СКОРБИМ, ГЕРОЮ, ЗА ТОБОЮ

(Вшанування пам’яті

ОХМАКА Івана Миколайовича,

який загинув 2 лютого 2015 року

в зоні АТО)

Коротка життєва дорога, що пропахла порохом.

Лише молитва лине вічна, щира...

Скорбим, Герою, за Тобою, всі скорбим!

Усі роки незалежності Україна не знала війни. Наш народ пишався тим, що у буремні 90-і, Україні вдалося зберегти мир. Але війна не обійшла нашу державу тепер.

Коли перед очима кадри з новин, світлини поранених і загиблих героїв, дивлячись їм у вічі, ми розуміємо, що вислів «Душу і тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасників не просто словами з Гімну України, це стало станом душі.

Не обминула війна і нашого односельчанина Івана Миколайовича Охмака, випускника Миляцької школи. В зону АТО був мобілізований у серпні 2014 року. Проходив службу у 128-й гірсько-піхотній бригаді на посаді водія польового зв’язку військової частини польова пошта В4673. Відстоював цілісність нашої держави, її волю, золоті поліські жита і… мир.

Рівно рік тому страшна звістка про загибель стрясла наші села, весь район. Так, старший солдат І.М. Охмак, виконуючи бойове завдання з усунення пошкоджень зв’язку в базовому таборі під Дебальцевим, загинув 2 лютого 2015 року.

Щоб вшанувати річницю пам’яті випускника школи, нашого односельчанина, солдата Івана Миколайовича Охмака прийшли в школу сільський голова Миляцької громади Федір Федорович Хлебович, заступник голови громади Геннадій Степанович Рожко, староста с. Лугове Олександр Адамовичч Кухарець, голова СПП «Хлібороб» Михайло Миколайович Томилович, брат героя Олександр, дядько Юрій, працівники комунального закладу «Миляцький НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-ДНЗ», жителі сіл Миляч і Лугового.

Звучить гімн. Хвилиною мовчання вшановується пам’ять Героїв Небесної Сотні, солдат, які загинули в зоні АТО. Ведучі заходу констатують, що 28 травня 2015 року була відкрита меморіальна дошка Герою, виготовлена за сприяння народного депутата Василя Яніцького. Кладуть квіти до меморіальної дошки: Перед солдатом стану на коліна, воскову свічку тихо запалю за те, що захищав він Україну в запеклому жорстокому бою.

Під звуки пісні «Ти солдат України» у виконанні Юлії Шах та Яни Савич на слайдах проходить усе коротке життя воїна, починаючи з дитячих років і закінчуючи армійськими буднями. Нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня» посмертно.

Багато хороших слів прозвучало про юнака. Сільський голова Миляцької громади Федір Хлебович закликав усіх присутніх пам’ятати, що наш Герой поклав життя задля майбутнього своїх односельчан, усіх жителів України, вільного і щасливого життя у своїх домівках, миру в країні, задля кожного із нас. Він відстояв незалежність та цілісність України. І за це йому вічна пам’ять і вічна слава!

Багато сказали хорошого про воїна виступаючі. Ось деякі тези з виступів:

– ми зібрались, щоб віддати шану та згадати хорошу та щиру людину;

– ще зовсім недавно,здається, з щасливою посмішкою випускника покидав стіни рідної школи. Щирий, добрий, чесний;

– йому було тільки 23. Ми ніколи не забудемо, якою ціною заплатив Герой за мир, спокій та єдність нашої землі. Вічна пам’ять Герою!;

– спокійний, неконфліктний хлопець з твердим характером;

– захисник. Воїн. А міг би бути господарем, як і вся його родина. Якби не чужа агресивна держава і її лідер, яким учергове стало тісно на своїй землі;

– вічна пам’ять кожному, хто поліг в зоні АТО.

У 2014 році вся міжнародна спільнота визнала Україну найпатріотичнішою нацією світу. Прапор незалежності України замайорів у всіх куточках світу. Під ним твориться історія і виховується нова миролюбива нація. І у цьому визнанні часточка самого Івана, котрий як нескорений герой відійшов у чисті небеса. Та у нашій пам’яті він житиме вічно. Меморіальна дошка перед входом в школу стала символом безсмертної пам’яті. Сподіваємося, вона буде нагадувати всім поколінням про героїчний вчинок Івана Охмака, а пам’ять про героя України назавжди залишиться у серцях людей. Герої не вмирають!

В цей день керівники установ села відвідали батьків воїна. Невичерпне горе та невиправдана втрата для всієї родини. Важко загоюються рани від болю. Але ми ніколи не забудемо нашого земляка, учня. Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. І ми свято віримо в те, що скоро закінчиться АТО і запанує мир на нашій українській землі. Мама розповіла, що приїжджають до них побратими Івана, розповідають про нього і про себе.

Доземний уклін батькам, що виховали такого сина. І бажання у всіх одне: Ми хочемо лиш, щоб чоловічі руки, не зброю обіймали, а коханих. І щоб вони не танки вели в поле, а борозну до щастя прокладали. Хай дужі руки чоловічі не порохом пропахнуть, а колоссям, хай у труді шукають щастя вічне – так в нашому народі повелося.

Слава тим, хто захищає нашу землю. Вічна пам’ять тим, хто віддав своє життя за наші мир, спокій, добробут. І хоч пройдуть роки, зміняться покоління, та пам’ять, мов негаснуча свіча, горітиме в букеті нетлінного вогню.

Світлана ОХМАК,

директор КЗ «Миляцький НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-ДНЗ».