомної квартири зі словами: «Ваше агентство мене не чує! Я їм говорю, щоб не присилали людей, бо поки немає роботи, а воно присилає, аби тільки гроші здерти». Він залишив нас там, пообіцявши знайти роботу на будівництві. Чекали ми тиждень, поки з’явиться вакансія. Робив я там місяць, обіцяна агентством зарплатня виявилась брехнею – дали на  руки 500 злотих».
Цікаво, що самі поляки їдуть на заробітки до країн Скандинавії (Фінляндії, Швеції, Норвегії). Там значно ліпші прибутки та умови праці. У пошуках вільної вакансії ми обдзвонили кілька фірм, у двох набір на сезон 2016 року був уже повністю закритий. Переповнені були навіть резервні списки. Втім детально про роботу у Фінляндії нам вдалося поспілкуватися з агентом Андрієм із Києва.
Отож загалом він бере за все 500 євро. В цю ціну входить вартість послуг, віза (60 євро), дорога (80-120 євро), бензин по Фінляндії (30 євро), проживання (5-6 євро в день), авто (120 євро на весь термін роботи).
Андрій розповідає, що робочі місця обмежені, тому зволікати не треба. Набір груп розпочинається з жовтня і триває до весни. Зазвичай 90% робочих місць віддається жінкам, 8% - сімейним парам і лише 2% - чоловікам. Чорниці у Фінляндії збирають з 15 липня по 30 серпня. Брусницю - майже цілий вересень, а гриби - із середини серпня до середини вересня.
Середній дохід становить від 50 до 100 євро в день. Кілограм зібраної чорниці коштує 2-3 євро, морошки – 10-15 євро, брусниці – 1-1,5 євро.
«Слід розуміти, що їхні ліси, то справжня тайга. Збирати ягоди буде непросто, – відверто зізнається чоловік. – Прокидатись треба о 5 ранку, аби випередити інших збирачів, яких буде чимало. Адже на такі заробітки з’їжджаються не лише українці – приїздить і дуже багато росіян. І погода там не тішить – волого, холодно, комашня докучає. Знаю людей, які задоволені заробітком, є й такі, що залишились розчаровані».
Чимало українців їдуть до Фінляндії без посередників. Зв’язуються особисто з фермерами, беруть автівку, розділяють на кількох витрати на бензин. Однак, щоб знайти точки продажу ягід, слід добре знати англійську мову. Тож такий варіант не кожному під силу.
Менш відкрита для сезонних заробітків Німеччина через чітке законодавство. Втім це не стосується молоді, адже ось уже понад дванадцять років діє спеціальна програма  виїзду за кордон для студентів із країн Східної Європи (ZAV). Вона поєднує вивчення мови, культури, традицій держави і одночасно заробітку. По такій програмі працювала й наша землячка Мирослава. «Я подала заявку на їхньому сайті в Інтернеті, згодом мені прийшло повідомлення про те, що я маю оплатити їхні послуги. Після того як прийшов контракт, мені потрібно було зібрати всі документи. Загалом для візи необхідна була довідка з вузу про навчання, копія паспорта, заліковки, страховка. На звичайну робочу візу іде те ж саме, тільки без довідки і заліковки. Також я знаю що, іноді вимагають виписку з банку про рух коштів.
Я працювала продавцем фруктів. Отримувала 7,40 євро за годину. Робочий день тривав від 5 до 10 годин на добу. Один раз в тиждень був вихідний. Мені надали житло, яке обходилось в 150 євро на місяць, ця сума вираховувалась із зарплати. Харчувалась сама. Але хвилюватись щодо цього не треба, багато грошей на це не пішло, адже ціни в маркетах доступні. До того ж тих, хто збирав на цій фірмі полуницю, годували безкоштовно.
Відношення роботодавця було хороше, загалом все сподобалося.
Віза та дорога  обійшлись мені десь в 5 тисяч гривень. Білет на автобус в кожній фірмі коштує по-різному. Краще брати білет відразу туди і назад, так дешевше», - розповідає дівчина.
Втім не всі залишаються в захопленні від роботи. Наприклад, на форумі одна із заробітчанок ділиться своєю історією: «Поїхавши до Німеччини, я вперше зрозуміла, що нас західноєвропейці мають за ніщо. Ми працювали по 10 годин щодня (з 5 ранку, але встати треба було о 4.15-4.20), жили в бараках, де на сотню працівників були лише дві душові, після роботи ще по 2 години стояли у черзі, аби помитись. Полуницю обробляли якоюсь хімією, тож у мене і ще половини дівчат руки від того в алергічних плямах були, а дехто задихався на тому полі й просто непритомнів. Їм навіть елементарної першої допомоги не надавали. Працювати змушували навіть за тридцятиградусної спеки, тож хто не отримав опіки і отруєння хімікатами, гарантовано згорав на сонці та непритомнів від сонячного удару. За весь робочий день ми мали по дві перерви, кожна по 15 хвилин. За цей час встигали сходити до туалету та перехопити бутерброд. За два місяці такої роботи, заробила виразку шлунка, хімічні опіки рук і трохи більше трьох тисяч євро. Вирішила, що більше ніколи не їздитиму туди».
Отож, заробітки бувають різними. Аби потім менше було розчарування, слід одразу забути про легкі гроші – доведеться працювати до сьомого поту. Погодьтесь, надзвичайно прикро, що прості люди не можуть знайти своє місце під сонцем на батьківщині, шукаючи порятунок в чужих краях. А наша верхівка, що не горює й в Україні, не лише не йде на зустріч своїм громадян, а ще більше підкидає у полум’я дров. Адже уже не перший рік керманичі планують стягувати із заробітчан податок  за доходи, намагаючись нажитися навіть на цьому.
Леся КОНДРАТИК.


Немає коментарів:

Опублікувати коментар