пʼятниця, 11 березня 2016 р.

У ритмі Зумби

Побутує думка, що в маленьких містечках молоді ніде реалізуватись. Звісно, в мегаполісах значно легше знайти собі справу до душі. Втім багато залежить ще й від самої людини – одна прикривається цією тезою і сидить дома, жаліючи себе, а інша починає діяти. Недарма мудрі філософи кажуть, що той, хто хоче – шукає можливість, хто не хоче – шукає причину. На щастя, маємо достатньо прикладів активної дубровицької молоді, яка змогла довести це на практиці. Серед них і студентка Наталія Герасимчук, котра нещодавно організувала власну танцювальну студію і нині знайомить краян з новомодними фітнес-напрямком Зумба. Отож, в чому родзинка цього танцю, дівчина розповіла «Дубровицькому віснику».


«Танцюю я, напевно, з колиски, тому після школи навіть не виникало сумніву в тому, що я піду на хореографічний факультет, - згадує Наталія. - У Дубенському коледжі культури і мистецтв РДГУ ми займалися танцями на парах, перед парами і після пар. Муштра там була суворіша, ніж в армії. Однак, коли робиш те, що подобається, то не помічаєш шаленого виснаження і втоми. Саме там я зрозуміла, що перебуваю у своїй стихії. Після закінчення коледжу продовжила навчання, але вже на фітнес-тренера у Національному університеті фізкультури та спорту. На певному етапі, коли мій запас знань та вмінь зріс, виникла внутрішня потреба поділитися, передати свій досвід іншим. Тому ідея танцювальної групи виникла сама собою. Постало лише питання, яку аудиторію і вид танців вибрати. Втім життя саме підказало, адже, мабуть, немає дівчат і жінок, котрі не хотіли б привести своє тіло в норму чи підтримати його в тонусі. Звичайно ж хочеться це робити не зі штангами в руках, а більш жіночно, із задоволенням та драйвом. І ідеально для цього підійшла Зумба, яка підкорила світ і сподіваюсь знайде пошановувачів і в нас».
Справді, про підкорення світу тренер нагадала недарма, адже наразі саме цей танець є одним з найпопулярніших у фітнес-індустрії і охоплює більше 15 мільйонів прихильників у 185 країнах. А виник він завдяки його величності випадку, котрий подарував людству не одну геніальну річ. Так, історія Зумби розпочалась в Колумбії, де одного разу інструктор з аеробіки Альберто Перес, поспішаючи на заняття, забув диски з потрібними композиціями. Натомість колумбієць використав музику, яка була у нього під рукою – близькі його серцю латинські ритми. Проводячи заняття, він звернув увагу, що учасники займалися з небувалим піднесенням, а все тренування пройшло буквально на одному диханні. Звісно вправи довелося дещо модернізувати, але така імпровізація настільки всім сподобалась, що Альберто вирішив розвивати цей напрямок. І як бачимо, не прогадав.
«Мені здається, що феномен шаленої популярності Зумби в тому, що ця новомодна форма фізичних навантажень підходить абсолютно всім, незалежно від статі, віку, ваги та танцювальних здібностей, – додає дівчина. – Не потрібно запам’ятовувати важкі комбінації кроків, весела музика заряджає енергією, на душі стає приємно і радісно – відчуття, ніби ви на запальній вечірці в Ріо. При цьому результати таких тренувань приємно дивують, адже фізичне навантаження разом із піднесеним настроєм роблять свою справу: за 1 годину заняття можна втратити більше 500 ккал, що рівноцінно 45-ти хвилинам стрибків на скакалці або 5 годинам прибирання. До того ж завдяки запальному міксу рухів фітнесу та латини можна зміцнити серцево-судинну систему, поліпшити осанку, гнучкість і розтяжку, виробити почуття ритму та покращити пластику. Зумба – відмінний масаж внутрішніх органів. З часом налагодиться травлення, пропадуть тяжкість в животі та інші неприємні явища, покращиться робота органів малого тазу. Не менш важливий аспект стосується емоційного стану. Зумба в момент вилікує від депресії, змусить забути про свої проблеми і допоможе більш позитивно дивитися на життя та оточуючих».
Сама ж Наталія вперше познайомилась з цим танцем у Києві на арт-пікніку Слави Фролової: «На захід я потрапила випадково, як мені тоді здавалось. Тепер же розумію, що випадковостей не буває. Після цих запальних танців я повернулася додому з бажанням продовжувати навчатись і вдосконалюватись у цьому напрямку. Тому із завзяттям шукала нову інформацію, займалась завдяки відео, майстер-класам. Хоча зізнаюсь, що відтоді і до сьогодні моє відношення до Зумби змінилось кардинально. Якщо на перших заняттях я хотіла схуднути, підтягнутись, то вже зараз цей танець став своєрідною залежністю. Адже Зумба моє найкраще лікування  від стресу, недосипу, комплексів та й взагалі усіх хвороб (до слова, я цієї зими навіть нежиті не мала), а також хороша можливість знайомитись з різноплановими і цікавими людьми».
Вслід за світовою спільнотою і дубровичанки зацікавились навим напряком. Тренер зізнається, що навіть не очікувала такого результату. «Як правило, коли починаєш робити перші кроки у організації будь-чого, потрібна потужна реклама, на яку у мене не було ні фінансів, ні знань. Та й багато людей на початку досить критичні і обережні до всього нового. Але наші містяни приємно мене вразили. Вже на перше заняття прийшло 12 чоловік. Звичайно, це всі дівчата та жінки різного віку та комплекції. Насамперед мій посил розрахований на жіночу аудиторію, хоча чоловікам це було б не менш корисно.
Зараз група складається з 10-12 учасників, котрі відвідують заняття двічі на тиждень. Це говорить про те, що наші люди допитливі і рішучі. Вони цікавлять всім новим, готові розвиватись та вдосконалюватись. До того ж нас відвідують не лише з міста, а й приїжджають з навколишніх сіл, аби під запальні ритми Зумби розім’яти м’язи, потренувати всі частини тіла, та й загалом відволіктись від повсякденних справ і розчинитись в музиці».
Що ж, це уже третій вид активного догляду за собою для прекрасної статі, який функціонує в Дубровиці. Тому за наявності такої альтернативи ми просто повинні бути у формі і любити себе. Адже, за словами геніальної Коко Шанель, «Не буває некрасивих жінок, бувають просто ліниві».

