пʼятниця, 18 березня 2016 р.

В Європу потрібно йти тільки
чистими вулицями, –
вважає двірник Ганна Михайлівна Конончук. За 8 років роботи у комунальній службі міста жінка добре вивчила культуру поведінки земляків у громадських місцях та їх ставлення до чистоти.


– Найбільше клопотів у нас після свят, бо зранку у центрі прибирання вистачає, попри те, що смітників достатньо. Пляшки, обгортки, бляшані банки з-під пива лежать посеред площі. А ще паперові стаканчики з-під кави. Бо модно у нас стало тепер на вулиці каву пити, як у Європі. От тільки не модно прибирати за собою, як там, - ділиться думками моя співрозмовниця. - Попри ці нюанси, роботу свою я люблю, бо її результат – чистота довкола. Радіє душа, як місто стає пригожим і світлішим. Я прийшла у комунальну службу з центру зайнятості. Якось тоді була тут вакансія і я не вагалася, бо заробляти ж треба на життя. Знаєте, не можна казати, що всі дубровичани люди безкультурні, бо є чимало таких наших земляків, у кого і біля садиб чисто, і навіть вуличну територію біля свого обійстя вони тримають в порядку. А як приємно бачити, коли йде молода мама і навчає дитинку папірчик у смітник кидати. Треба навчати змалечку, як дотримуватися чистоти і вдома, і на вулиці. От якби у нас платили штрафи за своє безкультур’я, то можна було б в розвиток і красу міста ці кошти вкладати.
Керівник комунальної служби міста Віктор Садовський додає, що всю міську територію обслуговує у нас аж (!) чотири двірники. На одного працівника припадає чималий шмат роботи. Роботу ж їх ми не завжди бачимо і цінуємо.
– Шкода,  що нема у нас техніки такого рівня, як хотілося б, бо в наш час є багато можливостей полегшити роботу прибиральників. Нещодавно щоправда завдяки міськбюджету придбали трактор (до цього техніка не оновлювалася 20 років), й інструмент для роботи купуємо якнайкращий, щоб роками послужив, – продовжує Віктор Садовський. – Взагалі ж зараз для нашої служби починаються «жнива» – найгарячіша пора. Перед Великоднем все місто треба прибрати, дерева до пуття довести, кладовища облагородити. Кожен день зараз, навесні, для нас на вагу золота. Одних тільки проблемних дерев у місті чимало. Буває, що викликаємо спеціаліста з Сарн, щоб обрізати їх. Був у нас майстер цієї справи, покійний Андрій Янковський. От мав золоті руки він і до цієї роботи. Після Андрія Олександровича такого спеціаліста обрізання дерев нема у місті.
Пригадую, як навесні вболівав Андрій Олександрович за прибирання міських кладовищ. Вірніше, він завжди дбав про їх упорядкування, а напередодні Великодня особливо. Завжди казав, що подбати про могилки близьких, то святе. Саме таку думку висловлює нині і донька Андрія Олександровича – Тетяна Лінник. Для наглядача міських кладовищ (Тетяна продовжила справу батька) роботи вже теж зараз непочатий край, бо територія обох цвинтарів  чимала, одне (старе) «перезаселене», друге, нове – вже теж розширилося. Такий плин життя – час не стоїть на місці. Приходять дні, коли поспілкуватися в думках з батьками і рідними йдуть люди вже на кладовище, бо навіть так легше стає на душі.
Дубровичани, як правило, вже ранньої весни починають прибирання на могилках рідних, – каже пані Тетяна, – віддаючи так покійним шану і вдячність за спільно прожитий час. Хтось має можливість частіше навідуватися на цвинтар, хтось – рідше. З досвіду скажу, що перед Великоднем могилки охайні, прибрані, чисто довкола їх. За це і я дякую своїм землякам, за їх християнську мораль. Звертаюся лише з таким проханням: прибирайте і відносьте сміття у спеціально відведені для цього місця. Складаючи його хаосно, і собі незручності створюєте, і нашій службі роботи додаєте. Для чого ж двічі прибирати там, де можна це зробити відразу якісно і організовано? Отож не забувайте про тих, хто відійшов у вічність, розплануйте час, свої можливості, окультурте пам’ятні для родини місця поховання близьких.
Окрім цвинтарів, під опікою комунальників вулиці міста, клумби, парки, сміттєзвалище. Тут, як у доброго господаря: блиснуло сонце і треба починати прибирання. 20 чоловік трудового колективу підприємства докладають максимум зусиль, щоб наш спільний дім – Дубровиця, був і для містян затишним і гостей приємно дивував. Квітникарок беруть лише на сезонний період. Клумби засівають у центрі своїм зібраним насінням, бо куплене дуже часто взагалі не сходить. Дубровицькі хазяєчки інколи й собі проріджують клумби в центрі, щоб біля осель квіти посадити. Керівник комунальної служби каже: «Хай цвітуть на радість і біля домівок, ми не сердимося за таке».
Віктор Садовський очолює комунальну службу лише рік, а загалом працює тут вже 23 роки. Трудовий шлях у господарстві починав з автослюсаря, згодом працював шофером, механіком. Керівник зізнається, що останній рік був для нього найвідповідальнішим і найважчим, бо задумів є чимало, хотілося б всі у життя втілити, але коштів на все обмаль. Приємно, наприклад, що минулоріч освітлили, наприклад, кілька вулиць міста, які до цього не мали вуличних ліхтарів.
Звісно, не було б господарства без його трударів. Кожен тягне тут не лише свою ділянку роботи, а й при потребі підміняє інших, у міру своїх можливостей. Треба ж за будь-якої погоди лад у місті наводити, щоб дубровичанам комфортно було. Наприклад, електрику господарства Даніяляну Олексію Альбертовичу вже 65. А він - незамінний для комунальної служби працівник, бо багато вміє, знає і може. Молодих тепер фахівців у бурштинових краях для роботи за оклад знайти важко. Це теж неабияка проблема для всіх комунальних господарств міста. Однак, попри все  наша Дубровиця стає більш затишною і охайною - завдяки кожному, хто працює у сфері житлово-комунального господарства райцентру.
Любов Клімчук.
на фото: Міндер Володимир і Тамара Петрович, Ганна Конончук та Віктор Садовський (стор.1).


Немає коментарів:

Опублікувати коментар