Небесна Сотня – то в серцях вогонь.  Він гаряче палав за Україну

День пам’яті Небесної Сотні відзначили і в столиці. Без зайвого пафосу, без урочистих промов. Але тисячі людей з усієї України з’їхалися до Києва, щоб зустрітися з друзями і пригадати, як це було.

Ішли цілими родинами, несли лампадки і квіти. На деревах на Алеї Небесної Сотні з’явилися білі паперові янголята. А увечері небо столиці пронизали  символічні «промені гідності» – 107 променів світла, з кожного місця, де загинув герой.

Вшанувати пам’ять Героїв Небесної Сотні прийшов і Василь Яніцький разом з колегами по парламенту. Прийшли не офіційно, а від душі. «Поклав квіти, ще раз подивився в очі тим, хто навіки залишився тут. Багато думок, багато спогадів. Два роки тому все було якось простіше і зрозуміліше. Але потрібно розпочате довести до логічного кінця. Заради пам’яті хлопців», – написав Василь Яніцький на своїй сторінці у «Фейсбуці». А в розмові додав, що країні потрібне кардинальне оновлення і правоохоронних органів, і судової системи, щоб нарешті дізнатися правду, що ж сталося два роки тому на Майдані і покарати винних. Це буде найкращою шаною героям.

Михайло СЛОБОДЗЯН, помічник-консультант народного депутата України.

А я дзвонила, кажу: «Сину, іди додому, бо там гинуть». А він: «Неправда, тут все мирно». Мені від того було дивно.

І я його чекала, так чекала. він вернеться, я вірила, я знала.

І він приїхав не колись, а нині. виходжу я, дивлюсь – моє дитя у домовині...

Саме з таких слів 19 лютого 2016 року розпочалася година пам’яті Героям Небесної Сотні, в 7-А класі Селецького НВК.

З болем у серці згадували події, які відбувались на Майдані, в столиці України. Студентів Києва, які 21 листопада 2013 року вийшли на Майдан Незалежності з гаслами: «Україна - це Європа», «Ми – вільні» «Ми хочемо в ЄС», їх жорстоке побиття в ніч з 24 на 25 листопада, перші жертви - вірменина Сергія Нігояна, білоруса Михайла Жизневського, львів’янина Юрія Вербицького, які стали першими з Небесної сотні, хто поліг на Грушевського. З нестерпним болем переглядали відеоматеріали про події, які розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, Майдані, у Маріїнському парку. Зі  сльозами на очах учні читали вірші, які присвячені героям.

Хвилиною мовчання вшанували вічну пам’ять тих, хто віддав своє життя, відстоюючи ідеали миру, добра, справедливості. В глибокій скорботі згадали тих, хто  загинув за нашу Україну, хто зараз своїм життям виборює незалежність, цілісність на сході нашої України, її мир і спокій, пом’янули всіх героїв, що полягли під час Революції Гідності та війни на сході. Серед загиблих учень  нашої школи Ващишин Олег, який захищав нас усіх, наші сни, нашу землю, а себе не вберіг і загинув смертю героя.

Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях.

Юлія Дворак, класний керівник 7-А класу, Селецького НВК.

У ці дні ми відзначили річницю трагічних подій на майдані Незалежності, коли під час Революції Гідності було поранено більш як тисячу людей,загинуло понад 100 протестувальників. Сьогодні ми їх називаємо Небесною Сотнею. Саме їм  присвячується книжкова виставка, що розповідає про тих, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах, славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість і найдорожче – своє життя. Такими словами розпочала презентацію книг і подій Євромайдану бібліотекар читального залу центральної районної бібліотеки Ганна Воробей для учнів Дубровицької ЗОШ №2 та професійного ліцею. Для присутніх в залі демонструвались документальні кадри про ті страшні події, які відбулися на Майдані. Лунали молитви, патріотичні пісні, вірші у виконанні учениць Дубровицької ЗОШ №2 Катерини Семенюк та Діани Хомич, учня Дубровицької ЗОШ №1 Максима Дуки «А сотню вже зустріли небеса».

Небесна Сотня – прості люди, які в тяжкий для України час постали проти несправедливості й стали героями. Серед них й четверо наших земляків з Рівненщини: Опанасюк Валерій, Храпаченко Олександр, Городнюк Іван, Георгій Арутюнян. Усі вони отримали звання «Герой України». З презентацією книги «Майдан мого життя» виступив автор Анатолій Щур, який передав ті страшні події 2013-2015 років у віршах: «Небесна сотня»,«Іловайськ», «Беркутня», «Журавлик», «Тривожний майдан», а також було представлено увазі слухачів  книгу «Революція Гідності. Війна». В цю книгу увійшли твори всіх членів спілки письменників України з Рівненщини, зібрано поезію, прозу, пісні 117 авторів. Твори присвячені всім тим, хто загинув під час Євромайдану та в АТО. До цієї книги ввійшли і два твори наших місцевих авторів членів літературно-мистецького об’єднання «Журавлина» Анатолія Щура «Небесна сотня» та Марії Мосійчук «Зниклим безвісти».

