«Надзвичайно важливо відшукати

для себе справу до душі»

Ще знаменита винахідниця маленької чорної сукні говорила про важливість некоштовних прикрас. «Люди з хорошим смаком носять біжутерію. Всім іншим доводиться носити золото», – сміливо стверджувала Коко Шанель. Безперечно, подібні речі можуть стати родзинкою будь-якого образу. Тим більше, якщо вони авторські та самобутні. Саме такі з бісеру та ниток творить юна майстриня із Сварицевич – дев’ятикласниця Анастасія Холодько. Про своє захоплення дівчина розповіла «Дубровицькому віснику».

«Любов до рукоділля прищепила мені мама ще з дитинства, – каже Настя. – Пам’ятаю, як зимовими вечорами вона брала спиці і в’язала справжні витвори. Згодом і мене долучила до цього процесу. Відтоді я старалася випробувати себе у різних видах творчості, але лише невелика кількість захоплень переросла в улюблене хобі. Зараз плету браслети з бісеру та ниток «Муліне» (молодь їх називає «фенічками»), також з бісеру роблю ґердани, намисто, сережки».

Як часто буває, перший млинець в умілиці видався глевким: «Зараз навіть трошки соромно за дебютну роботу з ниток. Браслет вийшов кривенький, короткий та з дірками, але я й досі бережу його як згадку про те, з чого все розпочалось. А ось перший ґердан з бісеру був доволі вдалим. Вчилася всьому завдяки Інтернету, точніше завдяки фото-урокам. Згодом натрапила на канал на YouTube, повністю присвячений цьому заняттю. Тоді я й побачила, наскільки подібне рукоділля популярне. Тож почала знаходити однодумців у соцмережах, спілкуватись, обмінюватись досвідом, просити порад. Таким чином набиралась знань та навичок. Звісно ще багато є чому вчитись, адже задумів щодо творчості маю безліч».

«Ніколи не планую, коли займатимусь рукоділлям, – продовжує дівчина. – Є вільна хвилинка? Нудно сидіти, чекаючи? Саме час творити. Так само нема певних часових рамок, за які можна зробити певний виріб. Все залежить від натхнення, самої роботи і від зосередженості на ній. Є такі, що робляться за 2-3 дні, а буває, що деякі і за півроку не доплела. Та й таке заняття трохи стомлює, починає боліти шия, спина. При роботі з бісером страждають пальці, оскільки бісерна голка дуже тонка і може легко проникнути у шкіру, тому слід бути дуже обережним».

Настя, окрім близьких, радує своїми прикрасами і замовників. Хоча зізнається, що статків на цьому не заробляє. «Ціни, особливо на бісер, «кусаються». Виручені кошти одразу витрачаю на нові матеріали. Виходить замкнуте коло. Тому наразі творю, аби дарувати людям естетичне задоволення. Можливо, краса моїх робіт є маленькою частинкою тих, що «врятують Світ». До того ж ручна робота заспокоює, розслабляє, випускає на свободу фантазію, емоції. Це наче аркуш паперу, на якому ти можеш намалювати будь-що, без обмежень».

«Люди замовляють різні вироби. Кожен обирає те, що йому ближче до серця. Комусь до вподоби простий геометричний орнамент, що дуже пасує до їхньої сукні, хтось задивляється на складніші квіткові орнаменти. Одне прикро, що замовляють лише жінки, аби побалувати себе чи зробити приємний подарунок комусь», – зауважує рукодільниця.

«Думаю, мало таких, хто був би байдужим до саморобних прикрас, – запевняє Анастасія. – Безумовно, головна їхня перевага – унікальність, автентичність. Ніде в світі не знайти два повністю однакових вироби. Навіть якщо один митець змалює картину іншого, якісь відмінності все-таки будуть. Втім найголовніше: все, що створене руками, – зроблене з любов’ю і несе позитивну енергетику творця».

Попри невеликий творчий досвід, дівчина встигла дебютувати зі своїми прикрасами на виставці народних умільців. «Щороку в Сварицевичах проходить обласний фестиваль на Трійцю. Оскільки наше село є єдиним, в котрому ще збереглася традиція «Водіння Куста», до нас приїжджають гості з інших сіл, міст і країн. В період свята діють різні виставки, цьогоріч мене вперше запросили прийняти участь. Від багатьох отримала схвальні відгуки, а дехто навіть придбав кілька прикрас».

Окрім цього, Настя має ще одне цікаве епістолярне хобі. Здавалося, у час Інтернет-технологій паперові листи стають рудиментом. Адже набагато легше відправити електронне повідомлення, яке до свого адресата дійде за лічені секунди і має мізерні шанси десь загубитись. Втім воно позбавлене душевності, впевнена дівчина. Саме тому Настя захопилася традиційним листуванням. «Спочатку це був просто обмін подарунками, «фенічками» та листівками. Ними обмінювалася з друзями з різних куточків України. Перший лист я надіслала чудовій дівчині із Запоріжжя, наступний поїхав до Львова, далі – в Мелітополь. І так все закрутилось. Звісно набагато цікавіше не просто ділитись презентами, але й розповідати про свої думки та відчуття новому другу. Листуючись, не звертаєш уваги, як людина виглядає, який у неї фінансовий стан. Просто отримуєш задоволення від спілкування. Взагалі враження, коли чекаєш відповіді тижнями, а потім отримуєш лист, не передати словами».

Наостанок дівчина підсумовує, «коли навкруги так багато бруду, негативу та песимісту, надзвичайно важливо відшукати для себе справу до душі, щось приємне, радісне, добре і позитивне».

Леся КОНДРАТИК.