понеділок, 3 квітня 2017 р.

* 1 квітня – Міжнародний день птахів 

Птахи прилетіли…
На крилах весну принесли
                          «Шануй, примножуй скарб неоціненний,
                          Який вручила нам свята земля!
                          Насаджуй сад і прочищай джерельце,
                          І скривдити не дай маленьке пташеня».

Моє Полісся – край чудової природи, частинкою якої є і ми, діти. У нас сильний дім – Земля. Наші пращури залишили нам у спадок чисті ріки, озера, джерела та чудову природу з її мешканцями – птахами. Крилаті друзі – окраса нашого життя. У лісах, степах, полях, на берегах річок, боліт та морів та біля помешкань людей завжди живуть птахи. Багато з них є перелітними. Здається, ще недавно шпак співав свою сумну пісеньку на прощання з нами до весни, кружляли журавлині ключі, тепло проводжали у вирій зграї гусей, табуни диких качок. А зараз прийшла весна. І  наші крилаті перелітні друзі повертаються додому, на батьківщину. Прилетіли з далекої і важкої дороги. Немало їм довелося пережити, щоб дістатися свого гнізда, адже при перельотах їм загрожує багато небезпеки, але ніщо не може їх зупинити. Вони спішать принести на своїх втомлених крилах нам весну.
1 квітня – Всесвітній день птахів. До цього дня майже всі перелітні птахи вже повертаються до нас після зимівлі. А щоб їх зустріти, я і мої друзі всю зиму готувалися до зустрічі. Майстрували шпаківні, різні будиночки для птахів та розвісили їх біля школи, дому та в лісі. У школі навіть було проведено свято до дня зустрічі птахів з малюнками дітей, а третьокласники випікали за давнім звичаєм з тіста жайворонків і голубів та розкладали їх на гілках дерев.
Сподобались мені також загадки та прислів’я про птахів. Мені особисто запам’яталось прислів’я, «що у злої сім’ї над дахом ластівки гніздечка не в’ють», а також я ніяк не міг збагнути, чому кажуть, що дітей до хати приносять лелеки. А зараз знаю, що ці птахи дуже старанні та турботливі батьки.
Були на святі і вікторини, розповідали легенди про життя і звички птахів, книжкові виставки, конкурси читців і декламаторів, умільці імітувати голоси птахів. Та найбільше вразило мене, коли до зали «влетів» поштовий голуб із скринькою на боку. Він запитав, чи не тут зібрались вірні друзі птахів та передав телеграми для нас, щоб ми гідно їх зустріли.
Цікавою була розповідь нашого класного керівника Ярини Миколаївни про перелітних птахів. Вона розповіла, хто першими летить у вирій, як треба берегти їх гнізда, хто «квартирує» в них взимку.
До речі, я побував у найстарішому та відомому заповіднику України Асканія-Нова. Від побачено залишилось багато вражень та відчуттів.
У нас буяє весна, її змінить літо, потім – осінь, а згодом зима. І в усі ці пори року ми будемо оберігати царство птахів, дбати про них, любити. Продовжується вічна пісня життя: земля – жива природа – людина…
Валерій ОХМАК, учень 5-А класу Миляцького НВК


Немає коментарів:

Опублікувати коментар