пʼятниця, 11 березня 2016 р.

Бажаємо всім жінкам любові

Наближається 8 Березня, яке називають не інакше, як «жіночим» днем.
По-перше, як відомо, 8 Березня не є християнським святом, то чи можна православним його святкувати?
По-друге, свято 8 Березня безпосередньо пов’язано з боротьбою жінки за свої права і свободи і з рухом фемінізму. І доводиться стикатися з такою думкою, мовляв, єдине місце, де сьогодні ще утискають жінку, це Церква і церковні структури. То чи є жінка людиною для церковників?
По-третє, якщо жінка – людина з точки зору Церкви, то якого гатунку: першого чи другого?
По-четверте, нам добре відомі слова з Євангелія, що «жінка у церкві нехай мовчить» (1 Кор. 14:34) і «дружина та убоїться свого чоловіка» (Еф. 5:33). Якщо жінка є такою самою рівноправною людиною, як і чоловік, то чому вона має мовчати і боятись?
Про це та інше напередодні жіночого свята ми розпитали священнослужителів Дубровицького району.  Ось як узагальнили їх думки.
Так, церква не відзначає 8 Березня, але є день, коли вона вшановує Жінку. В другу неділю після Пасхи Православна Церква прославляє подвиг святих жінок-мироносиць – Марії Магдалини, Марії Клеопової, Саломії, Іоанни, Марфи і Марії, Сусанни та інших. Вони були супутницями Христа, служили Вчителеві, були віддані йому серцем та страждали разом з Ним. Вони супроводжували Ісуса Христа під час подорожей та йшли з ним на хресну смерть – на Голгофу. Вони були свідками хресних страждань Господа. Після хресної смерті Спасителя саме вони затемна поспішили до Гробу Господнього, аби помазати тіло Христа миром. Вони ж першими і дізналися, що Христос Воскрес. Вперше після хресної смерті Спаситель явився жінці – Марії Магдалині. Згодом, за переказами, свята рівноапостольна Марія Магдалина піднесла римському імператору Тиберію червоне яйце зі словами – «Христос Воскрес!», звідки й пішов звичай на Великдень фарбувати яйця.
Святі жінки-мироносиці являють нам приклад істинної жертовної любові і самовідданого служіння Господу. Свята Православна церква відзначає цей день як свято всіх жінок-християнок. В цей день відзначається їх особливо важлива роль у сім”ї та суспільстві. 
Жінка – це, звісно ж, людина, і такі думки, мовляв, жінка утискається в Церкві, є міфом. У Святому Письмі говориться, що Господь створив людину – чоловіка і жінку. Себто, людина – це і чоловік, і жінка. Більше того, у кожної людини своє служіння, і це головне, про що треба пам’ятати. Не має жінка уподібнюватись чоловікові, а чоловік – жінці. Це – неприродно.
Щодо слів, що «жінка у церкві нехай мовчить», то, як пояснюють священики, це не говорить про те, що Церква закриває рота жінкам. Адже багато жінок співають на кліросі, читають у храмі, є свічницями тощо.
Подивімось: Церква – це певна інституція, де кожен має своє служіння, свій послух. Всі пам’ятають, що Бог втілився в образі чоловіка, апостоли – теж чоловіки, від них і йде ієрархія церковна. Так склалося, що головне служіння – це навчання, це не просто поговорити в церкві, а нести Слово Боже…
Щодо фрази зі святого Письма, що «дружина та убоїться свого чоловіка», то тут ми забуваємо про контекст.
