Які часи – такий і шопінг

Нормально одягнутися на ринку чи в магазині за власну зарплатню нині «місія нездійсненна». Адже після сплати комунальних та витрат на їжу грошей залишається обмаль. Тому для все більшої кількості українців в такому разі стають в пригоді секонд-хенди. І хоча ще багато людей уявляють їх як гори нікому не потрібного брудного мотлоху, наразі це спеціалізовані магазини з акуратно розвішаними речами на вішаках. Мережа таких закладів невпинно зростає, зокрема й в Дубровиці місцеві точки нещодавно доповнили ще два секонд-хенди. Відтак, що потрібно знати про покупки у «другі руки», читайте в нашому матеріалі.  

Як вживаний товар

потрапляє в Україну?

Поняття «секонд-хенд» народилося в Англії, коли королівські особи дарували свої речі як винагороду наближеним до них людям. У сучасному розумінні «секонд» з’явився понад століття тому – заможні містяни віддавали непотрібний їм одяг для бідняків. З часом така ось благодійність перетворилася у продуманий та процвітаючий бізнес.

До України вживані речі потрапляють із Європи та США. Основне їх джерело – надходження з приватних колекцій, коли люди позбавляються одягу та взуття, які виходять з моди чи просто набридають. Способи збору речей із «перших рук» є різні: у деяких країнах встановлені для цього контейнери, в інших – збиранням речей займаються спеціальні служби або організовуються відповідні акції. До секонд-хенду також відносяться поставки з магазинів зовсім нового одягу, котрий має незначні дефекти чи просто надто довго залежався на полицях. Далі ж весь цей товар надходить на фірму, де він упорядковується, дезінфікується і відправляється на експорт. В Україні компанії, які займаються продажем секонд-хенду місцевим підприємцям, працюють за двома схемами - одні продають товар так, як отримали його від фірми-постачальника, інші розфасовують одяг за певними критеріями: зовнішнім виглядом, станом, трендами тощо.

«В нас речі із Англії, вони доставляються в Україну через Польщу, – розповідає власниця  дубровицького секонд-хенду «Євростиль» Катерина Дубовик. – Закуповуємо товар на складі в запакованих мішках по 50 кілограм. Тому до останнього для нас залишається секретом їхній вміст. У тюках можуть бути разом зібрані зимовий одяг, літній, взуття, постіль, дитяче вбрання. Часто трапляються нові речі із етикетками, бувають фірмові одяг та взуття».

Власниця торгової точки додає, що речі в них продаються за тижневою ціновою схемою, починаючи від 175 в перший день  до 20 гривень за кілограм - в останній. Якщо ж товар не реалізувався за тиждень, то його повністю знімають та відправляють на подальшу переробку – для набивки м’яких меблів, іграшок, подушок тощо. В інших подібних магазинах Дубровиці можна зустріти продаж кращого одягу за окремою ціною або ж сталу вартість за кілограм  упродовж всієї реалізації.

Секонд-хендівські

стереотипи та перестороги

Пані Катерина також зазначає, що покупці заходять постійно, найбільше їх в перший та останній день. «Інколи в одні руки ми віддаємо до 5 кілограм товару. Приходять як пенсіонери, так і молодь. Чоловіки найчастіше купують спецформу, дівчата – кофтинки, плаття та взуття. Є й постійні клієнти, котрі заходять щодня і кожного разу знаходять щось нове для душі. Трапляються люди різного соціального статку, посилаючись на хорошу якість одягу, котра на порядок вища від китайського ширвжитку». 

Отож, бачимо, що й дубровичани не оминають секонд-хенди. Втім серед опитаних мною людей ставлення до магазинів «вживаного одягу» різниться. Одні регулярно туди заходять і вважають такі крамнички гідною альтернативою, особливо зважаючи на сьогоднішню економічну ситуацію та рівень життя. Варто відзначити, що особливо секонд-хенди хвалять мами малюків. Так, молода мама Діана каже, що подібні магазини є своєрідним порятунком для неї: «Дитина росте і не напасешся грошей, щоб весь час купувати нові речі. Наприклад, нещодавно придбала до десятка кофтинок за 60 гривень, у магазині з найбільшими знижками я й половини не купила б. До того ж зараз в нас на ринку одна синтетика. А тут можна знайти добротний одяг».

Інші ж, навпаки, упереджено ставляться до секонд-хендів, вважаючи ношений товар шкідливим і, навіть, небезпечним для енергетики нового власника.

Багатьох відлякує специфічний запах речей з «секонду», хоча саме він – свідчення безпеки одягу: речі обробляють гарячою парою і дезінфікуючим газом, який вбиває бактерії і віруси. Без цього жоден товар в Україну не пропустять повз митницю. Обробка підтверджується відповідною документацією. Цікаво, що свіжі речі в мішках його не мають, а з’являється запах з часом. Тому якщо в магазині панує важкий специфічний «дух», значить, товар лежить давно, і від нав’язливого аромату буде позбутися складніше.

