понеділок, 16 січня 2017 р.

Чи всім потрібна центральна районна лікарня?
Навряд  чи знайдеться хтось, хто скаже – ні. Як правило, буде багато претензій до її роботи, до додаткових платежів, до роботи окремих працівників з обслуговування пацієнтів. Багато хто наголошує – у нас же все одно медицина платна, маючи на увазі, що за операції і т. д. потрібно платити з власної кишені. Різниця в тому, що у нас платить людина, яка захворіла, а в більшості країн світу платять усі наперед і потрошку, хвора людина лікується ж безкоштовно.
23 грудня відбулась сесія районної ради, де основні дискусії розгорілись навколо питання забезпечення фінансування центральної районної лікарні. Слід сказати, що центральна районна лікарня фінансується за рахунок медичної субвенції з Державного бюджету. З цієї субвенції 30% направляється на первинну медицину (фАПи, амбулаторії), а 70% – на утримання  центральної районної лікарні.
На 2017 рік на утримання центральної районної лікарні виділено субвенцію 19,3 млн. грн. З врахуванням підвищення мінімальної заробітної плати, цих коштів вистачає на 8 місяців зарплати персоналу  і на 63% до 2016 року передбачено витрат на енергоносії. Зовсім не заплановано коштів на ургентну допомогу, чергування лікарів у позаробочий час та вихідні дні, нічні чергування, виклики лікарів. До розрахункової потреби для нормального фінансування лікарні не вистачає 10 млн. грн. Проблема в тому, що в такій же пропорції (згідно з рекомендаціями МОЗ) медична субвенція виділяється і на новостворені об’єднані громади, які мали б також 70% цієї субвенції передати на утримання центральної районної лікарні. Якби у громаді була своя лікарня, таких питань не виникало б. Весь 2016 рік керівництво району вмовляло керівництво на той час єдиної Миляцької громади передати цю субвенцію. На кінець року громада так і не додала до рекомендованої цифри 400 тис. грн. Це при тому, що державою на розвиток соціальної сфери новостворених громад було виділено десятки мільйонів гривень. Тому на бюджетну  сесію районної ради був запрошений голова Миляцької громади Хлебович Ф.Ф., основне питання, яке йому ставили депутати – а що ж буде у 2017 році?
Адже жителі громад однозначно будуть користуватись послугами центральної районної лікарні. Після довгої полеміки Хлебович Ф.Ф. сказав, що буде так, як проголосують депутати громади і запросив бажаючих взяти участь у сесії. Щодо перерахування на лікарню 70% дотації, то відповідь така – закону ж немає, це тільки рекомендації. Головою районної ради було сформовано делегацію районної ради, а також на сесію громади прибули депутати районної ради, які проживають на території громади. Перед сесією була зустріч з депутатами громади, де ми виступили з роз’ясненнями мети приїзду, необхідності підтримки центральної районної лікарні та наслідками, якщо цього не буде. Цікавим є те, що жоден депутат громади не заперечив проти передачі коштів на утримання центральної  районної лікарні. Домовились з головою громади, що це питання буде поставлено на голосування окремо, тобто надавати субвенцію в рекомендованому розмірі чи ні, і судячи з висловів депутатів так і було б. Але все сталось не так, як гадалось. Голова вніс свою пропозицію – із 4,7 млн. грн. медичної субвенції треба забезпечити до повної потреби свої ФАПи та амбулаторії, це – 2,36 млн. грн., а залишок передати у центральну районну лікарню, а в майбутньому, при наявності коштів, додамо ще. Депутати не могли не підтримати цю пропозицію, адже поряд з ними сиділи їхні медичні працівники. Звичайно, проголосували. Тобто все вирішило те, як голова поставить питання на голосування. Чи так само діяли б голова і депутати, якби лікарня була їхньою?
Таким чином із гарантованих державою коштів на утримання центральної районної лікарні у Милячах не додано 1,16 млн. грн. До речі, адміністрація райлікарні звернулась до керівництва громади з проханням виділити кошти додатково з власних надходжень. Що тут говорити, якщо навіть передбачених державою коштів не передано, та голова навіть не озвучив це прохання. Аналогічно вчинила і новостворена Висоцька громада, яка не додала на утримання центральної районної лікарні більше 0,8 млн. грн.
Це означає, що вже на початок року недофінансування центральної районної лікарні із гарантованих державою коштів складе до 2,0 млн. грн., або щомісячно 165 тис. грн.
Які ж наслідки рішень депутатів цих громад та їх керівників?
- якщо громадяни цих громад будуть не задоволені рівнем обслуговування їх у центральній районній лікарні, то їм треба направляти свої претензії в першу чергу до керівників та депутатів своїх громад;
- ФАПи громад за рахунок непереданих коштів центральній районній лікарні будуть забезпечені значно краще ніж в інших селах? Тобто житимуть за рахунок інших, хоч громада могла б підтримати свої заклади за рахунок власних надходжень, при бажанні;
- це перший крок для ліквідації Дубровицької центральної районної лікарні і передачі її функцій у Сарненську лікарню;
- це тягне за собою значне скорочення ліжок у лікарні, ліквідацію одного чи декількох відділень, відсутність оперативного реагування та затримка надання необхідної лікарської допомоги, хворі ліквідованих відділень змушені будуть звертатись за лікуванням у сусідні райони (Сарни):
- працівники центральної районної лікарні не зможуть отримувати нормальної зарплати, не говорячи уже про якісь доплати, або змушені будуть іти у неоплачувані відпустки.  Які вимоги можна поставити до лікаря з таким фінансовим забезпеченням?
- райлікарня не зможе забезпечити в холодну пору року нормальний температурний режим у приміщеннях, що тут говорити про лікування?
Дай, бог, щоб керівники і депутати цих громад ніколи не хворіли, і їм не довелося б звертатись у центральну районну лікарню, якої при такому підході скоро не стане, як не стало дільничних лікарень, деяких відділень центральної районної лікарні, і які вже ніколи не будуть відновлені.
Найдорожче – життя людини, а не тимчасові вигоди, і не хотілося б, щоб будь-кому довелося пояснювати конкретній людині, чому життя не врятоване.
Хотілося б, щоб кожен з причетних до прийняття цих рішень сам собі задав запитання, і собі ж відповів би – чи потрібна в Дубровиці центральна районна лікарня? Якщо відповідь – так, потрібна, то треба негайно переглядати свої рішення.
Кухарець М.М., Лосік Ю.Є., Шах Г.П.