Ганна Воробей, бібліотекар читального залу

районної бібліотеки.

Зима 2014… Українці вкотре виборюють свою державність… Хвиля мирних протестів шириться Україною. Мирних, студентських протестів…

Ці події були зовсім недавно. Біль утрати зовсім не зменшився. Сьогодні ми знову схиляємо голови перед пам’ятю тих, хто ціною власного життя довів, що він - українець. В народі їх з любов’ю називають Героями Небесної Сотні.

Про всі ці події ми говорили на лінійці-реквіємі «У нашій пам’яті вони назавжди залишились», яку підготували учні 9 класу зі своїм класним керівником О.В. Щур. Лунали вірші від імені загиблих героїв, від імені матері, що втратила сина, слова вдячності та поваги. Вшанували усіх загиблих хвилиною мовчання та запалили свічу пам`яті. Коли звучала пісня «Пливе кача»,  щирі сльози на обличчях дітей стали промовистішими за усі слова.

У недалекому 2014 на телеканалах звучали слова: «Тринадцять годин пекла. Тринадцять годин оборони Майдану. Люди, яких неможливо зламати»…

Тринадцять годин, що дали нам надію на зміни, на краще майбутнє...

Ми пам’ятаємо вас і будемо пам’ятати завжди…

Лілія Скаржинець, учениця 9 класу Людинської ЗОШ, міністр центру «Преси та інформації».

НЕБЕСНА СОТНЯ

їм амуніції не треба,

Хоч не закінчилась зима.

Сьогодні Сотня йде на небо,

Без командира йде, сама.

            На небі хмари - розійдіться,

            Весна іще не почалась.

            Всі на Майдані - розступіться,

            Щоб Сотня в небо піднялась.

Земну покинувши родину,

Вони ідуть в останню путь.

За честь, за волю, за Вкраїну

Ідуть, щоб Богу присягнуть!

            Веде їх всіх незламна віра

            І торжество великих діл.

            Тепер їм там за командира

            Буде Архангел Михаїл.

Не плач і не ридай, родино,

Хоч біль ніколи не пройде.

Пишайся, ненько Україно,

- Найкраща Сотня в небо йде!

                                               Анатолій ЩУР.

Лютий став фатальним у житті українців і не тільки їх.  Події на Майдані раз і назавжди вкарбували у нашу пам’ять  подвиг людей, які любили свою Україну і хотіли жити в оновленій державі, де буде свобода слова, віросповідання, нове  життя, в якому кожен із нас буде мати можливість достойно жити, а не виживати. АЛЕ… НЕ СУДИЛОСЯ!

НЕБЕСНА СОТНЯ! Ці два слова звучать на вустах у дорослого і малого. І щоразу мурашки тілом, коли переглядаєш  жахливі  картини кровопролиття на Майдані – місця, яке стало святим для кожного простого українця і значущим. Тому й вшановуємо нових, на жаль, своїх героїв.

19 лютого, день, що став символічним для учнів та учителів школи. Всі ми разом вшанували пам’ять тих, хто поліг на Майдані два роки тому. І коли співали державний гімн, і коли звучали поетичні рядки про Небесну Сотню, – всі плакали, щиросердно і не ховаючись. А коли зазвучала мелодія духовного гімну Майдану – «Пливе кача»… Всі схилили голови в скорботі. Хвилина мовчання - вона завжди тремтяча і мов натягнута на тятиву. Дивлячись на дітей і дорослих, зрозуміла, що всім нам боляче за себе, і за Україну. Не хочемо ще одного Майдану, не хочемо смерті наших синів, братів, батьків. СЛАВА ГЕРОЯМ!

ВЕЛИКИЙ ЖАХ!

Повикручувані руки! Біль і розпач у очах.

Другий, третій ряд в калюжі –

Кров бруківками струмить.

Тільки декому байдуже,

Що Майдан давно горить.

Враз – і небо засліпило

Біле сяйво серед тьми.

СВІТЛА СОТНЯ …відлетіла,

Наче зграя голубів.

Ні, не голуби над нами,

А крилаті ангели

Йдуть до Бога з молитвами

Із роздертими грудьми.

Скільки їх там на Майдані

Полягло в кривавий рік?

НЕБЕСНА СОТНЯ? –

Чи ж остання? – тепер сказати можем  – ні!

Моя ти рідна Україно!

Живеш й сьогодні у вогні.

Бо знов твоя кровинка гине 

В неоголошеній війні.

Молюсь за тебе, Україно!

За них молюся я грудьми.

Щоб ти ГЕРОЇВ пам’ятала,

І ми лишилися людьми.

Бо вірю все ж, що Бог над нами.

А він є правда і любов.

І буде син твій між панами!

І ти єдина будеш знов!

Тетяна ВАСЬКЕВИЧ.