ВОДОХРЕСНА КУПІЛЬ:

ЇЇ «ПЛЮСИ» ТА «МІНУСИ»

Свято Богоявлення відзначають 19 січня. У цей день прийнято занурюватися в ополонку, адже люди вірять, що водохресне купання допоможе «змити» гріхи й оздоровитися. Однак відомо, що для непідготовленого організму екстремальне занурення може бути небезпечне. «Дубровицький вісник» поцікавився думкою дубровичанина Олега, котрий одним з першим в районі долучився до водохрещенського «моржування».

На думку пана Олега, воно нерозривно зв’язане з внутрішньо духовною потребою. «Коли сам вперше долучався до водохресної купелі, насамперед хотів випробувати власні можливості: чи зможу, чи не схиблю, чи стане сили духу». Але землякам молодий чоловік радить підходити до такого «моржування» обачно, каже, не зайве буде попердньо ознайомитися з основними правилами крижаної купелі.

Правило № 1 – консультація з лікарем. Пірнання в ополонку може спричинити неабиякий стрес для організму, тому треба знати, наскільки він підготовлений до цього. Купання заборонено у разі наявності відкритих ран, захворювань серцево-судинної системи, виразки шлунку тощо. З власного досвіду Олег ділиться: «Якщо недуга починає атакувати, навіть, коли відчуваєте перший озноб, а температура дещо перевищує норму, не варто відмовлятися від занурення в крижану воду». Саме ця процедура особисто нашому співрозмовнику допомагала здолати недугу.

Правило № 2 – моральне налаштування. «Заходячи у воду людина іде по здоров’я, а не хвороби, тому думки на зразок «я обов’язково захворію, цього не треба було робити» – протипоказані», – запевняє Олег. Дуже важливо, каже він, «хто й як вас вперше підведе до ополонки, з якими думками ви в неї зануритеся. Помічною є сама віра в те, що це тобі на користь». Хибною називає наш співрозмовник усталену думку, мовляв, для того, щоб приймати крижані купелі, необхідно обов’язково попередньо загартовувати організм. «Ефект спонтанності не виключається. Може успішно приймати такі купелі навіть людина, що відважилася на це зопалу». Каже, що на другий рік, як сам знурився у водохрещенську ополонку, приєдналася до нього навіть мама, якій на той період вже було за шістдесят. «Вона була переконана, якщо таке купання сподобалося мені, то й їй буде за приємність». Зрештою так воно й виявилося, тож це вже сімейна традиція.

Правило № 3 – правильно дібраний одяг. Пірнати у воду в купальнику, плавках чи у спеціальній термобілизні – справа індивідуальна. Із собою до ополонки обов’язково треба взяти рушник, тепле зручне взуття, змінний одяг. Шлях від води до одягу має бути максимально коротким. Добре, каже чоловік, йти по снігу  не в гумовому взутті, а в домашніх капцях, що гріють ногу. Непогано, якби допомагав переодягатися хтось з близьких – швидко й вправно подавав сухі речі, допомагав розтертися тощо. Щодо одягу для самого занурення (часом бачимо, як пірнають люди в ополонку у вишиванках), пан Олег радить звести його до мінімуму. «Високий градус морозу для тіла навпаки створює приємний контраст з водою. Зайвий одяг лише призведе до переохолодження, адже тканина швидко промерзає».

Правило № 4 – перед купанням варто зробити невелику розминку, але так, щоб не спітніти. Підходячи до води, розслабити тіло, іти помірним темпом. Олег радить спробувати хоча б раз зануритися з головою, щоб «запустити увесь організм». Перебувати у воді «новачкам» бажано не більше хвилини. «Весь ритуал «роздягання-зануварювання-одягання» повинен закінчитися максимум за п’ять хвилин».

Правило № 5 – після купання треба накритися рушником та перейти в тепло, перевдягнутися, зігрітися чаєм. Ні в якому разі не алкоголем! Твердження, що алкоголь допомагає зігрітися – хибне. У будь-якому випадку під час цього дійства оковита – зайва. «Алкоголь, однозначно, треба виключити що до занурення в ополонку (хоча б за місяць до цього), що після того», - каже чоловік.

Правило № 6 – місце для купання необхідно обирати затишне й безвітряне. «Висока вологість та вітер – основні вороги для крижаної купелі. У таку погоду відважитися на купання можуть хіба що відчайдухи».

Ну і звичайно організаторам такого купання необхідно подбати про безпеку й поінформованість людей, як поводитися до і після цього. Пан Олег проти лише, щоб водохрещенська купіль перетворювалася на шоу і піар. «Це момент духовного очищення, а не хизування. Шкода, коли хтось цього не розуміє. Цей ритуал – момент єднання людини з природою та вищими силами, чим менше при цьому буде «посередників», тим краще», – переконаний він.

Людмила РОДІНА.