Цього року Миляцькій об’єднаній громаді виділено з Державного бюджету 4 мільйони 738 тисяч 400 гривень для надання первинної і вторинної медичної допомоги.
Міністерство охорони здоров’я надало роз’яснення, що 70 відсотків від даної медичної субвенції потрібно передати на заклади вторинної медичної допомоги, тобто районній лікарні.
Так, ні для кого не секрет, що медичних закладів, які надають вторинну (стаціонарну) медичну допомогу, на території Миляцької громади немає, люди лікуються в центральній районній лікарні. Бо ж люди, на жаль, хворіють не тільки в звичайних, але і в об’єднаних громадах.
Керівництво громади скористалося тим, що норми в законодавстві, де чітко було б визначено, який розмір медичної субвенції потрібно передати на районну лікарню, немає, а тому профінансувати лікарню поки що не спішать і скільки надати коштів вирішать пізніше.
У результаті чого робота райлікарні фактично може буде паралізована – виникатиме заборгованість по зарплаті, працівники не зможуть отримати відпускні та допомогу на оздоровлення, накопичуватимуться борги за компослуги та інше. Потрібно буде скорочувати у відділеннях ліжко-місця та працівників. Хочем зауважити, що за 2016 рік Миляцька громада вже «заборгувала» 400 тис.грн. районній лікарні, коштів котрих передала держава медичної субвенції.
(Питання, куди поділись ці кошти?).
Виникає конфліктна ситуація, коли через особисті амбіції окремих керівників йде розбалансування бюджету, створюються соціальні напруги в районі. У жителів сіл Миляцької громади можуть виникати проблеми з наданням медичних послуг в районній лікарні.
Потрібно зазначити, що, дійсно, в законі чітко не прописано розмір субвенції, який потрібно передати на лікарню, але з моральної точки зору всю відповідальність за людей, які проживають на території об`єднаної громади, несе керівництво такої громади та люди, які прийняли рішення про об’єднання в таку громаду.
Усе, що відбувається у нас – важко назвати реформою. Для прикладу, у Польщі спочатку ухвалили необхідну законодавчу базу й тоді здійснили об’єднання. А у нас процес почали, всім пообіцяли необхідну нормативну базу та фінансування, а на ділі - практично нічого, кожен працює, як може, без чітких механізмів. Виходить, що це якийсь соціальний експеримент. Ми - «за» реформу двома руками, але бачимо, що не все так просто як нам хочеться.
Хочемо особисто подякувати голові районної ради Кухарцю М.М., депутатам районної ради Шаху Г.П. та Лосіку Ю.Є., які знайшли вільний час у вихідний день та особисто взяли активну участь в даній сесії і хотіли переконати голову Миляцької громади пана Хлебовича Ф.Ф. та місцевих депутатів в прийнятті правильного рішення на користь людей. Зокрема роз’яснили їм, що саме вони несуть всю повноту відповідальності перед жителями громади за прийняті свої рішення.
«Можемо сказати лише одне – в першу чергу думайте про людей, а не про власні інтереси і приймайте зважені рішення. За вас ніхто цього робити не буде – ні представники Києва, ні обласного та районного центру, а тільки самі громади…».
Депутати Дубровицької районної ради від сіл об`єднаної Миляцької сільської ради
Віктор Петровець та Володимир Перепелиця.

