понеділок, 3 квітня 2017 р.

* Cучасники
Дякую Богові за родину і улюблену роботу
Днями відзначали Всесвітній день щастя. Кожна людина розуміє сутність цього слова по-своєму. У наших інтерв’ю із земляками спробуємо розкрити сенс людського щастя.

Знайомтеся: Мирослава Мороз – художній керівник Колківського будинку культури.
Знак зодіаку – Овен.
Улюблені: пора року – весна, квіти – тюльпани, фільм – «Дівчата», вислів – «Все що не робиться, робиться на краще», пісня – «Хата моя, біла хата».
У людях найбільше цінує щирість, людяність та простоту у спілкуванні.



Про роботу і хобі
Я з дитинства мріяла про виступи на сцені, в школі завжди була активісткою, брала участь у різноманітних шкільних святах. Завжди подобалося писати різноманітні сценарії. Тому не задумуючись, після школи вступила до Рівненського державного гуманітарного університету на художньо-педагогічний факультет за  спеціальністю «Організатор культурно-дозвіллєвої діяльності».
З точністю можу сказати, що моє хобі – це моя робота! Будучи на другому курсі, почала працювати у Заслуцькому сільському клубі, а вже через 1,5 року була переведена в своє село, в Колківський сільський будинок культури, де й працюю до цього часу. Роботу свою люблю, хоч іноді і доводиться заради неї жертвувати особистим життям. Але я звикла, якщо за щось беруся, то намагаюся робити це професійно та досконало.
Про вчителів
Вдячна всім, хто протягом життя дарував мені знання і життєву мудрість. Це передусім мої батьки, вчителі рідної школи та  викладачі мого вузу. Часто на життєвій ниві Бог посилає нам людей, котрі допомагають зрозуміти себе, розкритися і самовдосконалитися.
Згадую, як познайомилася з прекрасною людиною, вже тепер покійною Марією Іванівною Пасько, тодішнім начальником відділу культури і туризму райдержадміністрації.
Саме вона стала моїм подальшим учителем у сфері культури. З її легкої руки я вперше виступила на районній сцені у ролі ведучої (пригадую, це було на День працівника культури у 2011 році). Згодом неодноразово брала участь у ролі ведучої в різних заходах. Поступово-поступово ставала іншою людиною, передусім внутрішньо, бо сцена розкріпачує особистість і розкриває душу. Вдячна Марії Іванівні, бо вона навчила мене ще більшої професійності у роботі, творчого підходу до організації свят.
Стараюся вірити в свої сили. Хоча на роботі важливо мати однодумців. З моєю колегою – керівником нашого будинку культури  обговорюємо питання по роботі, але найважливіші рішення у житті нам підказує саме наше серце.
Про перспективи галузі культури у селі
Перспектива у галузі культури завжди і всюди є, бо українська душа потребує не лише хліба насущного. Звичайно, важливо, хто працює і яку мету ставить перед собою. Якщо людина вкладає у роботу розум і душу, то майбутнє обов’язково є. Звісно, важливо, щоб була підтримка з боку місцевої влади, адже фінансова сторона впливає на життя культури у сільській місцевості. Я так вважаю. Будинки культури, клуби повинні жити цікавим, бурхливим життям, сповненим святами, конкурсами, концертами, вечорами відпочинку і т.д. Діти, молодь, старші земляки мають право на змістовне і цікаве дозвілля. Саме таким чином ми намагаємося працювати з моєю колегою, директором нашого закладу Іриною Петрівною Костючок. Вона також професіонал у культурі. Закінчила РДГУ за спеціальністю «Народний фольклор». Отож ми завжди знаходимо спільну мову.
Додам, якщо людина хоче працювати, вона може реалізувати себе незалежно від міста чи села. Головне, мати в душі вогник, який не повинен гаснути, незалежно від настрою. Важливе й уміння знайти спільну мову з односельчанами (хоч іноді це й не так легко, особливо на вечорах відпочинку), але все-таки, нам поки що це вдається. Адже ми, працівники культури, мусимо бути відкритими для людей, позитивними, щирими, привітними. Стосовно ставлення до культурно-масових заходів на селі, то можна сказати сміливо, що вони сприймаються дуже позитивно. Особливо, якщо вміло створити рекламу стосовно того чи іншого заходу, подати кольорові оголошення або ж навіть особисто запросити людей. Гарний ефект дає відкриття нових талантів на сцені. А таких творчих людей, повірте, у нас чимало. Нові аматори сцени – це нові враження. Велике значення має співпраця зі школою. Користуючись нагодою, хочу подякувати всім, хто долучається до нашої роботи. А особливо найактивнішим учасникам художньої самодіяльності: неодноразовому переможцю районного фестивалю гумору – Анатолію Черевку; переможцю районних та обласних конкурсів читців-декламаторів Станіславу Жакуну, а також Марії Андрієвській, Анастасії Молчанович, Яні Дубінець, Ірині Харківець, Максиму Молчановичу, Віталію Мазуру, Людмилі Жакун, Владиславу Черевку. І звісно незмінному ведучому, який неодноразово веде зі мною різноманітні заходи - Євгенію Вишневському.
Про мрію
Завжди мріяла, щоб був мир на землі. Хоч так не буває, але мрію, щоб були здорові всі люди. Болить душа, коли хворіють ні в чому не винні діточки. А ще мрію, щоб завжди функціонував наш заклад культури і в ньому було все: досконале музичне, технічне, мультимедійне оснащення.
Захоплення
Дивно, але чомусь все моє захоплення перетворюється в мою роботу. Я обожнюю дарувати людям радість. Це мені приносить неабияке задоволення. І от уже четвертий рік поспіль я ще одне своє захоплення перетворила в роботу, будучи ведучою на весіллях. Завжди стараюся створити хороший настрій для молодят та їхніх гостей. Спробувала себе ведучою на ювілеях та дитячих день народженнях. Особливо мені подобається дарувати щасливі моменти для діточок. Вони завжди щирі, біля них легко та цікаво. Ще зі школи дуже люблю танцювати, а ще більше навчати та передавати свої танцювальні навики моїм учасникам гурткової самодіяльності. Створили у нас два хореографічні гуртки: дорослий і дитячий. Учасників вистачає, особливо діток. Діти обожнюють танцювати сучасні та українські танці. А взагалі в нашому закладі діють сім гуртків художньої самодіяльності: художнє читання, драматичний, вокальний та хореографічний, які учасники відвідують регулярно.
Про щастя
Я щаслива людина, бо мої найрідніші люди зі мною. Моя родина: чоловік, батьки, сестри, племінники живі, здорові, а це, на мою думку, найголовніше в житті! Щаслива, бо моя родина мене завжди підтримує. Вже всі звикли до моєї зайнятості, до моєї роботи. Рідні знають, що це справа мого серця, хоча зачасту застерігають, щоб я не перевтомлювалась. Дякую рідним за підтримку.
Я щаслива, що мені повезло з професією, адже я займаюся тим, до чого у мене лежить душа. Хай всім буде добре в нашій Україні!
Любов КЛІМЧУК.




Немає коментарів:

Дописати коментар