«Коли апостол Павел говорить про подружжя – чоловіка і дружину, він, по-перше, уподібнює їх союзу Христа і Церкви, по-друге, підкреслює, що чоловік має поводитись із жінкою як з сосудом, тобто має її плекати, оберігати від усього. А дружина, у свою чергу, має боятися свого мужа. Але коли ми говоримо про страх перед Богом, то говоримо не про тваринний страх, а про «страх» Любові. Ми боїмося образити Бога. Так само і дружина боїться образити свого чоловіка, вона певним чином залежить від чоловіка, і в цьому немає нічого поганого…».
Щодо фемінізму, більшість жінок сьогодні втратили щастя саме тому, що не відчувають щастя від народження дитини: «У Писанні говориться, що «жінка чадородієм спасається». Тобто жінка має народжувати – і цим спасається. Але там ще є приписка – «якщо виховає». Чи багато є жінок, які зараз мають можливість виховувати дітей? Тут дуже багато питань: що насправді є щастям? Треба дивитися на традицію створення сім’ї не з підозрою, а треба розуміти, що Господь благословляє робити чоловіку, що Господь благословляє робити жінці, тоді кожен у своєму служінні зможе розкритись і зрозуміти, що є щастям».
Разом із тим, дуже часто доводиться стикатися з тим, що жінці не довіряють відповідальну роботу, приймати важливе рішення, натомість відомо, що не всі учні Христа були йому вірні – і апостол Іуда, і апостол Петро зреклися його, а от жінки-мироносиці залишилися вірними Христу до останнього, йшли з Ним до Голгофи і віддали Йому шану. То виходить, що роль жінки – недооцінена?
Ніхто не нівелює роль жінки, більше того, саме жінки-мироносиці першими дізналися про воскресіння Христа і саме жінки зберегли віру в Бога в богоборчі атеїстичні часи. Проте це не головне, важливо, щоб жінки завжди пам’ятали про своє істинне покликання і не переймалися питанням своєї ролі.
«Треба пишатися тим, що ти – жінка, що ти – чоловік, намагатися розкрити в собі таланти, – зазначили мої співрозмовники. – Жінці намагатися розкрити свою жіночість, своє материнське покликання, покликання служіння ближньому, служіння чоловіку.
Чоловік так само служить жінці, коли він все в житті робить заради своєї родини, своєї дружини, заради своїх дітей. І так воно і має бути. А коли починають ділити, хто головний, хто ні, хто старший, хто молодший, хто кому що винен, тоді і виникають розвали сім’ї. Саме тому така кількість розлучень у нашій країні – це епідемія, це страшна трагедія.
Існує певна думка, що можна кращого знайти (дружину чи чоловіка). А не можна! Кого Господь дав, із тим і треба жити. Адже що «Господь з’єднав, людина та не роз’єднує», – говорить Письмо…
Інша любов, коли жінка і чоловік зустрілись, інша – коли одружились, коли народилися діти, коли народилися онуки. І надзвичайна роль жінки в тому, що якраз вона зберігає родину, зберігає її тепло, осяює любов’ю…
Хай любов проявляється в любові до Бога, до чоловіка, до своїх дітей. Про цю любов всім варто пригадати, адже «любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, не тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!» (1 Кор. 13: 4-8).
Коли буде любов і жертовне служіння ближньому, тоді буде справжній рай, повернення до якого я бажаю кожній жінці і кожній родині!».
Побажання священнослужителів записала Любов Клімчук.