Переплелися свято і війна…

Наприкінці грудня все розпочиналося традиційно: міська метушня, в декого планова, а в декого панічна біганина в пошуках подарунків і звісно витрачання коштів на свято. Шампанське, мандарини, олів’є… У нас все як завжди, традиції не змінилися.
У новорічну ніч у Дубровиці, як і у багатьох інших населених пунктах України лунало багато феєрверків. Гримали то тут, то там,  і якось сумно і ніяково робилося, чесно кажучи, від цього на душі.
«У когось війна, а в когось свято», - чомусь саме таке спадало на думку, бо  настрій поетично-романтичний переривали новини з фронту. Що ж війна триває, а ми продовжуємо жити. Хтось зустрів Новий рік біля красуні-ялинки у затишній квартирі, хтось у барі, а інші – у напіврозвалених будинках на Сході. Багато українців там взагалі у підсобних господарських приміщеннях зимують, бо хати їх зруйновані. Для них теж настав 2017 рік, але трохи інший Новий рік. Та й 2016 був для українців зі Сходу не таким, як для нас.
На жаль, смерть людей для нас стала буденною, хоча щодня гинуть захисник України, чиїсь діти, брати і батьки. Солдати в окопах теж зустрічали Новий рік під «феєрверки», але трохи інші. Ті феєрверки не просто лякають, вони ще й убивають.
Не кажу про те, що не треба святкувати, бо життя триває. Людям, особливо молоді, хочеться відчути радощі земного буття. Є нині у Дубровиці, де повеселитися, та й у селах району розважальні заклади не гірші, а подекуди й кращі, ніж у місті. Отож є де посидіти, поспілкуватися з друзями, розважитися. Але чи так обов’язково гупати феєрверками довкола?
Шановні друзі, давайте не забувати, що попри свята та святковий настрій більшості з нас, в країні йде війна. Ніхто не каже, що через це не потрібно посміхатись, бажати одне одному добра чи святкувати Новий рік та Різдво. Але пам’ятайте, салюти, вибухи та феєрверки зараз зовсім недоречні. Кожного дня на Сході, за наші з вами спокій та свята, гинуть наші хлопці. Давайте подякуємо їм хоча б тим, що не будемо «стріляти» тут, де їхніми стараннями мир, спокій та святковий настрій! Гарного всім нам Нового Року!
Любов КЛІМЧУК.


Первісток-2017 народився вранці

У пологовому відділенні Дубровицької райлікарні у новорічну ніч народився хлопчик (вага 3 кг 200 гр). Щаслива мама Наталія Пінчук з Орв’яниці вперше почула голос свого синочка о сьомій сорок першого січня. Саме в цю пору Бог вирішив подарувати  перше нове життя у Дубровицькому районі у 2017 році. Отож ця зимова святкова ніч для лікаря Катерини Морєвої, медсестри Людмили Углік, дитячої медичної сестри Євгенії Дульської, молодшої медичної сестри Олени Ольховик буде пам’ятною на це народження немовляти. І мама, і синок почуваються добре на радість всій родині.
Таке наше життя: хтось святкує Новий рік, хтось працює, а хтось дарує у цю ніч світові нове життя. До речі, як ви знаєте, покровителем новонароджених 2017 року стане вогненний Червоний Півень. Батькам дітей, народження яких планується в цей період, слід враховувати особливості цієї стихії: яким характером «символ сонця, що сходить» нагородить малюка. Його вдача переплітається з хоробрістю і відвагою, вибуховим і трохи егоїстичним характером, організаторськими і лідерськими здібностями. Така людина вже з малих років буде відстоювати свою точку зору будь-якою ціною.
А поки що до 27 січня 2017 року триває рік вогненної Мавпи. Діти, народжені в цей період, талановиті і дуже розумні, завжди готові ризикувати. Вони прагнуть завжди бути першими у всьому, так що потрібно чимало терпіння, щоб впоратися з ними.
Шановні майбутні і теперішні батьки, коли б не народилося ваше немовля, воно буде для вас найкращим, бо дитина – ваше продовження у цьому світі. Головне, щоб наші сини і донечки народжувалися для мирної і щасливої України!