Що ж до шкірних захворювань, то лікар-дерматовенеролог Інна Змієвська зазначає: «Одяг, який уже хтось носив, теоретично може переносити хвороби попереднього власника. Якщо, приміром, взуття носила людина, у котрої був грибок на ногах, то це може передатися тому, хто купить це взуття. Однак таке може статися лише за умови недостатньої обробки вживаних речей. Також речі з секонд-хенду можуть викликати алергічні реакції. Проте така ж алергія може бути і на нові речі. Це залежить від стану здоров’я самого покупця. Щоправда, випадків хвороби чи алергії через секонд-хенд у нас в області не було».

Тому вживану річ достатньо випрати при високій температурі і попрасувати. Якщо запах не зник, провести процедуру ще раз.  Що ж до примірки взуття, то тут слід дотримуватись елементарних правил гігієни, зокрема, не взуватись без шкарпеток. Спеціалісти також радять змінити в ношеному взутті устілки, а самі капці протерти  антибактеріальним засобом чи спиртом.

Також секонд-противники стверджують, що з ношеними речами  є шанс успадкувати якусь чужу біду – прокляття чи просто негативну енергетику.

«Звісно, речі, особливо ті, котрі є нашими улюбленими, які ми вдягаємо чи не щодня, перебирають енергетику власника, – пояснює біоенергетик Ольга Полянська для одного з всеукраїнських видань. – Проте, аби ця енергія зберігалася, зв’язок між річчю та власником має бути постійним. А сукні, светри чи взуття, потрапляючи на полиці чи купи секонд-хенду, проходять чималий шлях, різноманітну обробку. Тому, потрапляючи до іншого власника, вони отримують нове життя й нову біоенергетику. Напевно, найголовніше – не займатися самонавіюванням і впевнено крокувати вперед. А те, які під час цієї подорожі на вас будуть кросівки – нові чи вживані – уже другорядне».

Якщо думка біоенергетика звучить для когось непереконливо, то вживаний товар радять в народі замочувати у воді з додаванням солі на 12 годин. Адже, за повір’ям, сіль усуває весь негатив. Таким способом можна вбити двох зайців: позбавити себе зайвих переживань та усунути неприємний запах одягу.

Секрети вдалого «полювання»

«Я не соромлюся зізнатися, що більшість з мого гардеробу придбано на «секонді», – каже активна прибічниця вживаного одягу Іванна Драган. – В студентські роки на стипендію я не могла собі дозволити якісних речей, а стильно та неповторно одягатися хотілось. Тому секонд-хенд завжди мене виручав. Інколи подруги не могли повірити, що мій новий наряд хтось носив раніше. До того ж я була впевнена, що, йдучи вулицею, ніколи не побачу свого «двійника». Студентство пройшло, але звичка забігати до цих магазинів залишилась. За стільки років я навіть виробила певну стратегію «полювання» на хороші товари».

Відтак, Іванна радить йти до магазинів вживаного одягу не за конкретним одягом, а за сюрпризом. «Купуючи щось в «секонді», ви в постійному пошуку. Тому не варто направлятись туди спеціально за червоною блузкою чи зеленою хустинкою. Я просто заздалегідь продумую, що мені треба – сукня, шорти, рубашка – і відбираю найбільш підходяще з того, що вдалось знайти. Втім побічним ефектом «секондів» є те, що ти паралельно можеш накупляти купу всяких сюрпризів».

«Не гидуюсь ніколи ритись і в купах, – продовжує дівчина, – там зовсім дешевий товар, і це не обов’язково буде поганий одяг – він просто не знайшов свого власника. Втім, щоб знайти там щось вартісне, доведеться добряче пошукати. У перший-другий день, коли ціна за кілограм вища, можна вигідно купити легкі речі – головні убори, рукавиці, шарфики, шифонові блузки. Ковдри, светри, джинси, взуття – те, що важке, економні господині відкладають на наступні дні. Але тут є ризик, що цю річ уже хтось придбає. Тому не варто затягувати з покупкою».

Ще одне «золоте» правило любителів вживаних речей – регулярність. «Стараюсь забігати в «секонди» хоча б один раз в тиждень, якщо не більше.  Коли ж річ мені дуже сподобалась, але має певні дефекти чи не мого розміру, зазвичай стараюсь перешити або доповнити її якимось декором. Тому, коли в людини є смак і вона знає, для чого сюди навідалась, думаю, їй буде дуже легко зорієнтуватись і знайти все потрібне».

Що не кажіть, а ми таки великі модники й модниці. Хоч і бідні, але завжди гарно виглядаємо – навіть іноземці дивуються. Але не завжди їм варто знати, що то все секонд-хенд.

Леся КОНДРАТИК.