Леся КОНДРАТИК.

СОНЯЧНА ГОЙДАЛКА

«Привіт, моя квітко, привіт, моє сонце!
Я скучив уже за тобою».
Так говорив ти. Чи казка, чи сон це?..
Й та гойдалка, що під вербою.
Стриножені коні блукали в отаві –
В смарагдовім теплім плетінні.
На кронах небесних зірки золотаві
Вмивали золочено тіні.
У місячнім сяйві світилися груші,
Пірнаючи в сріблену м’яту.
Біг вечір по водах. Біг вечір по суші,
Піднявши травичку прим’яту.
…Давно, замість сяйва – піщані городи,
Поламані вщент манікюри.
Та маю добірні за це нагороди:
І свинку, й телятко, і кури.
Томати, он спіють домашні, законні,
«Перціють» загострено перці.
Гарбузка вляглась на моїм підвіконні,
Свої огірки - у відерці.
А порція шани – неначе з піпетки…
В сивинах схолоджений ранок…
«А де мої, жінко, штани і шкарпетки?
Чому не готовий сніданок?»
Провинному «сервісу» я вибачаю,
Старанно почистивши мислі.
Намащую булочку маслом до чаю,
Й лимони «зацукрую» кислі.
Причісую гривку (там «три волосини»).
А десь чути оди лелечі.
Виходжу у поле, де обрії сині
Мене обнімають за плечі.
І все оце – норма! І все – так як треба.
І мальви цвітуть під віконцем!
…От, інколи хочеться зірочку з неба,
І гойдалку, білену сонцем…

ПОВЕРНЕННЯ

День покинутий – я одна…
Вечір зайвий. Із присмаком болю.
Та наплакатись вволю собі не дозволю,
Бо спила вже цей трунок до дна.
Твої рішення надміцні,
Мов з перетинками горішки.
Ти любовно в цей березень трішки
Приніс би підсніжників мені.
А то взяв – і вділив біди,
Та й вручив, наче «Оскара».
…І стікало на аркуш чорнило з пера,
Написавши з тріумфом: «Іди!».
Не спитав, чи комфортно самій
У світлиці, де світло відсутнє.
Програмуєм не ми, а Всевишній майбутнє.
Чим загоїти відчай мій?
Де, і в чому моя вина?
В невідомість розмиті фарби…
Ах, наївна, він має таємну «Барбі»?
Тож у всьому винна вона.
Лячно. Зимно. Самотньо без стріч.
Ненадійна і квола моя охорона…
В білий сніг з чорним криком ворона
Примостилась, як в шибочку ніч.
Не гадала, вернешся чи ні
В теплий дім до своєї Аннички.
…Приміряв морозець задубілі мої рукавички,
Струменіли думки намагнічені.
Потяг мчав. Вітругани-посли
Бігли поміж вмонтованих ліній.
А дроти зігрівали посріблено іній
На стовпах, які в землю вросли…

Ганна ДЯЧОК, с. Смородськ.


Немає коментарів:

Опублікувати коментар