Василь ЯНІЦЬКИЙ: «Я не вірю, що для держави неможливо знайти додаткових 1,5 мільярда гривень для підтримки своїх громадян»

Цього року виповнюється 30 років Чорнобильській трагедії, одній із найбільших світових техногенних катастроф ХХ століття. Лише зараз частково відкривається правда про причини трагедії, одна з яких – невдало проведений експеримент (тоді Радянський Союз готувався до війни з Америкою, тож вивчалася можливість екстреної зупинки атомного реактора, однак теоретичні розрахунки виявилися неточними). І в одну мить мільйони українців стали заручниками «мирного атому»: одні були змушені залишати свої домівки, інші – з острахом дивитися на природу і посилено дбати про стан здоров’я.

Найбільше відчули на собі наслідки катастрофи на ЧАЕС жителі Полісся, бо саме туди пішла радіоактивна хмара. На Рівненщині до зон радіоактивного забруднення було віднесено 341 населений пункт Березнівського, Володимирецького, Дубровицького, Зарічненського, Сарненського, Рокитнівського районів. 11,2 тис. км. кв. опинилися в зоні гарантованого добровільного відселення та підвищеного радіаційного контролю. Щоб хоч якось компенсувати людям і здоров’я, і напругу, свого часу було прийнято Закон України «Про статус та захист громадян, потерпілих від Чорнобильської катастрофи», який передбачав близько 90 видів пільг, компенсаційних виплат, доплат і допомог. Серед них – безкоштовні ліки за рецептами, санаторно-профілактичне лікування, особливо дітей, безкоштовні дитячі садочки та виплати на харчування дошкільнят.

Однак, чим далі від Чорнобиля, тим більше держава дистанціюється від вирішення цих проблем. З початку 10-х років виплати соціальної допомоги постраждалим від аварії на ЧАЕС були поступово переведені на «ручний режим» Кабінету Міністрів і перекинуті на місцеві бюджети. А прийнятий 28 грудня 2014 року Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», взагалі скасував з 1 липня 2015 року низку пільг для «чорнобильців». І мова йшла не лише про скасування сумнозвісних «гробових», які жодного разу не індексувалися і на той час складали аж… 2 гривні 10 копійок на місяць. Молоді батьки, які проживають із дітками на забрудненій території, втратили право на безкоштовне  харчування в дитячих садочках та компенсацію дітям до 6 років, які не відвідували садочки. Також припинилися виплати сім’ям на кожну дитину шкільного віку, яка стала інвалідом чи перебуває на диспансерному обліку, у зв’язку із захворюванням внаслідок аварії на ЧАЕС, а також дітям шкільного віку, батьки яких стали інвалідами І та ІІ групи чи померли внаслідок катастрофи. Щодо безкоштовних ліків, то це право лишилося тільки для І та ІІ категорії, а для дітей та ІІІ категорії – лише з урахуванням доходів. Практично недоступним стало безкоштовне санаторно-курортне лікування.

Все це мотивувалося складною ситуацією, в якій опинилася країна з початком російської агресії на Сході. Втім, час минав, ситуація вирівнялася, а «чорнобильці» так і залишаються сам на сам зі своїми проблемами. 17 березня цього року Верховна Рада проголосувала за повернення багатьох із цих пільг, передусім щодо оздоровлення та лікування постраждалих і забезпечення дітей, постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС. Закон мав вступити в дію з 1 січня наступного року. Однак, 8 квітня Президент України наклав на цей Закон вето, мотивувавши це тим, що «реалізація Закону потребуватиме щорічно додаткових видатків з Державного бюджету України в сумі 1,5 млрд. гривень, а за відсутності відповідного визначення джерел доходів бюджету та в умовах обмеженості бюджетних ресурсів і суттєвого падіння економіки держави спричинять розбалансування Державного бюджету України».

Такий крок Президента здивував багатьох депутатів, які голосували за цей Закон. «Складається враження, що держава взагалі дистанціювалася від проблем «чорнобильців». З одного боку, 2016 рік оголошений роком вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, із іншого – жодного сприяння постраждалим, крім офіційних заходів, не передбачається, – коментує ситуацію народний депутат України Василь Яніцький. – Я не вірю, що для держави неможливо знайти додаткових 1,5 мільярда гривень для підтримки своїх громадян, тим більше, що це буде закладено в бюджет на наступний рік. Та ж легалізація видобутку бурштину та його обробки може дати мільярдні прибутки, однак і це питання чомусь постійно гальмується. За останні роки моніторинг екологічної ситуації та стану здоров’я населення практично не ведеться, хоча картина тут страшна. 80% звернень громадян до мене як до народного депутата – це прохання про матеріальну допомогу на лікування, і переважають саме онкозахворювання. А найближчим часом ситуація взагалі може бути непередбачуваною, оскільки разом із бурштином, який замість благословення поки що є прокляттям нашого краю, старателі підняли нагору і той самий радіоактивний цезій і стронцій, який за 30 років опустився в грунт на 10-15 м. Тому про ці проблеми зараз потрібно говорити і порушувати це питання на усіх рівнях. Кабмін має розробити нову комплексну програму оздоровлення і територій, і людей, які там проживають. А в травні Верховна Рада зробить спробу подолати вето президента, бо про людей, які постраждали від аварії потрібно згадувати частіше, ніж раз на рік», - зазначив депутат.

Подолати президентське вето, враховуючи нинішні політичні реалії, буде непросто, однак це можливо. І багато в чому позитивний результат залежатиме від активності самих «чорнобильців» та їхньої позиції у відстоюванні своїх прав. Бо так уже склалося у нас: чим голосніше кричиш, тим швидше тебе почують.

Михайло СЛОБОДЗЯН.