Довідково: Всього за минулий рік у райлікарні допомогли з’явитися на світ 411 малюкам. Ще більше ста породіль через різного роду ускладнення було направлено до обласного перинатального центру.
Що цікаво, першим малюком, народженим у минулому вже, 2016 році, також був хлопчик вагою 3,200 кг.
Любов Клімчук.

ПЕРЕД НОВИМ РОКОМ БЕРЕСТЯ ВБРАЛОСЯ В ГІРЛЯНДИ
ВУЛИЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ

Гарним новорічним подарунком порадувала мешканців Берестя сільська рада, освітивши сім кілометрів вулиць села. «Планувалося закінчити монтаж вуличного освітлення ще в листопаді, бо ж село розташовано на напруженій міжнародній магістралі. Однак дещо виникла затримка через заміну електричних опор на центральній вулиці села, - розповідає Берестівський сільський голова Микола Дашук. – Отож вуличне освітлення запрацювало якраз перед самісіньким Новим роком».
Берестя – найбільше село району, всього тут налічується 32 вулиці, з них 20 – густонаселені. Тож ще, як зазначає Микола Павлович, є поле для подальшої робити, адже поки що освітлено лише десь третину вулиць. У планах сільського голови – продовжити розпочату роботу. «На жаль, в цьому році акцизний збір не йде до місцевих бюджетів. Саме завдяки цій бюджетоутворючій складовій вдалося значно зреалізувати кілька місцевих проектів – впорядкувати вулиці, відремонтувати дорожнє полотно, поліпшити матеріально-технічну базу садочка, школи тощо. Але будемо шукати інші джерела наповнення бюджету. Плануємо в майбутньому як альтернативу використання сонячної енергії для вуличного освітлення», – розказує Микола Дашук.
Людмила РОДІНА.


Новий  рік  у  новому  будинку
зустрічали 4 дітей-сиріт та їх сестра-опікун з с.Переброди завдяки своїм односельцям

Після втрати батьків дітей взяла під захист держави служба у справах дітей районної державної адміністрації, працівники якої відстоювали права дітей у судових органах та інших державних інституціях.
Особливу підтримку сім’я відчула від громади Християн Віри Євангельської с.Переброди. Пресвітер церкви Анатолій Жовклий ініціював будівництво житлового будинку для дітей з метою покращення  умов проживання багатодітної родини. А далі почалося саме будівництво, організацію якого взяв на свої плечі Панченко Роман Васильович. Упродовж 2016 року він, сам батько 8 дітей, разом з однодумцями використовував свої знання, вільний час та здоров’я для того, щоб спроектувати дім, якнайшвидше його побудувати.  Спільними зусиллями багатьох людей, які проживають у нашій країні та далеко за її межами, будувалося житло для сиріт.
Підтримку сім’я відчувала в зведенні дому, облаштуванні кімнат, забезпеченні різною побутовою технікою, меблями. «До мене телефонували люди, яких я ніколи не бачив і пропонували допомогу», ділиться своїми враженнями Роман Васильович.
На кожну дитину щомісячно виплачується державна соціальна допомога та, зі слів опікуна, не стояли осторонь їхніх проблем Миляцька територіальна об’єднана громада та райдержадміністрація, підтримує сім’ю дирекція Перебродівського НВК, в якому навчаються діти, та з розумінням ставиться до їх громадського опікуна Романа Панченка, який працює в цьому НВК.
Витримала таке величезне навантаження найстарша у родині 19-річна Олеся, яка встигала всюди: приготувати їжу, відправити дітей до школи, на відпочинок. Наймолодший братик за сприяння Рівненського обласного фонду «Волинь європейська» побував у Франції, де його гостинно прийняла французька сім’я.
Як результат спільної праці - діти переїхали у просторий будинок з усіма зручностями, вони стали більше посміхатися, радіти життю та вчаться творити добро.
На прохання Олесі Бєляєвої дякуємо усім причетним до цієї благородної справи. Божої благодаті та миру кожній родині,  міцного здоров’я всім благодійникам, щасливих новорічних та Різдвяних свят.
Олена Лобзун,

начальник служби у справах дітей райдержадміністрації.

Немає коментарів:

Дописати коментар