НЕЗАБУТНЯ ПОЇЗДКА ДО СТОЛИЦІ УКРАЇНИ

6 грудня відбулась екскурсія учнів шкіл Миляцької об’єднаної територіальної громади до Києва. Організував екскурсію голова громади Федір Хлебович. Їздили діти, які мають високі спортивні досягнення. Це одинадцять учнів з Переброд, четверо – із Жадені, п’ятеро – з Миляч, двоє – з Будимлі, двоє – з Удрицька, п’ятеро супроводжуючих та медсестра. Чому вибір випав саме на Київ? Київ – столиця України, місто-герой, одне з найбільших та найстаріших міст Європи. «За повістю минулих літ» Київ заснував полянський князь Кий зі своїми братами Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю. Одним із найстаріших історичних центрів Східної Європи та християнства – Софіївський Собор та Києво-Печерська лавра внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

У Києві як місті, наділеному Конституцією України столичними функціями, розміщуються всі центральні органи влади: законодавчі, виконавчі та судові. Територія міста поділена на 10 адміністративних районів. Тому й наш вибір випав саме на Київ. Дві цілі визначили перед собою: це побувати на екскурсіях по місту та відвідати товариський матч з футболу між командами «Динамо» (Київ) – «Бешикташ» (Туреччина).

Ось ми у Києві, в експлуатаційному автобусі. Що ж особливо нам запам’яталось?

Поділ – найцікавіший район Києва. Недарма існує фраза: «Без Подолу Київ неможливий!». З давніх часів тут жили і працювали ремісники, торговці, моряки, а сам район шумів ярмарками і подіями. Тут працювала жива атмосфера торгівлі, будувались кораблі.

Подільські «знаменитості»: Києво-Могилянська академія, Контрактова площа (пам’ятник Г. Сковороді, Контрактовий дім, Гостинний двір), фонтан «Самсон», церква Богородиці Пирогощі, Флоровський монастир.

Побували ми на станції «Золоті ворота». Це унікальна пам’ятка давньоруського оборонного зодчества ХІ ст. Як головні ворота вони були символом політичної незалежності Києва. Як свідчать літописи, захопити Київ з боку Золотих воріт не вдавалося ніяким ворогам.

Ще багато цікавого запропонував екскурсовод. Всього не опишеш: це і Софіївський собор, і Андріївська церква, і Маріїнський палац, і пам’ятник князю Володимиру, і Володимирський собор, і монумент «Батьківщина-Мати», і багато-багато іншого, не менш захоплюючого і багатогранного.

Що ж дають такі екскурсії? Виховуються такі громадянські якості, як любов та пошана до рідного краю, держави, історії, людяність.

Великий пізнавальний інтерес виявили учні до Києво-Печерської лаври. Багато побачили: святині, дальні і ближні печери, дзвін Усіх Святих. Пройшлись територією Лаври. Тут велика кількість цікавих музеїв, Андріївський узвіз, Аскольдова могила та багато іншого.

Київ неймовірно багатий на пам’ятники, які належать до прадавніх часів. Вони є свідками формування української нації. Ми біля головного храму Київської Русі – Софіївського собору. Майже тисяча років минуло з часів спорудження Софії Київської, але й досі викликає захоплення духовна велич та сила натхнення стародавніх зодчих.

Розповісти про все коротко неможливо. Протягом довгих років місто росло, розвивалося, в ньому з’явилися нові архітектурні ансамблі та історичні пам’ятки. Будь-яка визначна пам’ятка цікава по-своєму, і, відвідуючи їх, ми більше пізнаємо і любимо нашу Україну. Неможливо не сказати декілька слів про київські мости, які єднають береги Дніпра. Кожен з них є виразним, не схожим на інші та має власну історію.

А зараз ми знаходимо їдальню, бо вже добряче захотілося їсти. Після ланчу вирішили самостійно ознайомитись з Хрещатиком, адже це головна вулиця Києва. Починається вона від Європейської площі, проходить через Майдан Незалежності і закінчується Бесарабською площею. Тут розміщені головні державні заклади.

А ось і Майдан Незалежності – центральна площа Києва. У пам’яті виринають події недавніх років, особливо Революції Гідності. Низько схиляємо голови перед героями Небесної Сотні. Це вони ціною свого життя боронили незалежність України.

Непомітно промайнув час. Ми натхненні побаченим, з піднесеним настроєм за наш героїчний український народ, з гордістю крокуємо до стадіону «Динамо» на товариський матч між командами України і Туреччини. До речі, білети на матч купив наш народний депутат України Василь Яніцький, за що ми йому всі дуже-дуже вдячні.

Ми на трибунах стадіону. Навіть не віриться, що це ми, що це з нами, що це дійство дивимося не по телевізору, а наяву. Скоро включилися в життя стадіону, де не один раз пролунало з наших вуст «Слава Україні»!

Не встигли порозглядати, як на 22.50 за київським часом «динамівці» забили чотири м’ячі турецькому «Бешикташу». Гордість за наших футболістів переповнювала усе наше єство. «Так тримати!», – сканували ми.

Закінчується матч з рахунком 6:0 на користь української команди, а з ним і наша поїздка до Києва. У 00.30 ми вирушаємо додому.

Важливо сказати, що екскурсію організовано за кошти Миляцької об’єднаної територіальної громади. А коли о 6 годині приїхали до Сарн, то нас чекав теж сюрприз: приватний підприємець Анатолій Чмуневич організував для групи чай-каву. Було дуже доречно, хоча й неочікувано… Спасибі, вам, за такий жест доброї волі. Що ще важливо? Такі екскурсії просто необхідні, але при умові, що вони будуть спільні для всіх шкіл, сіл, а не для окремої школи або села. Це згуртовує молодь, всебічно розвиває її, росте почуття відповідальності за кожного і всіх. До речі, це думка дітей.

Ми вкотре дякуємо усім причетним до організації і проведення екскурсій: голові Миляцької ОТГ Федору Хлебовичу, народному депутату Василю Яніцькому та відповідальним за проведення. Ми всі переконані, що хто хоч раз побував у Києві, захоче приїхати сюди ще і ще. А коротенька екскурсія назавжди залишиться у пам’яті дітей. Тож радимо кожному побувати у цьому чудовому місті, і відкрити для себе нові грані нашої столиці.

Микола ЖАКУНЕЦЬ, учитель фізичної культури Перебродівського НВК.

Григорій ТОМИЛОВИЧ, соціальний працівник Миляцької сільської ради.