У ВІЧНИХ ПОШУКАХ ІДЕАЛУ

На думку деяких прекрасних дам, всі чоловіки однакові і від жінок хочуть “тільки одного“. Що конкретно мається на увазі під цим, більшість читачів, як ми припускаємо, легко можуть здогадатися самостійно. Але насправді все зовсім не так просто і банально. Чоловіки настільки ж завзято хочуть зустріти свою богиню, свій ідеал жінки, як представниці слабкої статі – знайти свого принца, справжнього чоловіка і мрію усього їхнього життя.
Ідеальна жінка… Що ж вона являє собою, на думку представників сильної половини людства, які якості відрізняють її від всіх інших панянок і змушують чоловіче серце забитися частіше при одному її вигляді? Адже бути досконалістю в очах свого обранця – це мрія 99,9 % жінок, як мінімум. Ідеали, переваги та уподобання у кожної особистості, незалежно від статі, віку, освіти та політичних поглядів, можуть бути прямо протилежними, що надає нам усім величезний вибір у пошуку найбільш відповідного кандидата в супутники життя. Безумовно, такий собі збірний образ, загальне уявлення про те, якою повинна бути вона, ця ідеальна жінка, закладений в чоловіках самою природою. Жінка і чоловік створювалися нею таким чином, щоб доповнювати один одного, а не бути подобою один іншому. Як правило, жінки люблять в чоловіках мужність, а представники сильної статі цінують в нас жіночність, у всіх її проявах. Беззаперечним є одне, кожен чоловік вважає ідеальною ту жінку, яку носить в своєму серці. Він може сходити з розуму від незнайомки, яку випадково побачив через вікно авто. А може вигадити віртуальний об’єкт обожнювання, а вже згодом шукати її «відповідник» у реальному житті або ж навіть «виліпити» свою Галатею, як легендарний Пігмаліон…
Ми спробували з’ясувати, якою ж бачиться ідеальна жінка для наших земляків?
Ось як вважає Анатолій ЩУР, поет, в минулому диспетчер польотів Вінницького аеропорту:
(Загальновизнано, з початку цивілізації саме поети були «експертами» жіночих принад, оспівуючи свій образ прекрасної Дами. Перші поетичні описи палкої закоханості та її об’єктів ми знаходимо ще на стінах єгипетських гробниць. Цікаво, що фрази, які коментують зображення танцівниць і співачок, виконані три з половиною тисячі років тому, сповнені висловлювань, на які часто-густо можна натрапити в текстах сучасних любовних пісень та віршів («Не залишай мене, благаю...», «Вона заволоділа моїм серцем...» тощо).
Жінка – мама, донька, кохана – не раз надихала мене на творчість та була об’єктом оспівування і поклоніння. Варто лише нагадати такі поезії, як «Первая любовь», «Нерозлучне кохання», «Розлука», «Пізня любов», «Твої очі, як сині волошки», «Гарячий лист прошелестів» тощо. Ваше запитання про ідеальну жінку сколихнуло в моїй душі найпотаємніші спогади й зачепило найтонші струни. А як результат – це стало поштовхом для нової поезії.
Тепер вже можна все придбати:
Хочеш любов, хоч почуття,
А заодно й себе продати –
На все є ярмарок життя.
Тож поспіши, а то не хватить –
Найкращих миттю розметуть.
Прийде і швидко перехватить
Прямо з-під носа заберуть.
Дивися, он стоїть вродлива,
Бери хоч під вінець веди.
Буває часом й вередлива,
Веди, якщо не мав біди.
А ця хороша дуже ззаду,
Як не прикинь, – усе при ній.
Одну погану має ваду –
Вона кусюча, наче змій.
А тут уже занадто славна,
Тільки роботи, як в вдови.
Який не будеш ти управний,
Та не піднімеш голови.
Он та уже занадто горда,
Не зложить все собі ціни,
У неї – личко, в тебе – морда…
Таку ти краще обмини.
Здається, це тобі наснилось,
Вона така, як дивний сон,
І серце у тебе забилось
З її сердечком в унісон.
І для тебе не так важливо,
Яка вона і хто вона,
Ти відчуваєш, що щасливий,
І доля в вас тепер одна,
Коли ви вдвох уже у парі,
І не розлучить вас ніщо.
Не плачте, оченята карі,
Бо ж бачили купили що.
Ми в світі всі не ідеальні,
У кожного є щось своє.
Усі ми трішки ненормальні,
Ми тут усі такі як є.
Не вимагай нічого в других,
Якщо ти сам не ідеал.
Всі получають по заслугах,
Як відкривається портал.
Він і вона - це завжди двоє,
Хоч і життя у них одне,
Будуть щасливими обоє,
Якщо кохання не мине.


Немає коментарів:

Опублікувати коментар